LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературно-мистецькі та наукові пошуки Марії Загірньої

Загальний обсяг роботи – 178 сторінок, з них 160 сторінок основного тексту. Список використаних джерел становить 262 позиції і поданий на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У "Вступі" обґрунтовано актуальність обраної теми, зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й основні завдання роботи, об'єкт, предмет, джерельну базу, методологічну основу та методи дослідження, його наукову новизну, практичне значення, з'ясовано особистий внесок здобувача, подано інформацію про апробацію роботи та публікації результатів досліджень.

Перший розділ дисертації – "Марія Загірня – письменниця, перекладач, видавець. Життя та творчість у контексті її доби та з погляду сучасності" – присвячено дослідженню літературної творчості та виявленню специфіки художньої манери Марії Загірньої й містить такі підрозділи: "Стан досліджуваної проблеми", "Художні твори", "Науково-популярні твори. Видавнича діяльність", "Літературні переклади".

Марія Загірня (Марія Миколаївна Гладиліна, в одруженні Грінченко) народилася 1 червня 1863 року в місті Богодухові на Харківщині. Після закінчення Богодухівської прогімназії з 1881 року вчителювала в місцевій школі. У 1883 році Марія Гладиліна потрапила на літні педагогічні курси народних учителів у Змієві, де й познайомилася із своїм майбутнім чоловіком. Ця зустріч була дуже важливою в житті молодої вчительки. Спілкуючись з Б.Грінченком, Марія Загірня переконалася у важливості навчання рідною мовою. Росіянка за походженням, вона гаряче сприйняла ідею національного відродження українського народу.

У 1884 році Борис Грінченко та Марія Гладиліна одружилися. Того ж року з'явилася українська письменниця Маруся Чайченко (один із псевдонімів М.Грінченко), яка видала у Львові переклад Л.Толстого "Чим люди живі?". З того ж часу Марія Миколаївна стала помічницею й однодумцем у всіх літературних, громадських, видавничих та наукових справах свого чоловіка.

Марія Загірня є автором самобутніх художніх творів. Разом з Б.Грінченком, письменниця приїхала в Олексіївку на Катеринославщину (тепер Луганщина). Спілкування з мешканцями цього краю стало поштовхом до написання деяких творів. Вагомим здобутком у художній творчості Марії Загірньої періоду перебування на Луганщині (1887-1893рр.) став літературний твір "Під землею" (Чернігів, 1897) з підзаголовком "Оповідання про шахти", що за жанровими ознаками більше тяжіє до повісті. Це дозволяють стверджувати особливості твору, а саме: композиційна організація, обсяг, проблематика, розгалуження сюжетної лінії (кохання, взаємовідносини у сім'ї - з одного боку, стосунки між шахтарями - з іншого).

Заслуга письменниці полягає в тому, що вона однією з перших в українській літературі звернулася до тематики шахтарського життя, реалістично зобразивши соціальні протиріччя, побутові негаразди в шахтарських поселеннях. Повість "Під землею" має не лише історико-літературне, а також краєзнавче значення. З мовно-стилістичного боку характеризується широким вживанням народного мовлення, зокрема діалектної лексики півдня Луганщини, відображенням явищ інтерференції української та розмовної російської мов.

Творчість Марії Загірньої мала народницьке спрямування, що було досить поширеним в українській літературі другої половини ХІХ століття. Саме тому художній манері письменниці притаманні такі особливості, як об'єктивне, широке зображення картин дійсності, матеріального та соціального оточення героїв, докладне змалювання їх побуту, обставин життя та праці. Важливо, що Марія Загірня зосереджує увагу на нових явищах, породжених економічним розвитком країни, у тому числі вугільної промисловості.

У повісті Марія Загірня змальовує початки робітництва "вугільного краю". Закономірним є художній пошук письменниці; об'єктом її творчості стали шахтарські поселення. Авторка повісті "Під землею" продовжує традиції так званого виробничого жанру. Письменниці вдалося поєднати промислові проблеми шахтарства з психологічними аспектами, дослідити вплив оточення на особистість.

Одна з особливостей поетики повісті "Під землею" визначається сентиментальним пафосом. Завдяки сентиментально-емоційній характеристиці образів письменниця передає їх здатність до духовної рефлексії. Моральна гідність головних героїв, їх внутрішня значущість виразно контрастують з трагічною реальністю, передбаченою сюжетом.

Метою свого життя Марія Загірня вважала просвіту народу. У творах письменниці відчутно тенденції посилення не тільки естетичної, але й інформативної функції змісту. Мова повісті "Під землею", попри всю її зорієнтованість на художню умовність, має елементи науково-популярного стилю.

У дисертації розглянуто оповідання "Два горя", "Оришка в наймах", "Через віщо не вподобав Максим у Харкові жити", які є своєрідними психологічними образками з народного побуту. У них надзвичайно проникливо відображено морально-етичну проблематику, протиріччя матеріального та духовного, що притаманно більшості творів малої прози кінця ХІХ - початку ХХ століття. Характерною ознакою цих творів є контрастний показ психологічного світу героїв-наймитів, їх безправності та поневіряння на фоні буяння природи, панської самовдоволеності. Класичним прикладом є оповідання "Два горя", у якому протиставлено життєву філософію наймита та власника.

Марія Загірня прагнула художньо осягнути безправність і аморальність використання дитячої праці, а тому відображала у своїх оповіданнях дітей-наймитів. У світосприйнятті письменниці довкілля виявляється надзвичайно бездушним, байдужим до наймита і вдвічі жорстокішим до дитини, яка заробляє на життя у наймах (оповідання "Оришка в наймах"). Особливістю зображення дитячого життя в оповіданнях Марії Загірньої є наголошення на передчасній дорослості. Ворожий світ наймитування залишив слід і на долі дітей. Наймитство цікавило письменницю не тільки як категорія соціальна, адже у своїх творах авторка подає психологічні спостереження за поведінкою дітей, намагається передати найменші порухи душі. Вона високо оцінює моральні якості своїх героїв, насамперед людяність, доброту, родинні почуття, що дає підстави досліджувати поетику її творів в аспекті морально-етичних шукань.

Твори Марії Загірньої пройняті глибокою симпатією до народу, в них порушено гострі соціальні та культурні проблеми часу. Так, в оповіданні "Через віщо не вподобав Максим у Харкові жити" тема неосвіченості, обмежених можливостей отримати елементарні знання стає головною. Прикметним для прози письменниці є типологічне увиразнення людини, яка перебуває в стані соціальної загрози: підліток Вася повсякчас може втратити роботу і залишитися без коштів на існування ("Два горя"), Оришка і Ганна з дитинства злидарюють у наймах ("Оришка в наймах"), Максим не має змоги вчитися ("Через віщо не вподобав Максим у Харкові жити"). Загалом названі