LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Логіко-граматичні аспекти категорії причини

звороти, прислівники причини, складносурядні речення, конструкції із синкретичними відношеннями, безсполучникові складні речення з недиференційованим синтаксичним зв'язком потрактовуються як периферійні компоненти структури категорії причини. Категорія причини не обмежується у своїй реалізації елементарними поліпредикативними одиницями і взагалі таксономічним рівнем, а тяжіє до багатокомпонентних складних речень та різних за обсягом текстових утворень, тобто охоплює елементи різних рівнів мовної ієрархії, що уможливлює покваліфікування ії як функціонально-семантичної, яка перебуває в основі відповідного функціонально-семантичного поля (ФСП). Членування категорії причини на дві семантичні зони, кожна з яких має свою значеннєву парадигму, визначає поліцентричну організацію ФСП причини. Близькоядерне тло субкатегорійного структурування причини формують конструкції причиново-цільового, причиново-допустового, причиново-умовного та причиново-наслідкового значення, оскільки категорія причини для семантики детермінації є визначальною. При активній взаємодії з об'єктною, темпоральною та атрибутивною семантикою формується напівпериферійна зона категорії причини. Пасивна участь елементів значеннєвої парадигми категорії причини, коли конституенти інших ФСП тільки одним із своїх семантичних відтінків просотуються до структури аналізованого поля причини, зумовлює перебування значень відповідності й причини, міри й ступеня і причини на найбільш віддалених периферійних позиціях.

У другому розділі "Функціонально-семантична категорія причини в поліпредикативних одиницях" з'ясовуються особливості реалізації семантики причини в поліпропозитивних утвореннях різних типів й випадки імпліцитного вияву категорії причини в межах таких одиниць.

Зокрема,простежується типологія синтаксичних зв'язків у складнопідрядних реченнях причинового значення з детермінантним синтаксичним зв'язком, який за своєю внутрішньосинтаксичною природою є неспіввідносним і реалізується за допомогою сполучників відповідної семантики: бо, оскільки, адже, позаяк. За наявностірозчленованих подвійних сполучників тому, що; складних сполучникових конструкцій від того, що; через те, що; за те, що; спеціалізованих диференційованих сполучних утвореньу зв'язку з тим, що; з огляду на те, що; завдяки тому, що; зважаючи на те, що; внаслідок того, що тощо репрезентується слабкий сполучниково-співвідносний зв'язок, при якому головна частина складнопідрядного речення містить корелят, що увиразнює причинові відношення, а сполучний засіб що постає асемантичним, при цьому конституенти складнопідрядної конструкції не взаємопередбачають один одного: Лесь прокинувся від того, що хтось тихо розмовляв (А.Гарасим); Євген доскочив свого тільки завдяки тому, що станами забили всі шість прольотів нашого цеху (П. Загребельний).

З-поміж маркерів каузативних відношень виокремлюються недиференційовані сполучники бо, тому що, адже, оскільки, позаяк, здатні до презентації як власне-причинового, так і невласне-причинового значення, при цьому вияв семантичних відтінків залежить лише від змісту, що вибудовується предикативними частинами. Амбівалентний чи рематичний характер цих сполучників щодо актуального членування визначає комунікативну організацію складнопідрядного речення за схемою наслідок (тема) – причина (рема): З ним придворні одубіли, бо сміятися не вміли (В.Симоненко) або за схемою причина (тема) – наслідок (рема): Оскільки народна педагогіка етносів звернута до людини, її серця, душі та розуму, вона завжди актуальна (М. Пірен). У розмовному мовленні для вираження причиново-наслідкових відношень залучається релятив що, співвіднесений з емоційно навантаженими опорними словами: Степану приємно було, що він тільки тимчасово, на три роки, покинув свої стріхи (В. Підмогильний). У препозиційних підрядних частинах уживається сполучникове поєднання а що (і що) – то, сурядний елемент якого вказує на лівобічну валентність усієї поліпредикативної конструкції, що семантично залежить від попереднього контексту: І що сидів на ньому [коневі – Л.Д.] кріпний їздець, то він був так само вдячний (А. Любченко). Диференційованими сполучними засобами визначаються аналітичні конструкції, утворені на основі вторинних прийменників із значенням причини: Відрадна тенденція з огляду на те, що впродовж минулого десятиліття були періоди, коли ледь не половина українців шкодували за розрив із Росією (Україна молода. – 2002. – 19.12.); Виходячи з того, що свідками цього акту й справді були собаки, пізніше я назвав його "Собаче весілля" (В. Шевчук); Широкого розголосу набуло звернення нашого об'єднання до Президента України з вимогою вжити заходів щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Україні в силу того, що парламентська "група – 237" учинила спробу конституційного перевороту (Українська газета. – 2002. – 2-8 серпня). З-поміж широкого загалу формальних засобів причинової семантики виокремлюються складені сполучники тим більше, що; тим паче, що; надто ж, що; які вербалізують додатковий характер причини: Я не знаю тої новішої забудови, тим більше, що сам спинився у родини (Ю. Андрухович).

Ядерну позицію в структурі ФСП причини займають складнопідрядні речення власне-причинового й невласне-причинового значення. Конструкції власне-причинового значення охоплюють структури, в яких агенс (суб'єкт каузувальної ситуації) викликає причину, а пацієнс (суб'єкт каузованої ситуації) є її наслідком. Реченнєві утворення такого типу передають значення зовнішньої причини. Іншу значеннєву парадигму складнопідрядних причинових речень формують структури, частини яких реалізують значення внутрішньої каузативності, коли й агенс, і пацієнс причиново-наслідкової ситуації збігаються в одній особі. Поняття "зовнішня причина" містить такі семантичні підгрупи: 1) спонукальна причина (24,8% фактичного матеріалу); 2) причина-відплата (15,3%); 3) причина-джерело (15,3%); 4) причина-відповідність (8,7%); 5) причина-перешкода (14,5%); 6) причина-результат (10,3%); 7) причина-наслідок (11,6%).

З-поміж внутрішніх причин виокремлюються: 1) емоційно-психічні ознаки особи: Галя до штабу не добігла, тому що їй страшно було йти лісом (О.Іваненко); 2) інтелектуально-творчі характеристики: Я нахапався німецьких слів, як пес реп'яхів, позапам'ятовував їх швидко й легко, бо, за загальним визнанням, володів феноменальною пам'яттю (Ю.Збанацький); 3) соціальні характеристики: І все йому вдається, бо від свого старовинного козацького роду успадкував виняткову витримку й працьовитість, почуття міри й такту (Літературна Україна. – 2004. – 08.07).

Складнопідрядні речення невласне-причинового значення формують чисельну групу, що характеризується неоднорідністю та різноманітністю субкатегоризацій. При ситуації прямого обґрунтування мовець спирається у своїх доказах на реальний факт, який є достатнім для аргументації реальної дії, передбачуваної дії (виявляється у двох різновидах: можливості / неможливості реалізації