LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Логіко-граматичні аспекти категорії причини

якого розкривається другим, з'ясувальною підрядною: Явдоха на все те мовчки дивилася, бо гадала, що він збирається на здобутки до сусідів (Г. Тютюнник). Активними постають одиниці з прикомпаративним складнопідрядним реченням: Сказитись легше, аніж / буть собою, / бо ж ні зубила, ані молотка (В. Стус) або контаміновані утворення із складносурядною протиставною основою, коли причина протиставлення розкривається наступним підрядним реченням: У дворі так само товпилися і розмовляли про квартири, але я вже не міг дозволити собі тої розкоші, оскільки на мене чекає бібліотека і театр (В. Дрозд). Серед чотирикомпонентних складних неелементарних структур, що характеризуються полізв'язковістю, нами зафіксовані такі поліпредикативні одиниці з причиновими відношеннями, в яких остання частина виконує роль висновку, підсумку: Шкода, що вона моя сестра, що старша за мене й навіки потонула в чужій мені родині – ось хто міг би бути достойною мені парою (В. Шевчук). У межах багатокомпонентних утворень причинова семантика може поєднуватися з об'єктним, цільовим, локативним, атрибутивним значенням: А я просила хлопця, щоб він не їхав автобусом, бо хотіла, щоб стояв він зі мною до світанку (В.Симоненко); Хотіла я тебе затулити від Божого гніву, загладити якось твою провину, і тому почала по ночах приходити до нього [хлопчика – Л.Д.] і вчити рідної мови, аби потім на Страшному суді не було на тобі вини, що тим винищив цілий народ (А. Гарасим).

Категорія причини реалізується не тільки експліцитними мовними засобами, а й має імпліцитний вияв. У складних конструкціях причинової семантики часто може бути елімінованим модусний компонент, але речення структурно й семантично є достатнім. Реципієнт експлікує пропущений елемент, при цьому відновлюється логічна послідовність причини й наслідку: Людина шукає сенс життя, безперервність свого існування, особистої вічності та особистого безсмертя, бо (знає, розуміє, відчуває, що) без них вічність Всесвіту не має для неї сенсу (М. Пірен). Як правило, імпліцитна реалізація каузативних відношень має місце у СПР причини, але трапляється у межах інших типів складних предикативних конструкцій. Так, складнопідрядні речення, оформлені як поліпредикативні утворення з підрядним мети і марковані граматикалізованим елементом відповідної семантики, містять імпліцитний причиновий компонент, який легко актуалізується в результаті трансформації, напр.: Всі стояли, похиливши голови, намагаючись не дивитися на начальство, щоб не показати очей, так раптом і так дивно змінених (І. Багряний) – Всі стояли, похиливши голови, намагаючись не дивитися на начальство, тому що не хотіли показати очей, так раптом і так дивно змінених. Імплікація причинових зв'язків можлива в умовних поліпропозитивних одиницях. Речення, вибудовані за моделлю А, а то В можна розглядати як імпліцитні варіанти експліцитних трикомпонентних структур, утворюваних за моделлю А, бо якби не-А, то В, пор.: Ходімо он у той затишний скверик, а то на осонні розстанеш, як морозиво (А. Кокотюха) – Ходімо у той затишний скверик, бо якщо не підемо, то розстанеш. Особливістю аналізованих складних речень є синтагматичне відношення 2 : 3, тобто коли двом предикативним одиницям імпліцитного висловлення відповідають три предикативні одиниці експліцитного. Інший різновид імпліцитних структур складають поліпропозитивні утворення зі синтагматичним відношенням 2 : 4, побудовані за моделлю якби не А, то не В, експлікованим відповідником яких можна вважати складні речення, витворені за моделлю якби не А, то не В, але А, тому В, напр.: Усі сучасні досягнення техніки, технології й наукового прогресу були б немислимі, якби багато століть тому передові вчені різних країн не намагалися розкрити таємниці довколишнього світу (Вечірній Київ. – 2002. – 20.12.) – Якби багато століть тому вчені різних країн не намагалися розкрити таємниці довколишнього світу, то всі сучасні досягнення техніки, технології й наукового прогресу були б немислимі, але багато століть тому вчені різних країн намагалися розкрити таємниці довколишнього світу, тому всі сучасні досягнення є реальними. Трапляються випадки, коли двокомпонентне експліцитне утворення в головній частині містить гіпотетичну подію, яка не реалізувалася через реальну подію, що передається підрядним реченням. Характерною ознакою структур є те, що присудки обох предикативних одиниць стоять у формі умовного способу, а підрядна одиниця оформлюється як заперечне речення. Модель таких конструкцій: якби не А, (то) В, напр.: Коли б у людства не було фантазій, було б стократ на світі важче жить (Г. Коваль). Семантично це речення адекватне чотирикомпонентній структурі, якій відповідає модель якби не А, то В, але А, тому (так що) не В, пор.: Якби у людства не було фантазій, то було б стократ на світі важче жить, але у людства є фантазії, тому на світі легше жить. Складні пропозитивні конструкції, оформлені як умовно-наслідкові, семантично тотожні гіпотаксичним реченням, які імпліцитно реалізують причиново-наслідкові відношення.

У третьому розділі "Текстотвірний потенціал категорійних форм причини" наголошується, що дослідження засобів репрезентації каузативності в межах тільки таксономічного рівня не дає вичерпного системного уявлення про лінгвістичне вираження причиновості та її функціонального призначення – зміст і форма категорії причини знаходять своє повне відображення у надфразних єдностях, оскільки речення як синсемантичний компонент тексту якнайповніше розкриває свій зміст лише при взаємодії з його іншими реченнєвими утвореннями.

Каузальний зв'язок не знаходить свого повного відображення, навіть якщо оформлений як складнопідрядна поліпредикативна конструкція з підрядною частиною причини, хоча структурно такі утворення завершені й не потребують додаткових компонентів, але інформаційно постають недостатніми, і тоді основна причина може виявитися через зміст великого тексту, іноді всього художнього твору. Дистантні щодо лінеарної організації позиційні відношення не заважають семантико-синтаксичній взаємодії пропозиційних одиниць і не переривають лінію комунікативного плану. Текст, за вдалого конституювання, дозволяє реципієнту утримувати в пам'яті базові речення й аналізувати їх зв'язок, що підкреслює співвідносність категорії причини з текстовою категорією валентності, під якою розуміють граматичну категорію, що реалізується в тексті різнорівневими мовними одиницями, граматична форма, структура й семантика яких передбачають наявність пре- чи постпозитивних щодо опорної фрази речень. Валентнопрогнозувальними виступають сполучники причинового значення: Григорій слухав лагідну, спокійну мову цієї жінки, цієї матері, і було йому дивно приємно. Аж наче кров швидше пульсувала, коли слухав цю матір: така вона, як і там на Україні, і не така. Розборкана – он яка. Скільки тієї мужності простої, скільки тієї певності, може, неусвідомленої, а звичайної, стихійної. І скільки тієї гордості волелюбної, природної, як оті могутні кряжі гір!

Тому в неї і Наталка така дика та горда (І. Багряний).