LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Логіко-синтаксична категорія уточнення в сучасній російській мові (семантика, засоби вираження)

звуження змісту при передачі якоїсь інформації або вибрати інші способи подання об'єктивної дійсності.

Цією обставиною мотивується обов'язковість чи факультативність розстановки розділових знаків. Останнє особливо важливе для роботи над пунктуацією у вузівській і шкільній практиці.

Отже, в ролі уточнюванного компонента можуть виступати всі відомі ономатологічні одиниці: слово, словосполучення особливого типу, лексія, фразовий номінант; ці ж одиниці становлять і зміст уточнювального компонента, але комбінації засобів вираження уточнюванного й уточнювального компонентів різні і залежать від багатьох причин, у тому числі і пов'язаних з антропоцентризмом.


ВИСНОВКИ


Вивчення семантичної специфіки та засобів вираження категорії уточнення дало змогу зробити такі висновки:

1. Категорія уточнення може бути кваліфікована як логіко-синтаксична. Вона володіє набором диференціальних ознак, до яких входять такі: двочленність конструкції (уточнюваний – уточнювальний компонент), яка переходить в окремих випадках у "ланцюжок уточнення", що містить більше однієї пари компонентів; особливі комбінації засобів вираження компонентів уточнення; специфічна інтонація уточнення, яка має граматичне значення; безсполучниковий і сполучниковий зв'язок.

2. Найбільш частим засобом вираження уточнюваного й уточнювального компонентів є слово з поширювачами різного типу. Слово є головним ономатологічним засобом вираження уточнюваного й уточнювального компонентів. Всі слівні ономатологічні одиниці залежно від способу відображення об'єктивної дійсності представлені двома типами: номінативними і прономінативними. З номінативних ономатологічних одиниць найчастіше в ролі уточнюваного компонента вживаються прислівники місця і часу, прийменникові сполучення іменників, що виконують роль обставини місця і часу.

3. Легко уточнюються займенники. Уточнювальний компонент в них одночасно виконує роль доповнювального члена, бо він наповнює конкретним лексичним значенням семантичний простір, намічений уточнюваним компонентом. Уточнюваний займенниковий компонент виражається переважно прономінативами вказівного семантичного розряду (з його підрозрядами власне вказівних, предметно-особових, зворотного та присвійних займенників).

4. Окрім слів, в ролі уточнювального компонента, хоча і значно рідше, виступають розчленовані ономатологічні одиниці: словосполучення (особливого типу), лексія, фразовий номінант. Використання уточнювальних розчленованих конструкцій дає змогу диференціювати думку, інформаційно наситити її, розкрити деталі, важливі для адресанта мовлення й учасників комунікативного акту; хоча в ролі і уточнюваного, і уточнювального компонентів можуть виступати всі відомі ономатологічні одиниці, комбінації їх різні. Розчленовані одиниці частіше використовуються для вираження уточнювального компонента, бо він передає додатковий зміст, більш детально, інформативно насичено виражає певну думку. З цих же причин в ролі уточнювального компонента практично не використовуються займенники.

5. Свобода мовця, якщо подія описується не в лінійній послідовності, а передається багатопланово, проявляється, по-перше, в можливості використовувати чи не використовувати конструкцію уточнення для конкретизації, підкреслювання якогось компонента думки; по-друге, в можливості вибрати з ряду ономатологічних одиниць найбільш зручну для вираження даного мисленнєвого змісту. Відповідно до цього визначається обов'язковість чи факультативність постановки розділових знаків. Розуміння цього важливе для розв'язання проблеми пунктуації у вузівській та шкільній практиці.

6. Конструкції з уточненням мають місце в багатьох мовах. Це свідчить про певні універсалії в мисленні людини, прояв антропоцентризму в мові і робить вивчення категорії уточнення актуальним, цікавим, змістовним і перспективним.


ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:


1. Гирская Т.Б. Реализация свободы выбора говорящего в конструкциях с уточнением // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць / За ред. В.О. Горпинича. – Дніпропетровськ, 2000. – Вип. 9.– С. 10-17. (0,5 др. арк.)

2. Гирская Т.Б. Собственно указательные местоимения в конструкциях с уточнением // Русская филология. Украинский вестник. – 2000. –№ 1-2. – С. 8-11. (0,3 др. арк.)

3. Гирская Т.Б. Вопросительные местоимения в роли уточняемых компонентов // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць / За ред. В.О. Горпинича. – Дніпропетровськ, 2001. – Вып. 15.– С. 25-31. (0,4 др. арк.)

4. Гирская Т.Б., Калугина Т.В. Местоименно-союзные контаминанты в роли уточняемых слов // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць / За ред. В.О. Горпинича. – Дніпропетровськ, 1998. – Вип. 4. – С. 30-34. (0,3 др. арк.)

5. Гирская Т.Б., Пономаренко Е.А., Сидоренко Е.Н. Ономатологические единицы в современном русском языке: типология, структура, грамматические особенности // Русская филология. Украинский вестник. – 2000.– № 1-2.– С. 11-14. (0,3 др. арк.)

6. Гирская Т.Б. Категория уточнения в свете теории антропоцентризма // Когнитивные стратегии языковой коммуникации: Докл. междунар. науч. конф. – Симферополь: Изд-во Таврического экологического института, 1998. – С. 79-80. (0,1 др. арк.)

7. Гирская Т.Б., Чернышова Т.Г. Категория уточнения и проблема универсалий (на материале русского и английского языков) // Совершенствование методики обучения и управления учебно-воспитательным процессом в Крымском государственном аграрном университете: Учебн.-науч.-метод. конф. Сб.статей. – Симферополь: Изд-во Крымского государственного аграрного ун-та, 1998. – С. 101-103. (0,2 др. арк.)

8. Гирская Т.Б. Логико-синтаксическая категория уточнения в кругу смежных явлений // Нові підходи до філології у вищій школі: Зб. наук. праць / За ред. А.М. Науменка. – Запоріжжя, 1998. – С. 11-14. (0,3 др. арк.)


АНОТАЦІЯ


Фунтова Т.Б. Логіко-синтаксична категорія уточнення в сучасній російській мові (семантика, засоби вираження). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02. – російська мова. Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2002.

Дисертація присвячена структурно-семантичним особливостям категорії уточнення. Уточнення характеризується як логіко-синтаксична категорія, що реалізується з урахуванням прагматичних установок, комунікативних завдань. Компоненти уточнення можуть бути подані словом, словосполученням (у вузькому розумінні терміна), лексією, фразовим номінантом. Провідну роль відіграють словоформи; розчленовані ономатологічні одиниці частіше використовуються для вираження уточнювального компонента. Свобода мовця проявляється не тільки в прийнятті рішення про можливість використати конструкцію уточнення, а й у виборі потрібної ономатологічної одиниці.

Конструкції з уточненням належать до універсалій, що мають місце в ряді мов. Це свідчить про певні універсалії в мисленні людини, прояв антропоцентризму в мові і робить вивчення категорії уточнення актуальним, цікавим, змістовним і перспективним.

Ключові слова: категорія уточнення, уточнюваний компонент, уточнювальний компонент, ономатологічна одиниця, слово, словосполучення, лексія, фразовий номінант.



АННОТАЦИЯ


Фунтовая Т.Б. Логико-синтаксическая категория уточнения в современном русском языке (семантика, средства выражения). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата