LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Логіко-граматичні аспекти категорії причини

та необхідності реалізації), оцінки мотивованого компонента, спонукання до дії.

При непрямому обґрунтуванні міркування базуються на логіці розвитку думки: повідомлюване в мотивувальному компоненті не може самостійно, без звернення до додаткових аргументів, поставати достеменним доказом істинності інформації. Додатковим аргументом є досвід знань мовця, набутих внаслідок системного спостереження й фіксації тотожних причиново-наслідкових ситуацій. У досліджуваних конструкціях елемент суб'єктивної оцінки зв'язку найчастіше експлікується за допомогою модально-вставних слів зі значенням невпевненості: Солодко розказувала, а ще солодше, мабуть, запевняла, бо Ніна розвісила вуха й тішилася вголос своєю розбитною мамою (Д.Міщенко).

У близькоядерних компонентах значеннєвої парадигми причинових конструкцій за наявності у головній частині складнопідрядного речення лексем негативного смислу, зокрема із семою "заподіяння собі шкоди", модальних слів із значенням необхідності або семантично значущих компонентів, з якими підрядна частина вступає в реальні семантичні відношення, актуалізується причинове, а не цільове значення, напр.: А він забув про весло, що лежало під ногами, і боявся поворухнутися, щоб не сполохнути її голосу (Г.Тютюнник); [...] аби врятувати гірнику життя, лікарі реанімаційно-протишокової групи змушені були вдатися до своєрідних крайнощів (Україна молода. – 2002. - 17.12.); За селом я став обережно, щоб не помітили енкаведисти, розмотувати клунок (С. Женецький); [...] щоб не здатися ворогові живим, у бункері пострілялися повстанці, серед яких був Ніл Хасевич (Українське Слово. – 2002. – 19-25 грудня). У реально-допустових реченнях заперечувана підстава, потенційна причина, репрезентована підрядною частиною, постає як реальний факт, що зумовлює синкретизм допустового й причинового значень: Хоча ікони тут християнські, розміщення їх цілком відповідає руським канонам давнього храмобудівництва (Г. Лозко). За вербалізації обумовлювального фактора як такого, що відповідає дійсності, презентується не умовно-наслідковий, а причиново-наслідковий зв'язок: Коли я юрист, то мушу впоратись із покладеними на мене велетенськими завданнями (Ю. Збанацький). До парадигми причинових речень залучаються й такі, у яких значення причини не чітко відмежоване від об'єктного, що визначає синкретизм семантики синтаксичних відношень, коли одним із значень підрядна частина виходить за межі каузальності: Неприємно було, що комуністи аплодували (Українська газета. – 2002. – 2-8 вересня). З-поміж інших семантичних відношень, з якими значення причини утворюють синкретичні структури і які виступають напівпериферійними конституентами функціонально-семантичного поля каузальності, варто вичленувати складнопідрядні часовітаозначальніконструкції; периферійними є конструкції відповідності зі сполучниковим утворенням чим – тим, міри і ступеня, підрядніпідметовікомпенсувального типу.

У межах складносурядного речення за наявності в єднальних сполучників лексичного (релятивного) значення створюються умови для вираження причиново-наслідкового відношення, оформлюваного лексичним наповненням предикативних частин, видо-часовим і способовим співвідношенням дієслів-присудків: Білий туман піднявся над полем, і поле уже не видавалося таким чужим (В. Дрозд); Під ліжком зараз би закукурікав хрипко електронний півень, і Ріта вискочить з-під ковдри, наче облита відром крижаної води (М. Бриних). Причинова семантика актуалізується за допомогою супровідних слів-конкретизаторів – лексем висновкового характеру, вживаних як у єднальних, так і в невласне-зіставлювальних реченнях: Сьогодні у них вихідний, і тому, крім охорони, тут нікого немає (А. Гарасим); Мені такі думки близькі не були, а отже Іра у мені розчарувалася (В. Шевчук).Певну кількість сурядних поліпропозитивних одиниць каузативного змісту складають приєднувальні конструкції із сполучниками тому, через те, отже, тож (отож), відтак тощо: Гриміла музика, тому дзвінка в двері вони не почули (А. Кокотюха); Колишня вулиця Сакраменток прилягає до Ринку, тож на ній так само гучно і всюди спалахують відблиски свята (Ю. Андрухович).

Окрему специфічну парадигму речень становлять структури з кількома присудками при одному підметові: Він [Сластьон – Л.Д.] дуже у ту свою машину був улюблений і нічого й нікого не бачив (В. Дрозд), коли смислові відношення між предикатами визначаються як причиново-наслідкові, оскільки характеризуються набором релевантних диференційних ознак.

У безсполучникових складних реченнях кореляційного й некореляційного типів за відсутності спеціалізованих граматичних індексів причиново-наслідкові відношення постають імпліцитними: Раптом, десь перед самою північчю, усі три [хлопці – Л.Д.] міцніше стиснули біяки в руки: на могилі почулось тихе пиляння (С.Женецький); На вулиці враз зробилось людно, – то з кінотеатру висипала юрба (І.Багряний). Відсутність сполучників чи сполучних слів компенсується іншими засобами семантико-синтаксичної організації складного речення, з-поміж яких визначальними і взаємозумовленими постають модально-часові форми предикатних синтаксем, що уможливлює залучення до безсполучникових складних причиново-наслідкових конструкцій поліпредикативних одиниць з різними часовими відношеннями, напр.: форма минулого часу як причина чи як тло вияву наступного наслідку – форма минулого часу як наслідок: Замало було вже в нього [вітру – Л.Д.] сили, вчора забагато знемігся (С. Женецький); форма теперішнього розширеного часу як причиновий компонент – наслідок у формі минулого часу: На п'ятий поверх піднімалися пішки – ліфт у цьому будинку працює за незбагненним індивідуальним графіком (М.Бриних) тощо.

З-поміж інших чинників, що підтримують синтаксичний зв'язок між частинами причинового БСР на формально-граматичному рівні, посутніми є семантика заперечення, волевияв, спонукання чи побажання, можливість / неможливість, необхідність у першій частині, що потребує визначення причини чи аргументації: Ірину Володимирівну кликати не було треба, сама сюди йшла (В. Шевчук); Тобі теж не раджу зв'язуватися з татусевими колегами – зуби поламаєш (А. Кокотюха); Ходімо, любий, скоро буде зовсім темно (Л. Демська). У межах аналізованих конструкцій категорія причини характеризується неодновимірністю: Млин вутлий, старий, подме вітер – скрипить як поламана вертушка [...] (Г. Тютюнник). Тут імпліцитно закладено причинові (оскільки дме вітер, то млин скрипить; млин скрипить, бо дме вітер), наслідкові (дме вітер, так що млин скрипить), умовні (якщо подме вітер, то скрипить млин), часові (коли дме вітер, то скрипить млин) відношення.

З-поміж багатокомпонентних реченнєвих утворень виокремлюються моделі, структурний мінімум яких складає три компоненти, а причинові відношення експлікуються спеціалізованим формальним маркером: Витягає [Марія – Л.Д.] відро за відром, наливає корита, бо прийде з паші худоба – треба пійла (У. Самчук). Частотними є конструкції зі складнопідрядною структурною основою, де перша підрядна частина являє собою модус, зміст