LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Логіко-філософські принципи прагматики мови (аналіз концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна)

найновіших семантиках: створення штучного інтелекту (Г.Райдл), теоретико-ігрова семантика (Я.Хінтікка), теоретико-модальна семантика (Р.Монтегю), критеріальна семантика та багато інших. Усі ці семантики так чи так відрізняються одна від одної, використовуючи різні правила побудови, але якщо поставити питання про критерій істинності значень, які приймаються (це питання вже з галузі метатеорії семантики), то на поверхню виходить наступне: "Чи може речення у кінцевому результаті виявитися хибним залежить від того, що визнавати для нього визначальним" (Л.Вітгенштейн).

Відповідно, Л.Вітгенштейн впроваджує критерій семантичної відносності. "Достовірність", про яку так довго розмірковує Л.Вітгенштейн, є не чим іншим, як апріорно конвенціональною перемінною, що залежить від "аспекту бачення".

Таким чином, у даному дисертаційному дослідженні здійснена спроба дати "явне" визначення "мовної гри", обґрунтувати, на основі чого (яких фактів) остання організована таким чином, що її учасники ніколи не бувають ні серед тих, що програли, ні серед тих, що виграли. Також розглянутий безпосередній зв'язок між "онтологічною сутністю" (за Л.Вітгенштейном) "Логіко-філософського трактату" і концепцією "Філософських досліджень". "Мовні ігри" пізнього Л.Вітгенштейна мають такий широкий спектр можливого використання у зв'язку з тим, що "світ – це факти у логічному просторі". У дисертації простежується зв'язок між "світом" як "фактами логічного простору" і його інтерпретацією, шляхом "мовних ігор".

Концепція "мовних ігор" Л.Вітгенштейна – це концепція пізнього періоду, і тому "аспект бачення" багатьох основоположних питань тією чи іншою мірою у ній змінений.

Відомо, що методологія аналізу мови (природної і формальної) мала свої передумови ще в античній філософії: одним з представників цієї методології є Аристотель. У Новий час це питання досить детально розроблялося Р.Декартом, Д.Юмом, І.Кантом. У зв'язку з риторичним питанням І.Канта про пізнаваність світу і себе (про "річ у собі") в історію західної філософії вперше впроваджується поняття відносності значення, тобто завжди повинна бути певна точка, стосовно якої робиться висловлювання, твердження тощо. На цьому ґрунті склалися такі напрямки філософії ХХ століття, як феноменологія, екзистенціалізм, герменевтика, структуралізм тощо.

Аналітична філософія, одним з основоположників якої був Л.Вітгенштейн, розробляла (чим займається і на сьогодні) методологією аналізу будь-якої знакової системи. Д.Мур, Б.Рассел, О.Уайтхед, Г.Фреге на початку ХХ століття створюють основу для численних інтерпретаційних систем.

Семантична відносність, запроваджена пізніше Л.Вітгенштейном, приводить його до широко відомого нині висновку: вживання знака – це його значення. Усі сучасні семантики (С.Кріпке, Р.Карнап, Я.Хінтікка, Р.Монтегю) так чи так торкаються концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна, насамперед за рахунок використання категорії "семантичної відносності".

У розвиток методологічних питань теорії аналізу знакових систем певний вклад зробили російські учені: О.Грязнов, А.Блінов, М.Козлова, З.Сокулер. В Україні проблематикою аналітичної філософії займалися Г.Заіченко, А.Ішмуратов, К.Жоль, В.Омельянчик, Т.Кочеткова, М.Попович, І.Хоменко,

Об'єкт дослідження – логіко-філософські підходи (семантико-прагматичні) до аналізу дедуктивно-мовних явищ.

Предмет дослідження - концепція "мовних ігор" Л.Вітгенштейна, прагматика структурних елементів "мовної гри", зв'язок концепції "мовних ігор" з семантико-прагматичними аспектами конструювання сучасних модальних логік.

Мета і завдання дослідження. Основна мета - проаналізувати концепцію "мовних ігор" Л.Вітгенштейна у зв'язку з становленням загально-прагматичних і логіко-прагматичних принципів аналізу дедуктивно-мовних явищ, обгрунтувати безпосередній зв'язок цієї концепції з онтологічною концепцією "Логіко-філософського трактату".

  • Визначити в історії філософії історичні й методологічні передумови концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна.

  • Обґрунтувати критерій достовірності як кардинальний детермінант семантичної відносності.

  • Аргументувати на основі концепції "мовних ігор" можливість розгляду об'єкта як факту, використовуючи при цьому "аспект бачення" Л.Вітгенштейна.

  • Довести, що структура семантики "мовних ігор" це структура семантики "можливих світів".

  • На підставі прагматики Монтегю аргументувати, що концепція "мовних ігор" Л.Вітгенштейна – це концепція, яка зумовила розвиток прагматики мови та логічної прагматики.


Методологічні основи дослідження. Дане дисертаційне дослідження виконане відповідно до загальноприйнятого в аналітичній філософії набору методологічних вимог. Дві найбільш важливі вимоги з цього набору такі:

1) переважно аргументативний характер філософствування (це означає, що аналітична філософія досліджує передовсім питання про те, які логічні висновки і логічні припущення тверджень);

2) підвищені вимоги (порівняно із звичайними) до смислового прояснення використовуваних слів (термінів, понять) і експліцитної логічної структури використовуваної аргументації.

Новизна результатів. У дисертації здійснений детальний аналіз концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна і отримані наступні результати:

  • Концепція "мовних ігор" Л Вітгенштейна як діяльність, детермінована чітким набором правил з метою досягнення певного результату, є концептуальною основою розвитку як принципів прагматики мови, так і принципів логічної прагматики.

    2. Критерій достовірності Л.Вітгенштейна - це критерій семантичної відносності, завжди апріорно конвенціонально заданий.

    3. Концепція "мовних ігор" пізнього періоду філософії Л.Вітгенштейна детермінована онтологічною концепцією "Логіко-філософського трактату": "Світ – це факти у логічному просторі".

    4. Концепція "мовних ігор" визначена розглядом об'єкта як факту в "Логіко-філософському трактаті".

    5. "Аспект бачення" Л.Вітгенштейна є основоположною можливістю для інтерпретації, внаслідок чого свідомість одночасно детермінує різні "можливі світи".

    6. Структура семантики "мовних ігор" розглядається як структура семантики "можливих світів": критерій "достовірності" Л.Вітгенштейна передбачає безкінечну множину істинностних значень перемінних у різних контекстах чи за різного "стану речей".

    7. На підставі прагматики Р.Монтегю аксіоматизована семантична відносність значення слова (екстенсіонал), яка зумовлює концепцію "мовних ігор" Л.Вітгенштейна.

    Ці результати претендують на наукову новизну і виносяться на захист.

    Теоретичне і практичне значення роботи полягає у тому, що на підставі детального аналізу концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна і розгляду її структурних елементів була визначена зумовленість даної концепції онтологічною концепцією "ЛФТ", а також на підставі прагматики Р.Монтегю була аксіоматизована семантична відносність значення слова, котра зумовила концепцію "мовних ігор" Л.Вітгенштейна. Результати даного дослідження можуть бути використані при розробці комп'ютерних програм, пов'язаних з проблемою перекладу, укладанням словників, створенням штучного інтелекту тощо.

    Структура дисертації. Пропоноване дисертаційне дослідження складається із трьох розділів, вступу, висновків, списку літератури і додатків.

    Порядок викладу матеріалу визначається послідовністю аналізу концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна. Розподіл на розділи і параграфи відповідає диференціації


  •