LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературне об'єднання ВАПЛІТЕ й художньо-естетичні шукання в українській прозі 20-х років ХХ ст.

філософських і соціальних моделей буття в літературі "романтики вітаїзму" і на прикладі творів М. Хвильового, О. Досвітнього, А. Любченка, В. Вражливого, І. Дніпровського та інших обґрунтовано, що авторські художні моделі буття нерозривно пов'язані з національною та особистісною самоідентифікацією.

У роботі вперше цілісно проаналізовано формально-змістові особливості метатексту художньої прози ваплітян й окреслено її жанрово-стильові тенденції. Досліджено конкретні форми взаємодії словесної, зорово-пластичної та музично-звукової образності у структурі художньої оповіді прозаїків ВАПЛІТЕ, визначено ігрові стратегії романістів-експериментаторів. Уперше висвітлено на прикладі роману "Чотири шаблі" Ю. Яновського питання міфологічної інфраструктури прози ваплітян, виокремлено й розглянуто художні модифікації "фаустівської" людини в романах та повістях 20-х років.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у науково-дослідній роботі, при викладанні лекційно-семінарських курсів з теорії та історії української літератури, спецкурсів із проблем розвитку прози 20-х років ХХ століття, особливостей художнього мислення, стильової динаміки літератури доби українського ренесансу у вищих навчальних закладах. Окремі результати роботи можуть ініціювати нові напрями сучасних історико- і теоретико-літературних досліджень.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є персональною роботою, її результати отримані безпосередньо дисертанткою. Монографія, наукові статті за темою дослідження – одноосібні.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено і схвалено на засіданні кафедри теорії літератури та компаративістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Різні аспекти дисертаційного дослідження висвітлювалися в доповідях та виступах на наукових конференціях різних рівнів: Всеукраїнській конференції з нагоди
105-ї річниці з дня народження Т. С. Осьмачки (Черкаси, 2000), перших і других Всеукраїнських єфремовських читаннях (Черкаси, 1996, 2001), Міжнародній тридцять четвертій шевченківській конференції (Черкаси, 2001), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій творчості Юрія Яновського в контексті літературного процесу ХХ століття (Київ, 2002), Міжнародній конференції, присвяченій 280-й річниці від дня народження Г. Сковороди (Харків, 2002), міжвузівській конференції, присвяченій Г. Сковороді (Черкаси, 2002), Всеукраїнській науковій конференції "Ґендерна влада: літературні та культурні стратегії" (Бердянськ, 2003), Всеукраїнській науковій конференції "Українське літературно-мистецьке відродження 20-х років ХХ століття" (Черкаси, 2005), науково-практичних читаннях "Українська філологія: теоретичні та методичні аспекти вивчення" (Черкаси, 2005), філологічному семінарі кафедри теорії літератури та компаративістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2003, 2004, 2005). Положення роботи також апробувалися у лекційних курсах з історії української літератури, у підготовці навчальних програм з історії й теорії літератури.

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження викладено в монографії, а також у 29 статтях, опублікованих у спеціалізованих фахових журналах і збірниках наукових праць.

Структуру роботи підпорядковано меті та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (кожен містить кілька підрозділів), висновків і списку використаної літератури (413 позицій). Обсяг основного тексту роботи – 360 сторінок, повний обсяг дисертації – 396 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, викладено проблематику дисертації, визначено теоретико-методологічну основу, сформульовано мету та завдання роботи, конкретизовано теоретичну і практичну цінність, вміщено інформацію про апробацію результатів наукового пошуку. Узагальнюються зафіксовані у працях літературознавців і культурологів різні дискурси про художньо-естетичну парадигму літоб'єднання ВАПЛІТЕ. Висвітлено ступінь вивчення ваплітянської сторінки в історії української літератури, описано домінуючі в наукових розвідках уявлення про її специфіку. Поставлено завдання визначити такий ракурс наукового пошуку, який дозволяє побачити певну логіку в полівекторності художніх шукань письменників, а прозу "академіків" представити як систему, що прагне цілісності. Концептуальними засадами до аналізу літературного феномену ВАПЛІТЕ обрано оригінальний дискурс "романтику вітаїзму" й пов'язані з ним теорію "азіатського ренесансу" та "фаустівську" модель людини нового часу.

У першому розділі – "Літературна організація ВАПЛІТЕ: генезис, естетика, контекст" – з'ясовано ті чинники (суспільно-політичні, національні, культурні, літературні), які інспірували виникнення Вільної академії пролетарської літератури.

У першому підрозділі першого розділу ("Організаційні та творчі передумови виникнення") йдеться про формування ВАПЛІТЕ як літературно-філософського об'єднання, що розглядається в теоретичному, внутрішньолітературному й культурологічному аспектах.

ВАПЛІТЕ з обов'язковим членством, статутом, деклараціями, платформами, журналами й дискусіями на тлі численних інших організацій та об'єднань ("Плуг", "Гарт", "Аспанфут", "Нова генерація", "Ланка" та ін.) виникла як елітарна літературна структура. Вона була створена за ініціативи М. Хвильового з наміром "об'єднати письменників в Україні, незалежно од мови, що нею вони пишуть свої літературні твори...", при цьому "даючи широке право своїм членам користатись усіма художньо-літературними формами як уже вживаними у світовій літературі, так і цілком новими"2. Накреслюючи перед собою мету консолідації письменницьких сил, формування літературного руху, орієнтуючись на підвищення мистецького рівня словесно-образної творчості, літоб'єднання ставило перед собою завдання відстояти творчу автономію національного художника, не відмежованого і від своїх громадських обов'язків. Йшлося "про оформлення процесу зростання української революційної літератури в інституції академічного типу, що самим появом своїм схарактеризувала б дозрілість нової української літератури та підводила під дальший її розвиток тверді, сталі підвалини"3.

Створення Вільної академії пролетарської літератури було значною мірою зумовлено необхідністю змінити ситуацію, що склалася в тогочасній українській літературі, коли "письменством почала верховодити тільки ідейна заданість, яка до мінімуму скоротила відстань до графоманства, примітивізму й неприхованої кон'юнктури"4. Засновники ВАПЛІТЕ виходили з того, що необхідно не лише утвердити модерну естетику в сучасній творчості, але й відтворити знищений художній критерій. Інспіруючим імпульсом для художньо-естетичних пошуків українських "м'ятежних геніїв" стала не лише мистецька епоха загальноєвропейського Ренесансу, доба німецького "Sturm und Drang" у, але й