LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Логіко-філософський аналіз еристичного дискурсу

19


ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г.С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

СКВОРЦОВА Тетяна Георгіївна

УДК 162.6



ЛОГІКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

ЕРИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ


Спеціальність 09.00.06 — логіка

Автореферат


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України на кафедрі логіки (м. Київ).

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор Хоменко Ірина Вікторівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка МОН України, професор кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Тягло Олександр Володимирович,

Національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри (м. Харків);

кандидат філософських наук Гайдич Наталія Миколаївна,

Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, старший викладач кафедри.

Провідна установа:

Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії науки та культурології (м. Київ).

Захист відбудеться 24 грудня 2004 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.01 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий "23" листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук Т.В. Гардашук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з найбільш характерних рис філософії XX століття є звернення до феномену мови і феномену комунікації. За таких умов особливий інтерес викликає аналіз ери-стичного дискурсу. Ця проблематика є актуальною у двох аспектах: для філософського знання в цілому і для розвитку логіки як науки.

Для філософського знання таке дослідження має значення тому, що загальний розвиток філософської думки XX століття врешті решт призвів до відмов від засад монологізму, поновлення інтересу до практичної філософії, до тематики, пов'язаної з інтерсуб'єктивністю та діалогічністю.

Для логічного знання ця проблематика є актуальною, бо розширює межі застосування логічних методів до аналізу означенної проблематики, дозволяє дослідити підходи до логічного моделювання процесів реальної комунікації в рамках формальної та неформальної логіки з урахуванням девіантного спілкування.

Окрім того, на початку XXI століття на перший план виходить проблема застосування теоретичних знань в області логіки до практичної діяльності людини. У зв'язку з розвитком комп'ютерних логік з'являється можливість реконструкції різноманітних комунікативних ситуацій. З огляду на це особливої актуальності набуває концептуальний аналіз принципів формалізації різних видів суперечок людини з комп'ютером, формальної реконструкції учасника суперечки. Саме в цьому аспекті логічний аналіз еристичного дискурсу відповідає запитам дослідження проблематики штучного інтелекту.

Ступінь розробленості проблеми. У міжгалузевих дослідженнях поняття дискурсу важко провести будь-яку межу між різноманітними підходами. У головних напрямках витлумачення цього поняття у літературі поєднуються дослідження філософів, лінгвістів, літературознавців, соціологів, психологів тощо.

Так, переосмислення дискурсу як мовного феномену бере свої витоки з лінгвістичного розуміння цього поняття. До початку 70-х років дослідження дискурсу як зв'язаного тексту проводились на межі граматики, стилістики та поетики.

З літературознавства походить витлумачення дискурсу як жанру (М.М. Бахтін та інші) та стилю (III. Баллі, Ж. Брюно, П. Валері та інші); як елементу літературної метамови (Цв. Тодоров та інші).

Особливе значення для досліджень в області штучного інтелекту мають психологічні дослідження поняття „дискурс".

Комп'ютерне моделювання розуміння природної мови призвело до розробки програм автоматичної обробки текстів. Центральне місце у цих дослідженнях починають посідати моделювання знань.

У комунікативній філософії науковці наголошують на інтерсуб'єк-тивному характері дискурсу (К. Апель, Ю. Хабермас та інші). Пост-структуралісти витлумачували дискурс як особливий тип письма (Ж. Дерріда та інші).

Семіотичний підхід до дискурсу витлумачує це поняття як „семіотичний процес" (Ж. Греймас, Ж. Курте та інші).

У сучасній українській філософії і логіці аналіз дискурсу проводиться у широкому контексті семіотики та філософії мови в роботах Т.С. Воропай, К.К. Жоля, А.Т. Ішмуратова, А.Є. Конверського, С.Б. Кримського, В.Й. Омелянчика, Б.О. Парахонського, М.В. Попо-віча, Г.Г. Почепцова, І.В. Хоменко та інших.

В дисертації особлива увага приділяється дослідженню еристично-го дискурсу. Еристична проблематика з часів Арістотеля пов'язується з комунікативною проблематикою. У цій царині досліджують еристич-ну суперечку, основна мета якої — перемога. Детальний розгляд того, що являє собою еристика був проведений свого часу Арістотелем у таких роботах, як „Топіка" та „Про софістичні спростування", де він намагався розрізнити поняття „діалектика", „еристика", „софістика".

За часів Відродження мистецтво суперечки отримало новий поштовх до розвитку. Значним внеском у теорію та практику мистецтва суперечки та аргументації стали трактати італійських гуманістів Л. Валли, Л. Бруні, Р. Агріколи, а також Е. Роттердамського та інші.

У XIX столітті особливий внесок у дослідження цієї проблематики вніс А. Шопенгауер.

У XX столітті була видана книга відомого російського логіка С. Поварнина "Суперечка. Про теорію і практику суперечок", в якій автор ретельно дослідив еристичну проблематику і запропонував оригінальну класифікацію суперечок.

У наш час еристика розглядається переважно з практичної точки зору як певний звіт прийомів впливу на співрозмовника в процесі суперечки (І.В. Хоменко та інші).

Теоретичних досліджень у цій галузі практично немає. Можна назвати лише роботи, в яких досліджують в цілому проблематику, пов'язану з теорією аргументації (В.Ф. Бєрков, І.О. Герасимова, І.М. Гріфцової, Г.В. Гриненко, М.М. Новосьолов, Г.В. Соріна, О.В. Тягло, Я.С. Яскевич та інші).

Зарубіжні дослідження в галузі теорії аргументації репрезентують роботи Ф.Х. ван Еемерена, Р. Гроотендорста, М.А. ван Реєс, Ст. Тулміна, X. Хансен та інші.

Об'єктом дослідження є концепція еристичного дискурсу.

Предметом дослідження є принципи побудови формальних моделей еристичного дискурсу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є