LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Логіко-синтаксична категорія уточнення в сучасній російській мові (семантика, засоби вираження)

варіювання уточнюваного й уточнювального компонентів;

- визначити чинники, що впливають на вибір ономатологічного засобу з ряду потенційно можливих синонімічних засобів для оформлення конструкцій уточнення;

- пов'язати активність процесів у конструкціях уточнення з проявом антропоцентризму в мові;

- показати варіанти факультативного уточнення в контексті реалізації свободи вибору мовцем необхідних мовних засобів.

Об'єктом дослідження в роботі є ономатологічні одиниці, що використовуються учасниками мовленнєвого акту для реалізації уточнення відомостей, що повідомляються, або доповнення їх номінативним змістом, якщо уточнюваний компонент виражений займенником.

Предметом дослідженнястали понад 3000 прикладів, які містять конструкції з уточненням. Приклади було виписано з художніх творів російських письменників другої половини ХХ століття М.Алексєєва, Д. Граніна, В.Дудінцева, Л. Леонова, К. Паустовського, К. Симонова, В. Солоухіна та ін.

Методи дослідження.У роботі було використано такі основні методи: описовий і порівняльний, а також застосовувались деякі побічні методи: дистрибутивний, трансформаційний.

Наукова новизна одержаних результатів. Робота є першою спробою теоретичного осмислення участі функціонування ономатологічних одиниць у явищі уточнення, вивчення механізму вибору певної ономатологічної одиниці, яка виконує роль компонента конструкції з уточненням в умовах конкуренції з іншими ономатологічними одиницями.

Результати проведеного дослідження допомагають вирішити ряд актуальних питань, недостатньо висвітлених у граматиці сучасної російської мови: поглиблюється теорія уточнення і теорія ономатологічних одиниць; робиться спроба виявити закономірності використання різних ономатологічних одиниць в конструкціях з уточненням і т.д. Основні висновки і положення роботи можуть бути використані для уточнення ряду теоретичних положень з лексикології, синтаксису, морфології сучасної російської мови, із загального мовознавства і т.д. Матеріал дисертації може бути застосований в порівняльно-типологічних дослідженнях, в теорії викладання російської мови як іноземної.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки роботи можуть бути використані під час читання курсів сучасної російської мови, у розробці спецкурсів і спецсемінарів з лексикології, синтаксису, морфології сучасної російської мови і з питань загального мовознавства. Вони мають прикладне значення для осіб, що вивчають російську мову як іноземну. Емпіричний мовний матеріал може бути використано при складанні відповідних збірників вправ. Результати дослідження можуть бути застосовані у практиці шкільного викладання російської мови.

Особистий внесок здобувача в роботі "Ономатологічні одиниці в сучасній російській мові: типологія, структура, граматичні особливості", опублікованій у співавторстві, полягає у показі особливостей функціонування нерозчленованих (номінативних і прономінальних) і розчленованих ономатологічних одиниць (словосполучень особливого типу, лексій і фразових номінантів) у складі конструкцій з уточненням. У роботі " Займенниково-сполучникові контамінанти в ролі уточнюваних слів" зроблено висновок про засоби вираження уточнюваного і уточнювального компонентів.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження повідомлялися в доповідях і виступах на конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Сімферопольського державного університету) (1996-2000), на міжнародних та регіональних конференціях (Партеніт, 1998; Сімферополь, 1998; Запоріжжя, 1998).

Дисертація в цілому й окремі її розділи обговорювались на засіданнях кафедри російської мови Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського (Сімферопольського державного університету).

Публікації. Основні положення дисертації відображено у восьми публікаціях, з них п'ять (три без співавторів) опубліковано у провідних наукових фахових виданнях України (1,8 др. арк.), три – доповіді і тези наукових конференцій (0,6 др. арк.).

Структура роботи визначна поставленими в ній дослідницькими завданнями. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 179 сторінок, список літератури складається з 250 найменувань.


ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі визначається тема дослідження, обґрунтовуються актуальність і наукова новизна роботи, формулюється мета, розкриваються завдання, вказується теоретична значущість і практична цінність одержаних результатів, методи дослідження, даються відомості про її структуру.

Перший розділ "Категорія уточнення в колі суміжних категорій" присвячено теоретичному обґрунтуванню досліджуваного явища, його семантиці, відмежуванню від суміжних явищ, а також розглядові одиниць іменування, що являють собою уточнюваний і уточнювальний компоненти і виражені за допомогою різних лексико-граматичних засобів.

У першому підрозділі "Поняття про уточнення в сучасній лінгвістиці" дається визначення уточнення, простежується історія вивчення даної категорії в лінгвістичній літературі.

В підрозділі "Зміст термінів "категорія уточнення", "уточнювальний член (компонент)". Відмінність уточнення від інших логіко-синтаксичних категорій"характеризуються поняття термінів "категорія уточнення", "уточнюваний компонент", відмежовується досліджувана категорія від суміжних логіко-синтаксичних категорій пояснення, відокремлення, прикладки. Уточнення розглядається як логіко-синтаксична категорія, що реалізується з урахуванням прагматичних установок, комунікативної заданості. Основне призначення уточнення – виразити думку більш точно, використовуючи конструкцію з двох і більше компонентів, що зіставляються за обсягом переданої інформації. Як правило, другий, уточнюваний, компонент співвідноситься з першим як частина і ціле, вид і рід (тобто уточнення означає звуження поняття, обмеження, перехід від більш загального поняття до вузького, часткового), наприклад: Сейчас бои шли довольно далеко за рекой, километрах в восьми. (К. Симонов). Она особенно хорошо, с душой, пела. (К. Симонов). Але в поодиноких випадках уточнювальний компонент може бути більш широким (або непорівнянним) за обсягом інформації, яку передає. Такі випадки зареєстровано в лінгвістичній літературі, наприклад: Я слышал эти рассказы под Аккерманом, в Бессарвбии, на морском берегу. (М.Горький). Старший из всех, Крайнов, принадлежал к разряду вечных студентов. (Л.Леонов). В останньому реченні практично нічого не змінює перестановка компонентів: Крайнов, старший из всех, принадлежал к разряду вечных студентов. Уточнювальні конструкції займають особливе місце в структурі речення, уточнювальний компонент знаходиться в постпозиції щодо уточнюваного компонента.

При уточнюваному компоненті, вираженому номінативною одиницею, відбувається зіставлення інформаційних обсягів уточнюваного й уточнювального компонентів. Якщо ж уточнюваний компонент виражений займенником, необхідно говорити про доповнюване уточнення. Важливу граматичну роль відіграє інтонація.

Кожен з цих підвидів має власну специфіку, яку буде розкрито в другому розділі. Логіко-синтаксичний(змістовий) критерій не має чітких меж і допускає деякі різночитання при розгляді окремих маргінальних фактів. Ми приймаємо варіант широкого розуміння семантичного критерію і