LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Локативні та темпоральні синтаксеми в українських східнослобожанських говірках

структури та функціонування локативних і темпоральних синтаксем як конструктивних, вихідних мовних одиниць у структурі комунікативно оформленого речення в українських східнослобожанських говірках.

Завдання роботи полягають у тому, щоб:

– зафіксувати локативні й темпоральні синтаксеми в східнослобожанських говірках;

– окреслити типи формальної структури локативних і темпоральних синтаксем;

– описати функції та семантичну структуру локативних і темпоральних синтаксем досліджуваного континууму;

– встановити відношення синтаксем східнослобожанських говірок до відповідних структур інших українських говірок.

Джерелами дисертації є діалектні матеріали, зібрані в 1996-2000 рр. експедиційним шляхом у 83 населених пунктах в українських східнослобожанських говірках лівобережжя Сіверського Дінця (північні райони Луганської області), а також тексти, вміщені у виданні "Говори української мови" (К., 1977), та архів "Атласу української мови" (зберігається у Відділі діалектології Інституту української мови НАН України).

Для дослідження локативних і темпоральних синтаксем використано описовий та зіставний методи, прийоми компонентного й функціонального аналізу мовних одиниць.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першою спробою репрезентації та комплексного аналізу локативних і темпоральних синтаксем східнослобожанських говірок, що сприятиме створенню вичерпної характеристики українських діалектів, з'ясуванню закономірностей формування й розвитку синтаксису діалектної мови як цілості.

Теоретичне значення дослідження полягає в з'ясуванні специфіки структури, значення та функціонування локативних та темпоральних синтаксем в українських східнослобожанських говірках.

Практичне значення роботи визначається тим, що її результати можуть бути використані для зіставлення локативних та темпоральних синтаксем різних українських діалектів; магнітофонні записи діалектного мовлення ввійшли до Української діалектної фонотеки Відділу діалектології Інституту української мови НАН України.

Апробація роботи. Основні положення й результати дослідження обговорено на засіданні Відділу діалектології Інституту української мови НАН України, щорічних наукових конференціях Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Всеукраїнських діалектологічних нарадах. Положення дисертації викладено в 5 статтях у провідних наукових фахових виданнях.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списків умовних скорочень і використаних джерел (215 позицій) та додатків, у яких вміщено тексти й список обстежених населених пунктів. Повний обсяг дисертації становить 197 сторінок.


Основний зміст дисертації

У "Вступі" подано обґрунтування доцільності дослідження діалектного синтаксису та об'єкта опису, відомості про джерела матеріалу, визначено мету й основні завдання дослідження, викладено теоретичні засади роботи.

У першому розділі "Синтаксичні явища як об'єкт дескриптивної діалектології" проаналізовано праці з синтаксису українських діалектів на тлі досліджень інших структурних рівнів діалектної мови, указано на їх роль у визначенні одиниць діалектного членування та окресленні ареалів, вивченні стану діалектного мовлення в різних регіонах України.

Для опису синтаксису українських східнослобожанських говірок використано інваріантну наддіалектну синтаксичну модель, яка включає базові семантичну й семантико-синтаксичну структури. Семантику базових структур змодельовано з урахуванням відомої з наукових джерел інформації про семантику синтаксичних структур інших українських говорів та літературної мови. Модифікація семантики синтаксем залежить від значень іменників та їх еквівалентів, які входять до складу синтаксеми; альтернантами прийменника можуть виступати інші прийменники, унаслідок чого виникають співвідносні на міжговірковому рівні та синонімічні синтаксеми.

Другий розділ "Локативні синтаксеми східнослобожанських говірок" складається з 28 параграфів, у яких розглянуто локативні синтаксеми як багатопланову розгалужену систему, репрезентовану різноманітними моделями.

Просторові відношення реальної дійсності можуть мати статичний або динамічний характер. Для вираження статичної локалізації десигната в східнослобожанських говірках існує ряд моделей, співвідносних з двома основними мікрополями цього значення – контактна й дистантна локалізації, тобто загальна семема локалізації диференціюється на дві семи. Тому класифікація синтаксем за семантичним принципом охоплює велику кількість рядів і класів синтаксем, які окреслюють положення об'єкта поблизу чи навколо інших об'єктів. Щодо просторового орієнтира виділяються такі різновиди локалізації: за ознакою близькості – віддаленості по колу; локалізація між просторовими орієнтирами щодо горизонтальної та вертикальної осей. Кожен різновид синтаксем характеризується своїм набором елементів та їх семантичною спеціалізацією, еквівалентами та стилістичними відношеннями в межах одного семантично-функціонального ряду.

Для вираження статичної локалізації в східнослобожанських говірках функціонують синтаксичні моделі: |коло + N gen, |бяіл'а + N gen, по|бяіл'а + N gen, б|лиз'ко + N gen, поблие|зу + N gen, неида|леко од (от) + N gen, наў|коло + N gen, кру|гом + N gen, |понад + N inst, з|верху+ N gen, по|верх + N gen, |вишяч'е + N gen, пяід + N inst, |попяід + N inst, |переид + N inst, по|переид + N inst, п|роти + N inst, наўп|роти + N inst, п|росто + N inst, за + N inst, |поза + N inst, |з:аду + N gen, по|заду + N gen, краi +N gen, кяі|нец' + N gen, у (ў) + N loc, на + N loc, |сереид + N gen, |посеиреид + N gen, посеи|редиен'і + N gen, мяіж + N inst, |помяіж + N inst.

Спільною семантичною ознакою, яка об'єднує синтаксеми в синтаксичний ряд, є загальна вказівка на місце дії або стану.

Засобом вираження загальної просторової близькості об'єктів у досліджуваних говірках є синтаксема |коло + N gen; її використовують тоді, коли йдеться про деяку віддаленість предметів. Дієслова, що є опорними для цих синтаксем, поділяються на дві основні групи: 1) дієслова із загальним локативним значенням знаходитися, міститися, розташовуватися, а також бути; 2) дієслова, що не виражають локативного значення, але визначають постпозицію об'єкта. Прилягаючи до дієслів різних лексико-семантичних розрядів із семантикою стану, спрямованої чи неспрямованої дії, повторюваного руху, локативна синтаксема, виражена прийменником коло, має детермінанти-іменники різної семантики, зокрема на позначення:

– приватних будівель, прибудов, деталей будівель, житла: го|роди са|дили |коло |хати; |коло |хати пост|ройіли вяі|ранду; сто|йаў |коло во|рот; са|дила цие|бул'у |коло |хати; по|вяітка |коло ста|ройі |хати; |коло за|бора ба|гато рос|те бурйа|ну; кро|ват' сто|йіт' ў |мене |коло с'|т'інки; леи|жит' |коло г|руби пие|л'ака; |коло |печ'і леи|жанка;

– окремих предметів: |коло са|петки вяід|ро з по|мийами;

– об'єктів громадського значення: |коло мага|з'іна збие|райуц':а |л'уди; |коло сана|тор'ійа рос|те ба|гато