LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Логіко-синтаксична категорія уточнення в сучасній російській мові (семантика, засоби вираження)

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.І.ВЕРНАДСЬКОГО




ФУНТОВА ТЕТЯНА БОРИСІВНА


УДК: 81'367.7(=161. 1):81'37




ЛОГІКО-СИНТАКСИЧНА КАТЕГОРІЯ УТОЧНЕННЯ В СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ МОВІ

(СЕМАНТИКА, ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ)





Спеціальність 10.02.02 – російська мова




АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук








Сімферополь – 2002

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана на кафедрі російської мови Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.


Науковий керівник – кандидат філологічних наук, професор

Сидоренко Євдокія Миколаївна,

професор кафедри російської мови.

Таврійського національного

університету ім. В.І Вернадського

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Бріцин Віктор Михайлович,

заступник директора Інституту

мовознавства ім. О.О. Потебні;


кандидат філологічних наук,

Петрова Луїза Олександрівна,

викладач кафедри російської філології

Кримського державного індустріально-

педагогічного інституту.


Провідна установа – Дніпропетровський національний університет,

кафедра загального та

російського мовознавства

(Міністерство освіти і науки України).


Захист відбудеться 21 червня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 52.051.05 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4).


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4).



Автореферат розісланий 21 травня 2000 р.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лавров В.В.














ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Зміна наукових парадигм, здобуття нових знань у будь-якій галузі науки спричиняють переоцінку старих понять, які набувають нового змістового наповнення. В лінгвістиці до явищ, які дістали можливість розкрити малодосліджені властивості, належить категорія уточнення.

Проблема уточнювальних членів речення почала розроблятися в науці про мову порівняно недавно, у другій половині XX століття, і постановку цієї проблеми слід вважати заслугою російських та українських граматистів (див. праці О.Г. Руднєва, Ф.Н. Бондаренка, А.Ф. Прияткіної, Ю.Г. Усищевої, М.Г. Шатух, Н.С. Камишева, В. Чернової, Л.К. Дмитрієвої, Є.М. Сидоренко та ін.). Але, незважаючи на певні досягнення у цій галузі, категорія уточнення залишається однією з маловивчених. До нерозв'язаних проблем можна віднести такі: не описаний репертуар засобів вираження цієї категорії; не показана специфіка семантики уточнюваних компонентів, яка дозволяє їм виступати в цій ролі; не проаналізовані логічні відношення між її компонентами.

Потреба у зверненні до категорії уточнення пов'язана перш за все з необхідністю пізнавати закони мови, зрозуміти механізм її роботи. "Відкриття законів становить головне завдання або мету будь-якої науки. Поки відповідні закони не відкрито, людина може лише описувати явища, збирати і систематизувати факти, нагромаджувати емпіричний матеріал. Але це ще не наука, в усякому разі не справжня, розвинута, оформлена наука, вона нічого не може пояснити і нічого не може передбачити. Це вихідний матеріал, необхідний для створення споруди науки, але ще не сама споруда".1

Базовою теорією для розв'язання проблеми уточнення в даному дослідженні стала теорія ономатологічних одиниць, яка разробляється такими вченими, як В.М.Нікітевич, М.В.Федорова, В.М.Мігірін, О.С.Кубрякова, І.С. Торопцев, Є.М.Сидоренко. Суть цієї теорії полягає насамперед у виявленні всіх видів іменування, потім – у зміні словоцентристського характеру лінгвістики, включенні до неї розчленованих ономатологічних одиниць, які залишилися поза увагою вчених: словосполучень особливого типу, фразових іменувань, лексій (так званих "складених слів"). Віддаючи перевагу термінові "ономатологічний" порівняно з традиційним синонімічним "ономасіологічний", ми йдемо за В. Матезиусом і підкреслюємо, що важливим є не тільки визначення репертуару одиниць іменування, який має сучасна російська мова, а й виявлення механізму їх вибору, тобто комунікативний аспект.

Важливо розглянути, як одиниці іменування комбінуются в конструкціях з уточненням, в яких співвідношеннях вони перебувають, у чому проявляється обов'язковість і факультативність уточнення.

Вибір мовцем лексико-граматичних засобів вираження уточнюваного й уточнювального компонентів дає змогу судити про інформативну значущість та конкурентоздатність різних ономатологічних одиниць.

Актуальність теми. Основна риса мови проявляється в динаміці, здатності знаходити нові і вдосконалювати старі форми для висловлення думок, а одним із завдань лінгвістики залишається необхідність зрозуміти, за допомогою яких засобів людина виражає свої думки, чому в певному мовленнєвому акті вона віддає перевагу одним конструкціям перед іншими і т.д.

В цьому плані безперечний інтерес становить логіко-синтаксична категорія уточнення, на прикладі якої можна не тільки показати, які одиниці іменування використовує мовець, а й спробувати визначити спрямування вибору, встановити, чому адресант мовлення віддає перевагу одним ономатологічним одиницям й ігнорує інші.

В сучасній лінгвістиці немає переконливої теорії уточнення, не проаналізовано логічні відношення між компонентами, не показано специфіку семантики уточнюваних компонентів, яка дає їм можливість виступати у цій ролі, не описано репертуар засобів вираження категорії уточнення, не проведено інструментально-фонетичне дослідження уточнювальних конструкцій і т.д.

Відсутність чіткої наукової теорії призвела до того, що в практиці викладення уточнення змішується з власне поясненням, відокремленням і т.п. Висока частотність вживання цих конструкцій, необхідність їх теоретичного осмислення з позицій новітніх досягнень лінгвістики, практичні потреби викладення граматики російської та інших мов потребують нових пошуків у цьому плані.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з планом науково-дослідної роботи Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського і є фрагментом теми кафедри російської мови "Функціональний опис російської мови та її одиниць" під № 0101V001797.

Мета дослідження – визначити основні, конститутивні ознаки категорії уточнення, лексико-граматичні засоби вираження.

Для реалізації поставленої мети необхідно розв'язати ряд конкретних завдань:

- показати семантико-структурні особливості уточнювальних конструкцій;

- виявити співвідношення ономатологічних одиниць у конструкціях з уточненням;

- розглянути поняття "уточнення" в сучасному синтаксисі і відмежувати його від суміжних понять;

- виявити межі лексико-граматичного