LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Логіко-граматичні аспекти категорії причини

основною як тематично (за змістом), так і формально. Вставлені конструкції причинового значення, відокремлюючи основну інформацію від додаткової в межах речення-висловлення, визначають логіку побудови й сприйняття адресатом глибшого дискурсу: Навіть звичайне хвилювання – адже вперше їдеш за кордон, добре, що заздалегідь виробив собі пашпорт! – покинуло (С.Процюк). У наведеному прикладі вставлення містить не тільки інформацію про причину хвилювання, а й додаткове оцінне повідомлення про певні факти, тобто "нагадування до речі", що уможливлює реалізацію текстово-дискурсної категорії ретроспекції.


ВИСНОВКИ

Аналіз функціонально-семантичної категорії причини в логіко-граматичному вимірі, з'ясування засобів реалізації причиново-наслідкових відношень на формально-семантичному рівні складного речення й тексту, опис типології структур, здатних поставати репрезентантами причинової семантики, уможливив ряд висновків та узагальнень:

1. Категорія причини є номінаційною й передає значення, здатні у свідомості мовця пов'язувати два простих факти в один складний, компоненти якого витворюють біном "причина – наслідок". Причиново-наслідкові відношення існують на рівні смислових, оформлюваних як понятійна категорія каузальності, а на рівні мови відповідають категорії каузативності; спричинювання ж будь-якої дії потрактовується як каузація.

2. З-поміж диференційних семантичних ознак категорії причини виокремлюємо фактуальність, необхідну умову (мотивацію), семантичну відзначеність на тлі темпорального й генетичного зв'язків, що пов'язують мікроситуації і характеризуються незворотністю: причина передує наслідку у плані часової перспективи й генетичної залежності.

3. Визначаючи статус причини в системі категорій сучасної української мови, ми поділяємо думку тих мовознавців, які вважають її вершинною щодо категорій допусту, цілі, умови, наслідку.

4. Ядром парадигми засобів мовленнєвої реалізації причини є складнопідрядне речення з детермінантним синтаксичним зв'язком, у якому основним актуалізатором причинової семантики постають спеціалізовані сполучники бо, адже, оскільки; тому що, від того що, через те що, за те що та сполучні вирази зважаючи на те що, з огляду на те що, в силу того що, у зв'язку з тим що, внаслідок того що, завдяки тому що, з тієї причини що й подібні.

5. При детермінантній залежності підрядної частини головна, за нашими спостереженнями, досить часто вміщує компоненти (детермінанти, обставини, означення й додатки), з якими залежна частина найближче співвідноситься за змістом і усунення яких може зумовити руйнацію причиново-наслідкових смислових відношень.

6. З-поміж функціональних різновидів складнопідрядних речень з підрядними причини ядерні компоненти охоплюють 51,1% фактажу, причому 32 % складають конструкції власне-причинового значення; 19,1% – невласне-причинового. Близькоядерними компонентами функціонально-семантичного мікрополя складнопідрядних структур причинової семантики постають речення з причиново-цільовим, причиново-умовним, причиново-допустовим, причиново-наслідковим значенням, які серед відібраного загалу складають 29,5%. 13,7% становлять конструкції синкретичної семантики, коли одним із значень підрядна частина виходить за межі каузальності, набуваючи об'єктного, часового чи означального значення. Периферійну зону вибудовують поліпредикативні структури зі значенням зіставлення, відповідності, міри й ступеня вияву дії, які складають 5,7% аналізованого матеріалу.

7. Аналіз реалізації категорії причини в конструкціях паратаксису засвідчив наявність причиново-наслідкових відношень у складносурядних реченнях, де найчастотнішим формальним засобом зв'язку виявився сполучник і, супроводжуваний іноді словами-конкретизаторами тому, через те. Репрезентантами каузативної семантики здатні поставати невласне-зіставлювальні речення, складові частини яких поєднуються сполучником а та граматикалізованими елементами тому, через те, отже, тож, отож, відтак тощо.

8. Одним із конституентів структурування категорії причини є безсполучникові складні речення з недиференційованим синтаксичним зв'язком, у яких причиново-наслідкові відношення постають імпліцитними через відсутність спеціалізованих граматичних індексів – сполучників. Реалізація причинового змісту можлива в конструкціях як типізованої, так і нетипізованої будови.

9. Категорія причини активно реалізується в багатокомпонентних складних реченнях, у яких, як правило, відтворюється цілий ланцюжок взаємозалежних подій, умотивовуються факти. З-поміж зазначених конструкцій переважають три- й чотирикомпонентні, де домінує підрядний зв'язок у поєднанні з сурядним та недиференційованим. Багатокомпонентні складні речення з причиновими відношеннями найбільше зорієнтовані на текстові величини ідентичного змісту.

10. Характерною ознакою категорії причини є можливість імпліцитного вияву. Імпліцитні конструкції відзначаються неспіввіднесеністю плану вираження й плану змісту, а відновлення такої структури можливе шляхом трансформації. Поліпредикативні одиниці імплікованої причиновості не є граматично неповними: хоча окремі елементи не мають формального вираження, однак вербалізовані конституенти вбирають у себе їхню семантику, забезпечуючи смислову достатність.

11. Категорія причини виявляє певну співмірність з текстовою категорією валентності, лівобічні й правобічні засоби витворення якої (як і взаємозумовленість причини й наслідку) уможливлюють змістовий рух тексту. Конститутивний потенціал категорії причини зумовлює з'яву цілісного причиново-наслідкового комплексу, що містить формальні засоби реалізації означеної категорії: лексеми, що містять сему "причина", юнктурні компоненти, сполучники причинової семантики. Причинові відношення й засоби їхньої реалізації в межах надфразної єдності визначають характер організації складного синтаксичного цілого: наявність кількох каузальних ліній, парцеляція, пуант, включення до структури речення вставлених конструкцій.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Складнопідрядне речення причини як ознака стильової манери Василя Стуса // Актуальні проблеми української літератури і фольклору: Наук.зб. – Випуск 6. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С.245-254.

2. Еволюція поглядів на складнопідрядне речення з підрядним причини // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 9. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С.54-64.

3. Типологія складнопідрядних речень із значенням причини // Вісник Черкаського університету: Зб. наук. праць. Серія: Філологічні науки. Випуск 44. – Черкаси, 2003. – С.104-113.

4. Особливості реалізації причинових відношень у складносурядному реченні // Матеріали міжрегіональної конференції молодих учених. – Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2003. – С.205-207.

5. Реалізація значення причини в тексті. // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 12. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С.292-295.

6. Типи каузальності у паратаксичних конструкціях // Донецький вісник наукового