LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Логіко-граматичні аспекти категорії причини

Зростання кількості причинових пропозицій досягається завдяки використанню юнктурних компонентів, що вибудовують відповідний формально-смисловий зв'язок мікроконтексту, напр.: Командир ескадрильї, льотчик 1 класу Микола Мехед, не приховував, що хвилювання він відчуває. По-перше, тому, що літати, зважаючи на брак пального, доводиться 2-3 рази на місяць. По-друге, він, як льотчик-інструктор, виводить нині "в люди" молодшого спеціаліста – капітана Андрія Кротова. І по-третє, літак за № 70, на якому увірвуться вони у небо, носить ім'я "Маестро" – на добру згадку про Леоніда Бикова (Вечірній Київ. – 2002. – 17.12.). Прислівникові лексеми числівникового походження у функції вставних слів забезпечують послідовність, логічність викладу думок і реалізують свій валентний потенціал у напрямі правобічного формування тексту. З-поміж юнктурних компонентів варто виділити модальні слова зі значенням висновковості і взаємовідношення думок: Я намагаюся знати якомога більше. Отже, через те й пішла з Будинку моделей. Там страшенно нецікаве життя. Обмеженість, нестерпність жіночого світу (П. Загребельний). Збільшення кількості причинових або наслідкових пропозицій, передаваних у художньому тексті, досягається за допомогою полісиндетону, який посилює інтегративність семантики, що підкреслює специфіку репрезентації категорії причини в досліджуваних одиницях – каузативні відношення в межах тексту реалізуються внаслідок кумулятивної інтегрованості: Пам'ятаєш, колись, на африканському пляжі, ти дорікнула мені, чого я поїхав з України. Зараз я хочу виправити свою помилку, я хочу вернутися – як кубанець. Тому що я обіцяв людям, тому що я так хочу, тому що я просто повинен – повинен щось змінити на краще. От тому я сьогодні хочу вирушити в дорогу (А. Гарасим).

Відношення каузативності можуть фіксуватися структурами, які являють собою динамічну залежність, що полягає в ритміко-інтонаційному збої, який створюється поєднанням різних за обсягом речень, причому попереднє є довгим, з різними видами зв'язку поліпропозитивним реченнєвим утворенням і містить причини, які призводять до наслідку, вираженому в наступному, короткому, реченні, яке оформляє катарсис – вирішення кризи, акумульованої в попередній структурі.

Постпозитивне речення може

а) закінчувати абзац, забезпечуючи у такий спосіб фінальність мікроконтексту: Незнайомка стрельнула на мене чорними, як терен, дикуватими очима. Вони в неї були гострі і молоді, пронизували до самого серця. В одну мить в них спалахнули сміхотливі вогники, на устах заграла усмішка, і вже нічого іншого – ні ряботиння, ні дрібних зморшок не стало на тому обличчі, а сяяли молоді, лукаві очі, повні якоїсь гріховної знади і жіночих чарів. Я стояв оторопілий (Ю.Збанацький);

б) вибудовувати окрему текстову одиницю, виявляючи при цьому лівобічну валентність: Зачувши про те, що Батий суне на Київ, князь Михайло Чернігівський, який тільки й доп'яв за зиму, що виторгував у Ярослава жону, з своїм улюбленим боярином Федором спорядив обоз чималий з коштовностями й припасами й потаємно, вночі, виїхав з города, взявши напрямок просто в Угри, бо ординці ординцями, а Михайлові насамперед ішлося про шлюб сина Ростислава з угорською королівською дочкою.

Київ полишений був напризволяще (П.Загребельний);

в) перебувати в ініціальній позиції наступного абзацу, коли лінеарний характер організації надфразної єдності зумовлюється правобічною й лівобічною залежністю: Забігши до Верховної Ради й окинувши професійним оком сноба сьогоднішній гардероб парламентарів, він з жахом помітив, що в темно-синіх кашемірових костюмах у тоненьку елегантну смужку було принаймні з десять чоловік. Не виключено, що всі вони придбані в одному і тому ж магазині. Ганьба! Георгій мало не провалився крізь землю: "Ніколи більше не купуватиму костюмів в Україні!"

Настрій був зіпсований. Йому здавалося, що всі навкруги обговорюють лише темно-синій кашеміровий костюм у білу смужку (М.Гримич).

Інший різновид динамічної залежності каузального зв'язку вибудовують конструкції з препозитивним коротким наслідковим реченням: Сумні, невеселі сьогодні плесканчани... Гей, та й як же їм не сумувати, як не журитися, коли на Плескані такий великий клопіт напав: Петро Гичун, що то вже з копу літ, мов рідний батько, над селом старшував, ходив восени на Млиниська магдебурку від диків стерегти, перемерз там, захворів і від Колядів вже хижі не покидає, все кашляє, кашляє і кров'ю спльовує.

А тамтої неділі переказав людям, аби собі іншого старшину вибирали, бо він чує, що вже недовго прийдеться йому їсти солодкі вівсяники і слухати шуму таємничого лісового бору (С.Женецький).

Препозитивне речення виражає переважно негативний емоційний та психічний стан людини, пор.: Георгій розхвилювався; Георгій зітхнув (М.Гримич); Великий Готліб був розгублений (Л.Демська); Вночі спалося погано (С.Процюк); Винен я перед собою (Ю.Андрухович); Басмач не боявся (А.Кокотюха); Гарно жилося нам (Гр. Тютюнник).

Одним із способів організації текстових величин постає парцеляція, специфіка якої полягає у синтаксичній членованості як відхиленні від принципів синтагматичної прози, пов'язаній із розривом синтаксичних зв'язків у межах речення, при цьому нарізне формальне та інтонаційне оформлення базової частини й парцелята не суперечить витворенню сукупного змісту: Георгій затіяв в офісі ремонт. Він знав, що зараз не слід цього робити. Адже нових клієнтів і, відповідно, нових надходжень на рахунок не прибуло (М.Гримич). У межах тексту можлива реалізація семантико-синтаксичного приєднувального зв'язку, коли приєднувальна синтагма має відносно самостійний смисл, але виникає як додаткове повідомлення: Петруня зрозумів, що колючими вузькими очима Басмача на нього дивиться зараз сама смерть. І він простягнув руку за ножем (А.Кокотюха). За нашими спостереженнями найактивніше до розчленування вдаються конструкції із підрядними сполучниками бо, адже і сурядними граматикалізованими елементами зі значенням висновку тому, тож: Звісно, не всі батьки, навіть при великому бажанні, можуть забезпечити своїй дитині навчання у вищому закладі. Тому дехто звертається до системи кредитування (Україна молода. – 2003. – 19.08.).

Конструювання надфразної єдності причиново-наслідкового змісту можливе шляхом введення вставлених конструкцій, які витворюють смислову поліфонію. Традиційний погляд на вставлені компоненти як речення-висловлення, синтаксично не пов'язані із структурою основного речення, піддається сумніву: специфічний синтаксичний зв'язок поєднує підрядне речення причини з головною частиною, яка перебуває в структурі основної інформації: Може, їхня енергетика на часину зіллється з моєю (бо всі людські непорозуміння від енергетичної несполучуваності) і витворить нове бажання писати, не відчуваючи тягаря абсурду (С.Процюк). Вставлений компонент залучається до структури висловлення спеціалізованим підрядним сполучником бо, отже, додаткова інформація пов'язується з