LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературно-мистецькі та наукові пошуки Марії Загірньої

ін.

Популяризація дитячих творів рідною мовою, прилучення до кращих надбань зарубіжної літератури свідчить про розуміння Марією Загірньою світової педагогічної думки, необхідності формувати естетичний та морально-етичний ідеали на кращих зразках вітчизняного та світового мистецтва слова. Педагогічною працею, створенням і виданням українських підручників, таких необхідних національній школі, науковими дослідженнями Марія Загірня сприяла поширенню національних ідей, національному самоусвідомленню, ставала на захист національних культурних і соціальних прав українців. Зміст підручників письменниці є відбитком її літературно-мистецьких поглядів.

Другий підрозділ - "Внесок у розвиток літературознавства, фольклористики, лексикографії". Помітною є діяльність письменниці у різних галузях вітчизняної філологічної науки. Літературознавчі погляди Марії Загірньої виражають одну з головних народницьких тенденцій того часу: нерозривний зв'язок митця з народом, підпорядкування творчої діяльності письменника національно-визвольній ідеї, широке прилучення сільського населення до високомистецьких творів рідною мовою.

Фольклористична діяльність письменниці свідчить про широчінь її наукових інтересів, прагнення підпорядкувати їх важливим світоглядним, культурологічним проблемам. Усе своє життя Марія Загірня здійснювала фольклористичні записи, систематизувала та разом з Б.Грінченком готувала їх до друку. Така діяльність сприяла розвиткові фольклористики, яка функціонувала в надзвичайно складних умовах насильницької денаціоналізації і заборони рідного слова.

"Словарь української мови" Б.Грінченка, до створення якого безпосередньо причетна Марія Загірня, є найвидатнішим досягненням вітчизняної лексикографії. Продовженням цієї лексикографічної роботи стало академічне видання "Російсько-українського словника", над створенням якого у складі авторського колективу працювала письменниця.

Наукові пошуки Марії Загірньої свідчать про широке поле її діяльності, а значущість її надбань – про високу ерудицію, вірність переконанням, безмежну любов до України й відданість народу.

Третій розділ - "Документалістика в творчій спадщині Марії Загірньої". В Інституті рукописів НБУ ім. В.Вернадського зберігаються зошити з рукописами спогадів Марії Загірньої про І.Франка, Б.Грінченка, І.Нечуя-Левицького, В.Самійленка, які стали об'єктом дослідження підрозділу "Мемуари письменниці".

За жанром спогади про письменників-сучасників Марії Загірньої тяжіють до своєрідних літературознавчих нарисів. Окремо в дисертації визначено як літературний портрет спогади "Сивенький", що найповніше інтерпретують творчу особистість В.Самійленка. Спогади "Чернігівська Українська Громада" та "Школи, де вчителював Борис Грінченко" вважаємо документально-історичними нарисами, адже авторка, спираючись на життєвий досвід та документальні матеріали (спогади та листи сучасників), побудувала ланцюг історичних подій стосовно роботи громадської організації – у першому випадку, і педагогічної діяльності Б.Грінченка – у другому.

Тематика мемуарних творів письменниці стосується суспільно-історичних подій (спогади "Чернігівська Українська Громада", "Біографія Грінченко Насті Борисівни"), а також історико-біографічних фактів, де відбито різнопланові тематичні аспекти, зокрема побутовий, психологічний, описово-портретний ("В Оспедалетті", "Спогади про Івана Франка та про його сімейне вогнище", "Про Івана Нечуя-Левицького", "Сивенький"). Спогади "Школи, де вчителював Борис Грінченко" розглядаємо як документальний твір суспільно-культурної тематики.

Жанровою особливістю мемуарної прози Марії Загірньої є документальність, яку художньо відтворено через авторські монологи, цитування думок, спостережень, діалогів суб'єктів спогадів. Важливим також у мемуарних творах письменниці є чітко виражене особистісне начало. Тому певною мірою спогади мають суб'єктивний характер, особливо нариси про І.Франка та Б.Грінченка, але саме суб'єктивність дозволяє читачеві познайомитися не тільки з фактами життя письменників, а й отримати загальну оцінку окремих подій, які мають значення в історії української літератури.

Епізодично нариси набувають художніх ознак, особливо це відчутно в спогадах про В.Самійленка "Сивенький", де мемуаристка неодноразово використовує художні засоби для змалювання портрета письменника, описів ситуацій з його життя. Марія Загірня влучно поєднує спроби показу художнього феномена митця, його духовного світу, психології творчості, інтерпретуючи життя видатних діячів минулого в контексті літературно- мистецького та громадсько-культурного процесу.

Фактичний матеріал, зібраний у спогадах Марії Загірньої, є поліфункціональним. Насамперед мемуари відіграють інформативно-гносеологічну функцію. Адже письменниці вдалося зафіксувати найсуттєвіші події в літературному житті певного періоду на основі особистих спостережень і досвіду, завдяки чому факти набули смислового навантаження, і передати цю інформацію майбутньому поколінню. Важливим є залучення мемуарів письменниці при вивченні відповідних тем у шкільному та вузівському курсах історії української літератури.

Виходячи з напрямків авторського інтересу, спогади Марії Загірньої про письменників-сучасників можна віднести до об'єктних, бо вони відтворюють об'єкт авторської уваги – постаті митців. Спогади про Чернігівську Громаду, про Бориса та Настю Грінченків суб'єктно-об'єктні. Крім змалювання подій і постатей, письменниця розповідає в них про себе.

Історико-літературне значення мемуарів письменниці полягає в тому, що вони відтворюють один з періодів історії літератури. Це своєрідні пам'ятки літературного процесу доби, незважаючи на те, що більшість з них є документальними свідченнями особистого життя. У своїх спогадах Марія Загірня не зосереджується на міфічному возвеличуванні митців. Віддаючи належне їх творчості, вона оприлюднює невідомі сторінки біографії, додає нові штрихи до їх самобутніх образів.

Об'єктом дослідження другого підрозділу "Епістолярна спадщина" стали листи Марії Загірньої, адже вони є важливою складовою частиною усієї літературної та громадської праці письменниці. Епістолярій Марії Загірньої в основному складається з листів до Б.Грінченка, Н.Грінченко (доньки), І.Липи, А.Тесленка, Л.Яновської, В.Дурдуківського, С.Єфремова. Відомі й нечисленні листи до А.Кримського, М.Кропивницького, Ганни Барвінок, В.Доманицького, В.Левицького (Василя Лукича), Христі Алчевської, М.Грушевського, О.Косач-Кривинюк, Н.Кибальчич-Козловської, до редакцій періодичних видань. Усі вони розпорошені, зберігаються в різних архівах, зокрема Інституту рукописів НБУ ім. В.Вернадського, Інституту літератури ім.Тараса Шевченка НАН України, а також у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (м.Київ).

Листування Марії Загірньої є ключем до розкриття