LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Літературно-художній антропонімікон П.Куліша: склад, джерела, функції

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




КЛИМЧУК ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА



УДК 811.161. 2'373.2







ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ АНТРОПОНІМІКОН

П.КУЛІША: СКЛАД, ДЖЕРЕЛА, ФУНКЦІЇ




Cпеціальність 10.02.01 – українська мова







АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук








УЖГОРОД – 2004



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі української мови Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України


Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Белей Любомир Омелянович,

Ужгородський національний університет,

професор кафедри української мови


Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Калінкін Валерій Михайлович,

Донецький національний університет,

професор кафедри загального мовознавства та

історії мови


кандидат філологічних наук, старший науковий

співробітник

Воронич Ганна Василівна

Інститут української мови НАН України,

провідний науковий співробітник відділу історії та

граматики української мови


Провідна установа: Чернівецький національний університет

ім.Ю.Федьковича, кафедра історії та культури

української мови, Міністерство освіти і науки

України


Захист відбудеться 20.05. 2004 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.61.051.06 в Ужгородському національному університеті за адресою: 88000, м.Ужгород, вул.Університетська, 14.


Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Ужгородського національного університету (88000, м.Ужгород, вул.Капітульна, 10).


Автореферат розіслано 19.04.2004 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор Л.О.Белей




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність дослідження. За минуле десятиліття українська літературно-художня ономастика завдяки дослідженням Ю.О.Карпенка, Л.О.Белея, В.М.Калінкіна, В.М.Галич, Г.П.Лукаш, Н.С.Колесник Л.П.Кричун, Т.Б.Гриценко, М.Р.Мельник, Т.І. Крупеньової, О.Ю.Карпенко, М.І.Зубова та ін. досягла значних успіхів. Однак доробок українських учених у царині літературно-художньої ономастики незіставний із кількісним багатством та якісним розмаїттям об'єкта їх студій. Так, наприклад, досі комплексно не вивчалася літературно-художня антропонімія Пантелеймона Куліша, визначного письменника, перекладача, громадського діяча, який справив вельми помітний вплив як на творення нової української літератури, так і на формування нової української літературної мови.

П.Куліш увійшов у історію української культури як автор першого історичного роману, цілої низки оповідань, поетичних та драматичних творів, перекладів і переспівів. Жанрова і тематична різноманітність літературно-художніх текстів П.Куліша служить запорукою багатства та стильової багатофункціональності їх літературно-художніх антропонімів (ЛХА).

З огляду на сказане, актуальність нашої дисертаційної роботи визначається потребою всебічного і ґрунтовного вивчення літературно-художньої антропонімії П.Куліша як важливої ланки у розвитку нової української літературно-художньої антропонімії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження „Літературно-художній антропонімікон П.Куліша: склад, джерела, функції" пов'язана з плановою проблематикою кафедри української мови УжНУ.

Об'єктом аналізу стали оригінальні опубліковані літературно-художні тексти П.Куліша.

Предмет дослідження – літературно-художні антропоніми П.Куліша. Дослідження виконано на базі картотеки, що нараховує приблизно 7,5 тис. фіксацій ЛХА в оригінальних творах П.Куліша. При укладанні картотеки ми вдавалися до суцільного розписування текстів, що дозволило нам виявити усі структурні типи ЛХА П.Куліша, їх кількісні характеристики та стилістичні функції.

За матеріал дослідження обрано 153 оригінальні опубліковані літературно-художні тексти П.Куліша, атакож ряд незавершених творів письменника („Грицько Сковорода", „Хміль Хмельницький", „Нагай", „Уляна-ключниця").

Мета дисертації – комплексний аналіз літературно-художніх антропонімів П.Куліша.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) зібрати та систематизувати літературно-художні антропоніми П.Куліша;

2) з'ясувати склад літературно-художньої антропонімії П.Куліша;

3) окреслити джерельну базу літературно-художньої антропонімії П.Куліша;

4) встановити ресурси ЛХА П.Куліша;

5) охарактеризувати структуру ЛХА П.Куліша;

6) проаналізувати стилістичні функції ЛХА П.Куліша та провести їх функціонально-стилістичну класифікацію;

7) виявити специфічність ідіостилю П.Куліша у сфері літературно-художньої антропонімії.

Методика дослідження. Основним методом дослідження є описовий, бо тільки шляхом цілісного опису літературно-художнього антропонімікону П.Куліша можна виявити структурні особливості ЛХА письменника, створити адекватне уявлення про їх стилістичні функції. Визначення стилістичних типів ЛХА здійснюється за допомогою методики контекстуального аналізу. При визначенні складу літературно-художньої антропонімії П.Куліша застосовуються кількісні прийоми математичного методу. Оскільки літературно-художню антропонімію П.Куліша не можна розглядати ізольовано від решти онімійної лексики, а також поза конкретними культурно-історичними умовами, в яких вона творилася, то це зобов'язувало нас вдаватися до прийомів культурно-історичної інтерпретації.

Наукова новизна. В українському мовознавстві запропонована робота є першою спробою комплексного монографічного дослідження літературно-художньої антропонімії П.Куліша. У роботі визначено джерельну базу, ресурси та стилістичні функції ЛХА П.Куліша. При аналізі літературно-художніх текстів П.Куліша вперше окреслено роль письменника у творенні нової літературно-художньої антропонімії, а також з'ясовано, що ономатворчість виступає релевантною ознакою ідіостилю письменника.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що отримані результати дослідження розширюють і поглиблюють знання про місце та роль літературно-художньої антропонімії П.Куліша в історії нової української літературно-художньої антропонімії, що сприятиме уточненню концепції історії української літературної мови. Проведене дослідження допоможе більш повно охарактеризувати структуру українського антропонімійного простору у художніх творах та системні зв'язки між окремими його рівнями.

Практичне значення дисертації визначається тим, що її матеріали можуть бути використані при підготовці та читанні курсів історії української літературної мови, стилістики, спецкурсів, а також у лексикографічній практиці та написанні посібників із лінгвостилістики.