LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Логіко-граматичні аспекти категорії причини

відношень, у дослідженні надфразних єдностей, де причина визначає характер розгортання смислової площини тексту й спосіб організації речень у складне синтаксичне ціле.

Практичне значення. Матеріал дисертації може бути використаний при подальшому дослідженні категорійного апарату сучасної української мови, що уможливлює створення теоретичної, функціональної, практичної граматик; під час читання курсу "Сучасної української літературної мови" у вищих навчальних закладах, а також при розробці новітніх спецкурсів з проблем функціональної граматики та прагмалінгвістики.

Особистий внесок здобувача. Автором проаналізовано категорію причини у логіко-граматичному аспекті, зроблено системний опис засобів мовленнєвої реалізації причиново-наслідкових відношень, зокрема щодо тексту, способи й характер організації якого практично не досліджувалися з огляду впливу на них категорійних форм причини.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (2001 – 2005 рр.), на регіональній науково-методичній конференції молодих учених (м. Горлівка, 2003 р.), на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій ушануванню пам'яті Василя Стуса (м. Донецьк, 2001), на ІІІ Міжнародній конференції "Актуальні проблеми менталінгвістики" (м. Черкаси, 2003 р.) та на Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею проф. І.К. Кучеренка і проф. Н.І. Тоцької (м. Київ, 2003 р.). Окремі розділи та вся дисертація загалом обговорювалась на засіданнях кафедри української мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Публікації. Основні положення й результати дослідження викладено в семи публікаціях та тезах доповідей.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (241 позицій), списку джерел ілюстративного матеріалу й додатків, у яких уміщено три схеми й дві діаграми. Загальний обсяг роботи – 216 сторінок, основний текст – 185 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ


У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, розкривається наукова новизна, аналізуються теоретичне значення й практична цінність роботи, визначаються мета й завдання, з'ясовуються об'єкт і предмет дослідження, окреслюються методи аналізу, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі "Класифікаційні й кваліфікаційні параметри категорії причини" викладено теоретичні засади досліджуваної проблеми, визначається рівень її вивченості в сучасному мовознавстві, простежується еволюція поглядів на категорію причини, її зв'язок з іншими категоріями, виокремлюються диференційні ознаки, аналізуються структура й засоби вираження категорії причини.

Категорія причини покваліфіковується як одна з найважливіших філософських категорій, що посутньо характеризує картину світу й відображається в мові, вербалізуючись в дискурсі різноструктурними мовними одиницями.

Упродовж століть визначальним щодо сутності досліджуваної категорії було вчення Арістотеля, який виокремлював чотири види причини: матеріальну, формальну, діяльну й цільову. Механічний, статичний підхід в основі теоретичного осмислення причиновості поступово замінювався на динамічний, коли реальними складниками каузативної ситуації вважали дві події, пов'язані між собою відношеннями причиновості. Сучасне розуміння категорії причини базується на концепції З. Вендлера, згідно з якою причини покваліфіковуються як факти, а не події. Факти не рівнозначні подіям: факт зорієнтовано на світ знання, тобто на логічний простір, зорганізований координатою істини й неправди; подія ж зорієнтована на те, що відбувається в реальному просторі й часі. Саме такий підхід до аналізу причини як факту перебуває в основі нашого дослідження. Услід за Н.Д. Арутюновою, ми виходимо з положення про те, що факт корелює з судженням, тобто значення незалежного речення має фактотвірний, пропозиційний характер. Основною диференційною ознакою категорії причини, таким чином, умотивовано постає її фактуальність, що знаходить свій конкретний вияв у межах семантичної опозиції "породжувальна реальна подія – породжена реальна подія", які характеризуються незворотністю й односпрямованістю (наслідок ніколи не може передувати своїй причині). У мовленні, при безперечній лінійності (синтагматичності), порядок організації висловлення може бути як іконічним: Сонце намул пригріло, і він почав репатись (У. Самчук), так і неіконічним: Екіпаж дрібно затрясло – вони виїхали на хисткий дерев'яний міст (Я. Дубинянська).

Лінгвістична наука традиційно розглядає каузативність у контексті зумовленості як частковий вияв реалізації принципу достатньої підстави, на основі якого інтегруються умовні, допустові, наслідкові, причинові та цільові відношення.

Породжувальна ситуація в каузативному смислі може отримувати аксіологічну оцінку, позитивну чи негативну, у результаті чого базовий смисл набуває суб'єктивного ускладнення, що підкреслює взаємодію категорії причини з категоріями об'єктивної й суб'єктивної модальностей. Участь мовця, його активність, спрямованість, його роль в організації смислової структури каузативної ситуації зводиться до констатації наявності причиново-наслідкового зв'язку, при цьому продуцент повністю спирається на свої та загальнолюдські знання екстралінгвістичної дійсності й апелює до адресата, керуючись власними інтенціями.

Категорія причини співвідноситься також з категорією темпоральності. Аналіз мовного матеріалу підтверджує, що таксисні відношення між причиною та наслідком можна визначити як передування – поступ: Щось два чи три дні не верталися мешканці Ялицевого царства на Чертежик – так були налякалися спадаючих шишок (С. Женецький). Відповідно до абстрактно-онтологічного рівня аналізу каузальності можна говорити про з'яву певного явища лише з урахуванням повної сукупності його умов, а тому правомірно визнати одночасність причини й наслідку: У залі було шумно – аплодували оркестрантам (В. Дрозд).

Для потрактування категорії причини в її лінгвістичному аспекті посутнім є з'ясування арсеналу конструктивних засобів вираження причинових відношень. Ядерним компонентом вертикального структурування категорії причини є складнопідрядне речення: частини складного речення, між якими діагностується причинове значення, презентуються розгорнутими пропозиціями з власною предикативністю, самі ж причиново-наслідкові зв'язки набувають вичерпної релятивізації, оскільки постають маркованими системою формантів відповідної семантики. Напів'ядерну позицію займає прийменниково-іменникова форма з похідними чи непохідними прийменниками, оскільки такі одиниці є вторинними щодо складнопідрядного речення, являючи собою згорнуту номіналізовану пропозицію. Безприйменникові іменникові форми, дієприслівникові та дієприкметникові