LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературно-мистецькі та наукові пошуки Марії Загірньої

оповідання виражають трагізм, яким пройнята вся їх тканина. Це відчутно у самій суті конфліктів, у характерах образів, у суперечностях між ідеальним та реальним. Якщо конфліктна ситуація в оповіданнях "Два горя", "Оришка в наймах" базується на біографічно-побутовому рівні (ущемленість становища дітей-робітників), то підґрунтям конфлікту в оповіданні "Через віщо не вподобав Максим у Харкові жити" є моральні чинники (розкриття соціальної та національної обмеженості).

Мові оповідань Марії Загірньої притаманні лаконічність, змістовність, що відповідає запитам доби. У швидкоплинній розповіді, яка більше схожа на народну оповідь, немає влучних фразеологізмів, вишуканих тропів, асоціативних образів, письменниця користується живим народним мовленням. Природно звучать розмовні інтонації у мові оповідача - представника з народу. Таким чином, оповідання Марії Загірньої повинні посісти належне місце у вивченні української соціально-психологічної прози початку ХХ століття.

Найменше відома для сучасників Марія Загірня як поетеса. Її поетичний доробок невеликий і одночасно різноплановий: від громадянської лірики до поезії для дітей. Одним з перших помітив здібності письменниці І.Франко, який вмістив поезії "Моє щастя" та "Я для краю свого працював..." в антологію української лірики під назвою "Акорди", що була видана у Львові 1903 року. Також вірші Марії Загірньої було вміщено в поетичній антології "Українська муза" (К., 1908) та декламаторі "Розвага". Неодноразово її поезії друкувалися в періодичних виданнях, у тому числі в журналах "Зоря", "Правда", "Дзвінок".

У літературному процесі кінця ХІХ - початку ХХ століття поезія Марії Загірньої стоїть в одному ряду з творчістю таких поетес, як Уляна Кравченко, Надія Кибальчич, Христя Алчевська, Марія Підгірянка та ін. Усі вони неодмінно співвідносили літературу із соціальним і національним визволенням народу. Досягненню цієї мети значною мірою сприяло художнє слово. Своєю поезією Марія Загірня намагалася брати участь у загальновизвольному русі українського народу і тим самим прилучитися до громадського життя. Поезії "До сестер-українок", "Я для краю свого працював...", "З боєвих пісень" є кращими зразками громадянської лірики Марії Загірньої. Знаменням часу соціальної і національної визвольної боротьби є заклик поетеси до включення у громадський рух жіноцтва, яке стає на рівні з "братами-українцями". Незважаючи на деякі недоліки стилю, поезії Марії Загірньої посіли помітне місце в історії української літератури, адже вони свідчать про світоглядні позиції жіноцтва громадського руху на зламі століть.

Маловідомими в українській літературі залишаються дитячі твори Марії Загірньої. Прихід письменниці в дитячу літературу був важливим явищем для подальшого розвитку культурного життя нашої нації. Творчість Марії Загірньої не визначала шлях нової літератури, але своїм тематичним і жанровим різноманіттям (оповідання, казки, поетичні твори, переклади) стала складовою частиною письменницьких пошуків початку ХХ століття.

У Києві в 1917 році окремим виданням вийшла книжка "Загадки віршовані", складена письменницею. Віршовані загадки Марії Загірньої вважаємо продовженням традицій, започаткованих Л.Глібовим. Спираючись на народну творчість, письменниця створила цикл оригінальних загадок, кожна з яких стала своєрідним віршованим оповіданням. Їх композиційні особливості виражені розповіддю про явища природи, пори року, рослини, тварин тощо. Попри те, що сюжети загадок Марії Загірньої не завжди веселі та жартівливі, їх цікавий образний світ, створений письменницею за допомогою народнопоетичної традиції й авторської фантазії, став доступним для дітей. У дитячих поезіях Марії Загірньої відчувається гармонія колоритних зорових і слухових образів, віршового ритму, гри.

Домінуючим художнім методом у творчості Марії Загірньої є реалізм, хоч у дитячих творах відчутний вплив нових літературно-мистецьких тенденцій. Прикладом є оповідання "Чередник і дівчина". У першу чергу автора цікавить людина у найменших подробицях особистісного життя. Природними у цьому аспекті, на нашу думку, стали елементи психологізму в оповіданні, імпресії, іманентною властивістю яких є передача тонкощів внутрішнього світу людини.

Відзначимо непересічну роль Марії Загірньої у створенні літературної казки. Її казковий епос співвідноситься з казковою та фольклорно-фантастичною прозою сучасного їй покоління письменників, зокрема Олени Пчілки, Б.Грінченка, Н.Кобринської, Л.Яновської, І.Липи, Є.Ярошинської, Грицька Григоренка та ін. Казки Марії Загірньої досі не втратили своєї цінності і свого читача. Серед авторів кращих літературних казок упорядником збірника "Срібна книга казок" (К., 1992) Ю.Винничуком було названо й ім'я письменниці, а також репрезентована казка "Як чоловік конем був".

Письменниця, стилістично оформлюючи й надаючи більш витонченої літературної форми, збагачуючи народний сюжет елементами авторського фантазування, популяризувала народні твори у своїй інтерпретації. Схожі відповідники сюжетів казок Марії Загірньої зустрічаємо в народному епосі. Оригінальність казки полягає у її наближенні до реального життя. Традиційно Марія Загірня писала казки у вигляді "фабули-мораліте", таких собі історій з повчанням. Кожній казці призначено викривати якісь негативні риси людини (заздрісність, глупство, бездушність, байдужість та ін.) і виховувати найкращі морально-етичні якості, усталені людським співіснуванням (доброту, співчуття, милосердя, чесність та ін.).

Якісно оновленим, систематизованим є жанр науково-популярної літератури в творчості Марії Загірньої. Письменниця створила цілісну бібліотеку цієї серії, яка сприяла популяризації серед широкого кола читачів наукових знань українською мовою з політекономії, історії, географії, медицини, природознавства тощо. У цій серії вийшли книжки: "Орлеанська дівчина Жанна д'Арк"(Л., 1893), "Добра порада" (Чернігів, 1896), "У сніговому краї" (Чернігів, 1899), "Страшний ворог. Книжка про горілку" (Чернігів, 1900), "Під морськими хвилями" (Л., 1901), "Мудрий учитель. Оповідання про Сократа" (СПБ, 1903), "Оборонець покривджених" (СПБ, 1905), "Про державний лад у всяких народів" (Л., 1905), "Хто народові ворог" (Л., 1905), "Земельна справа у Новій Зеландії" (К., 1905), "Олександр Македонський, великий войовник " (К., 1906), "Як визволилися Північні Американські Штати" (К., 1907), "Про виборче право" (К., 1917) та ін.

Ідейно-тематичне спрямування названих творів дає змогу класифікувати їх як історично-політичні ("Земельна справа у Новій Зеландії", "Оборонець покривджених", "Орлеанська дівчина Жанна д'Арк", "Про виборче право" та ін.); історично-етнографічні ("У сніговому краї", "Чорноморці у неволі"); медично-валеологічні ("Страшний ворог", "Давня пригода"); географічно-природничі ("Під морськими хвилями").

Метою створення такої серії було