LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Логіко-синтаксична категорія уточнення в сучасній російській мові (семантика, засоби вираження)

заперечення, неозначеності, узагальнення з виділенням. Спосіб подання інформації формує відповідний семантичний розряд займенника. З п'яти основних семантичних розрядів найбільшу активність у конструкціях з уточненням проявляє вказівний (з включенням до нього власне вказівних, предметно-особових, зворотного і присвійних займенників) семантичний розряд. Указання в системі прономінальної лексики реалізується в трьох функціях: анафори, катафори і прямого указання. В конструкціях з уточненням здійснюється катафоричне посилання і дуже рідко – функція прямого указання. Вказівні займенники є одним з найбільш використовуваних засобів у побудові уточнюваних конструкцій. При цьому активність окремих підрозрядів різна. На першому місці власне вказівні займенники, до складу яких входять прономінативи тот, этот такой, столько, там, тут, здесь, туда, сюда, оттуда, отсюда, так, потому, поэтому, оттого, настолько. Їх участь у конструкціях з уточненням також нерівноцінна. Як і у випадку з повнозначною лексикою, найчастіше уточнюються займенники зі значенням місця і часу: Второй день облака над морем раскидывались огромным веером, а там, на горизонте, откуда они тянулись к зениту, сверкал необыкновенно белый свет

(К. Паустовский). Здесь, на стеллажах, стояли горшки и ящики с разными растениями (В. Дудинцев). Еще тогда, две недели назад, когда встретились, он подумал, что брат жены мало переменился (К. Симонов).

Синкретизм часу і простору проявляється і в конструкціях з уточнюваним займенником тогда: И речь вашу запомнил тогда,в Кремле (А. Чаковский) (Пор.: в Кремле – когда был в Кремле).

В ролі уточнюваних можуть виступати також предметно-особові, зворотний та присвійні займенники: Рядом сидела женщина – теперь он знает, что это она, Нелидова (К. Паустовский). Пикин улыбнулся молчанию Серпилина, разглядывавшего его, пикинский, неизменный при любых случаях жизни уют... (К. Симонов).

Вкрай неохоче реалізують відношення уточнення неозначені та заперечні займенники: Академик Посошков когда-то, в тридцатых годах, был одним из известных менделистов... (В. Дудинцев). Самое интересное, что никто в доме, ни жильцы, ни обслуга, вовсе не замечали, что радио замолчало (В. Солоухин).

Дискусійним вважаємо уточнення означальних (узагальнено-визначальних) займенників. Можна говорити лише про їх використання в ролі уточнювального узагальнювального слова та участь у явищах, суміжних з уточненням (конструкціях з включенням та виключенням): Лес он любил всегда: в детские и в зрелые годы. По утрам все, включая детей, шли к озеру.

Відносні займеннки, які ми слідом за Є.М. Сидоренко кваліфікуємо як займенниково-сполучникові контамінанти ("гібридні слова", що поєднують властивості займенників і сполучників), зберігають можливість виступати в ролі уточнюваного компонента, вираженого узагальнювальним словом: Нам все равно, какую улицу пробежал Митя – Дмитриевскую или Петровскую... (Д. Гранин).

Конструкціям з уточнювальним компонентом, який виражений розчленованою одиницею іменування, присвячено третій розділ"Конструкції з уточнюваним компонентом, вираженим розчленованою одиницею іменування"

В підрозділі "Поняття про розчленовані ономатологічні одиниці" розглядаються конструкції з уточнюваним компонентом, вираженим словосполученням особливого типу. Словосполучення при цьому розуміється у вузькому значенні терміна – умовно відбираються тільки такі підрядні сполучення повнозначних слів (вільні, фразеологічно й синтаксично зв'язані), які являють собою ономатологічну одиницю, семантично й функціонально еквівалентну слову, пор.: добрый человек – добряк, житель Ялты – ялтинец. Такі словосполучення, що виступають у ролі номінативної одиниці у складі конструкцій з уточненням, зустрічаються рідко: На буровой скважине, вдали от семьи, Иван очень скучал по жене и дочери.

Роль уточнювальних при цьому можуть виконувати ті ж ономатологічні одиниці, що й при слівному уточнюваному компоненті.

Підрозділ "Конструкції з уточнюваним компонентом, вираженим фразовим номінантом" присвячено нестандартній ономатологічній одиниці – предикативній частині складнопідрядного речення, яка виконує функцію іменування (див. праці В.М. Мігіріна, Н.Й. Пельтихіної, Г.Є. Бойченка, А.А. Бурова та ін.). Фразовий номінант може мати "синтаксичний артикль", роль якого виконує корелят: Малинин лежал и прислушивался к тому, что было внутри него, – к острым, как ножи, болям в простреленном животе, – и к бою за стеной барака (К. Симонов). В ролі уточнювального члена конструкції частіше виступає слово, але в поодиноких випадках на його місці може виявитися будь-яка інша ономатологічна одиниця.

Найменш відомою частиною ономатологічного фонду російської мови є лексії. Їх використанню у складі конструкцій з уточненням присвячено підрозділ "Конструкції з уточнюваним компонентом, вираженим лексією". Лексії (або "складені слова") визначаються як семантичні і функціональні еквіваленти слів, структурно більш ускладнених порівняно з синтетичними лексемами. В конструкціях з уточненням зареєстровано лексії з визначальною семантикою: кто угодно, что попало і под.; з неозначеною семантикою неведомо откуда, невесть что і под., до того ж у ролі уточнювального компонента виступають однорідні члени речення: Но этот человек был готов ехать куда угодно: на край света, на войну, завтра, послезавтра, сию минуту... (К. Симонов). Лачуги были слеплены из чего попало: ломаной фанеры, старой жести, разбитых ящиков, сидений от венских стульев, матрацев, из которых торчали пружины (К. Паустовский).

Категорія уточнення розкривається новими гранями у світлі теорій антропоцентризму, когнітивності. А.Вежбицька пише: "Граматика кодує значення. Вона являє собою не систему правил для породження граматики правильних речень, а систему правил для породження й інтерпретації осмислених висловлювань. Головна проблема мовця не в тому, щоб породити граматично правильні речення, а в тому, щоб зрозуміти те, що кажуть інші" 3

В центрі сучасної лінгвістики виступає мовна особистість, від якої залежить вибір засобів, за допомогою яких відображається об'єктивний світ, їх комбінування й актуалізація.

Антропоцентризм категорії уточнення, на нашу думку, проявляється передовсім у виборі відношень, які передаються за допомогою конструкцій з уточненням. Віддання переваги уточненню компонентів зі значенням місця і часу пояснюється екстралінгвістичними причинами. Можливість орієнтуватися в просторі і часі й описувати їх з урахуванням участі в пізнавальному акті як одного з механізмів реалізації включає категорію уточнення. Означальні, додаткові й обставинні відношення інших типів не диференціюються за параметрами, які становили б інтерес для учасників комунікативного акту. Тому уточнення в таких конструкціях зустрічається дуже рідко.

При розв'язанні комунікативних завдань мовець чи той, хто пише, вільний у виборі форми подання матеріалу.Уточнення виникає тоді, коли комунікант виділяє якийсь важливий для себе або інших учасників мовленнєвого акту факт, актуалізує його для себе особливим чином, відступаючи від лінійного тексту, будуючи другий ряд, наприклад: Младшая сестра, Саша, капризная и насмешливая, нравилась Глебу. (К. Паустовский). Пор.: Младшая сестра Саша, капризная ... Свобода мовця проявляється в можливості використати конструкцію для підкреслювання, конкретизації,