LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Літературознавча термінологія в творах Івана Величковського




46

О. Ф. Шаталіна. ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ТВОРАХ ІВАНА ВЕЛИЧКОВСЬКОГО.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ТВОРАХ ІВАНА ВЕЛИЧКОВСЬКОГО.
О. Ф. Шаталіна
В статье рассматривается литературоведческая терминология в произведениях
одного из ярких поэтов времен украинского барокко – Ивана Величковского.
Ключевые слова: терминология, стиль «барокко»
В статті розглядається літературознавча термінологія в творах одного із
найяскравіших поетів доби українського бароко – Івана Величковського.
Ключові слова: термінологія, стиль «бароко»
In clause the problem of a literary terminology in products of one of the brightest
representatives of epoch of Ukrainian Baroque - ivana Velichkovsky is considered.
Key words: literature terminology, style «barokko»
У статті поставлено проблему проаналізувати літературознавчу термінологію у творах Івана
Величковського, розквіт творчості якого датується кінцем ХVІІ століття. Ця проблема пов’язана з
необхідністю продовжити роботу по впорядкуванню, систематизації та удосконаленню української
літературознавчої термінології, в цьому полягає її наукове та практичне значення. При написанні
статті аналізуються основні дослідження з даної проблеми, це такі як: збірник Українська література
ХVІІ століття [8], книга Маслюка В. Латиномовні поетики і риторики ХVІІ – першої половини
ХVІІІ ст.. та їх роль у розвитку літератури на Україні [6], а також збірка Літературна спадщина
Київської Русі і українська література ХVІ- ХVІІІ ст. [5].
Іван Величковський – один із найяскравіших представників українського бароко. Всі відомі нам
твори Величковського виконані за законами того своєрідного літературного стилю, який оформився в
Європі, зокрема в Польщі, в XVI-XVII ст. Стиль цей в сучасній науці іменується то "схоластичним"
стилем, то стилем "бароко". Характерною ознакою його є надзвичайно гіпертрофована увага до
словесно-декоративного орнаменту: в художньому творі на перше місце висувається форма –
вишукані, штучні метафори, несподівані порівняння, ефектні антитези. Запозичені з ренесансу образи
античної міфології та історії посідають видатне місце в реквізиті барокових форм.
Засоби прикрашення мови, орнамент розбухають в добу бароко надмірно, а змістові надається
другорядного значення. Мета мистецтва за часів бароко – вразити читача, зацікавити цого
несподіваними стилістичними ефектами. В самому тексті творів з'ясовуються характерні ознаки
різних "поетицьких штучок". Види "штучок" такі: ехо, різні типи так званих раків ("рак
льтералный", "рак словный", "рак прекословный"), вірш "чвогранистый", "единопадежный", вірш
"азбучный", чотири типи "акростихіса", "жартовний вьрш", "программа, анаграмма", "епиграмма",
вірш "многопремьнителный", чотири типи "лябиринта" вірш у вигляді "трикутника", вірш
"преськаємий".
Подаючи різні форми "раків", "паліндромів", Величковський пояснює, що таке рак "льтералний".
Це – "вьрш, которого льтеры, и вспак читаючися, той же текст выражают.
Наводиться приклад:
Анна дар и мнь сьн мира данна,
Анна ми мати и та ми манна,
Анна пита мя я мати панна
Кожний рядок має ту особливість, що його можна читати звичайно (зліва направо) і навпаки
(справа наліво). В обох випадках буде прочитано тіж самі фрази.
За поясненнями самого Величковського "рак прекословный" – це "вьрш, которого слова, вспак
читаючися, противный текст вирожают". Поет сам наводить декілька прикладів таких віршів.
Слова богородиці:
Со мною жизнь, не страх смерти,
Мною жити не умерти, -
коли їх прочитати "вспак", від правої руки до лівої, стають словами винуватниці гріхопадіння,
праматері Єви:
Умерти, не жити мною,
Смерти страх, не жизнь со мною.
"Єдинопадежный" вірш визначається у Величковського як "вьрш, на єдину каденцью
кончаючійся, в котром всь стишки в єдно сеє имя Анна впадають":


РОЗДІЛ 2. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ
47

Порока страна,
Сладкая манна,
Чистая панна,
Яко нам данна,
Богу осанна
За визначенням Величковського: "Азбучный – ест вьрш, который кождое слово от азбучных
льтер порядком азбучным зачинаєт". Поет пояснює: "Не положены в нём ъ, ы, ь, ь бо то льтеры
конечные, а не початоквыє", наводить зразок азбучного вірша:
Аз Благ Всьх Глубина,
Дьвственная Єдина,
Живот Зачах Званным
Ісуса Ізбранным...
Отже, слова в азбучному "вірші розміщені так, "що перше починається літерою аз, друге –
літерою "буки", далі йдуть "веди", "глаголь", "добро", "єсть" і так далі.
Вірш "жартовный" – це "вьрш, котрий, гды читаєтся, як вьрш идет – жарты, тылко строит.
Леч гды в нем кождое словко першои строки з словами другои, противко стоячими, злучати будеш, -
зараз іншый сенс, правдивый, укажет:
Остав молитву, дьвство растли, злых чти, друже.
Льность люби, сохраняй злость, лай добрых дуже".
Читаючи ж по вертикалях, матимемо:
Остав льность, молитву люби, дьвство сохраняй,
Растли злость, злых лай, чти добрых, друже, дуже.
"многопремьнителный ест вьрш, который килка десят разый прьменятися может..."
І. Величковський додає, що римляни звали цю форму вірша "протеусом", тобто привласнювали йому
ймення морського бога Протея, який постійно змінював свій зовнішній вигляд. Зразок такого вірша:
Яко ниву рясно плоды украшают,
Тако дьву красно роды ублажают,
Ниву рясно плоды украшают яко,
Дьву красно роды ублажают тако.
Рясно плоды украшают яко ниву,
Красно роды ублажают тако дьву.
У І. Величковського, як ні в кого з інших поетів цього періоду, літературознавча термінологія
представлена досить помітно. Загалом у його віршах нами зафіксовано 54 літературознавчих терміни.
Серед них є такі, які мають велику частотність вживання. Це терміни "слово", "книга", "поет",
"автор", "вьрш", "текст", "читати", "читання", "читатель" та інші. Часто вживається термін
"глава", що називає розділ книги. Від деяких часто вживаних термінів автор за допомогою суфіксів
утворює похідні "вьршик", "стишки", "чительник", "книжица", "книжечка", які в його творах за
частотою вживання не поступаються словам, від яких утворені. Багато віршованих творів мають у
Величковського назву "пьснь", і за обсягом вони, як правило, невеликі. Від терміна "пьснь" утворене
Величковським слово "пьснословити", що виступає у значенні "декламувати вірш". І Величковським
від терміна "слово" утворено прикметники "словный" та "словесний", выд терміна "льтера" –
прикметник "льтеральный", від терміна "оратор" – "ораторских".
За смисловим навантаженням літературознавчі терміни, зафіксовані у творах І. Величковського,
можна розподілити на декілька груп. Перша група – це літературознавчі терміни, що вживаються на
позначення самих видів літературних творів: "пьснь", "повесть", "молитва", "псалом", "стих",
"проповьдь". Друга велика група – назви різновидів віршів. У І. Величковського їх зафіксовано понад
20. Ось ці назви: "эхо", "рак льтералный", "рак словный", "рак прекословный", "вьрш
чворогранистый",
"вьрш
згожаючійся",
"порядный
непорядок",
"єдиногласный
вьрш",
"єдинопадежный вьрш", "азбучный вьрш", "акростихіс", "акростихис", "жартовный вьрш",
"епиграмма", "многопремьнительный вьрш", "лябиринт", "столп", "преськаемый вьрш", "поліндром"
(це вірш, що читається зліва направо і навпаки), "программа".
Взагалі з терміном "программа" Величковський поводиться досить вільно. Такий же різновид
вірша автор називає і "апаграмма" та "епиграмма" і від них утворює такі терміни, як "программата"
та "епиграммата". Також один і той же різновид вірша поет іноді називає варіантними термінами
"лябиринт", "лавиринт", "лавиринО". Віршована рима у І. Величковського має назву "каденцья".
Епітафія у Величковського має назву "епитафіон". Вживає поет і такий літературознавчий термін як
"предмова", який дійшов до нашого часу майже не змінившись. Термінові "рідна мова" у
Величковського відповідає термін "природный язык".



48

О. Ф. Шаталіна. ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ТВОРАХ ІВАНА ВЕЛИЧКОВСЬКОГО.

Поезія бароко сприяла розвитку літературної мови, підсилювала техніку віршоскладання,
збагачувала словник літературознавчої термінології. Величковський, віртуозно володіючи словом і
віршем, полюбляв експериментувати, шукати і розробляти нові і незвичайні літературні форми.
Значна частина літературознавчих термінів, які використовував І. Величковський, вживаються й у
наш час і зафіксовані у найновішому "Літературознавчому словнику - довіднику" (К. 1997, 749 с.)
Такі терміни: "предмова" – передмова, "чителник" – читач, "акростихіс", "акростихис" – акростих,
акровірш, "анаграмма" – анаграма, "епиграмма" – епіграма широко вживаються в літературознавстві і
зазнали тільки незначних фонетичних змін.
Література:
1. Величковський І. Твори. – К., 1972. – 191 с.
2. Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995. – 686 с.
3. Літературознавчий словник-довідник. – К., 1997. – 749 с.
4. Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVІ- ХVІІІ ст. – К., 1981. – 264 с.
5. Маслюк В. Латиномовні поетики і риторики ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.. та їх роль у розвитку літератури
на Україні. – К., 1983. – 214 с.
6. Наєнко М. Українське літературознавство. – К., 1997. – 315 с.
7. Українська література ХVІІ століття. – К., 1987. – 604 с.

Поступила 06.09.2004 г.