LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Локативні та темпоральні синтаксеми в українських східнослобожанських говірках

|сосеин; два |домиеки сто|йат' |коло с|тан'ц'ійі; ш|кола сто|йіт' |коло |церкви;

– географічних об'єктів: |коло |р'іч'ки виебие|райут' п|лоскяін'; |коло |л'іса пост|ройіли пяіч'; і|ду по |пасбяішяч'і |коло Лу|ганки; повеир|тали |коло Бах|муц'кого ш|л'аху; ра|н'іше |коло |р'іч'ки рос|ло ба|гато ка|лини;

– дерев, рослин: |коло |вишн'і пос|тавиели с|толиек; |коло помяі|дор'іў сто|йат' |палки; |коло |дереива порос|ли ворон'|ц'і;

– осіб: сие|д'іли |коло моло|дойі; |р'іч'еч'ка теи|ч'е |коло нас; бу|ли |коло ба|бус'і; |бат'ко жиў |коло нас; |коло Фу|санових жие|вут'; |ч'етвеиро |д'іток |коло |мене бу|ло; |т'ітка ста|ра / т|реба |коло |нейі хо|дит';

– частин тіла: |вимазалас' |коло г|лаза;

– тварин: ха|з'аiка хо|дила |коло ку|реi; с|тала |коло ко|р'іў.

Прийменник |коло може мати говірковий варіант |кол'о: с'вяі|тилка то ж |кол'о д|ружки сие|дит'; ўстр'і|ч'айе гос|теi |кол'о во|р'іт; сто|йіт' |кол'о сто|ла.

Другу семантичну групу складають синтаксеми з прийменником |коло, що називають об'єкт, навколо якого відбувається дія. Засоби вираження локалізації по колу збігаються із засобами передачі ознаки близькості до просторового орієнтира, оскільки вони є індиферентними щодо відбиття локалізації на горизонтальній або вертикальній осях. Друга модель синтаксеми |коло + N gen є найпоширенішою в говірках, розташованих у басейнах річок Красної та Борової. Прийменник |коло разом з іменниками (чи їх еквівалентами) та з дієсловами витися, кружляти, кружитися вказує на об'єкт, навколо якого відбувається дія. Іменники в цих синтаксемах позначають родові та видові поняття рослин: хмяіл' об|виўс'а |коло |вишн'і; |коло |дереива порос|ли ворон'|ц'і; виног|рад ў|йец':а |коло |вишн'і. Прийменник |коло може вживатися в значенні 'навкруги': |коло |лампоч'ок бу|ло |видно, |коло свяі|тил'ниекяіў неи |дуже |темно, |коло с|тоўпч'іка там |темно.

Модель |коло + N gen за своїм поширенням в українських діалектах можна вважати універсальною, оскільки вона відома в багатьох говірках різних регіонів побутування української мови: у східностепових, подільських, наддністрянських, закарпатських, бойківських; у східнополіських говірках у такому значенні зафіксована інша архаїчна синтаксема у + N gen: у плет|н'а рас|те; у мас|та па|верните, яка поступово заступається синтаксемою |коло + N gen. Ця синтаксема, на думку М.Железняка, використовується не тільки для вираження дистантної близькості безвідносно до орієнтира, але й для вираження просторової близькості з чіткою орієнтацією відносно останнього. Функціонально співвідносною є конструкція л'а, л'е + N gen у середньо- та східнополіських говірках; в українських говірках Воронезької обл. – коло, кала, возлі, злі, біля, бля + N gen.

Особливо часто в такому значенні вживається синтаксема пяід + N inst з назвами міст та населених пунктів: пас|ки с'вяа|тили пяід С|ватовоi; жеиние|ха знаiш|ли пяід Пол|тавоi; |бат'ко по|гип пяід |Хар'ковом.

Найпоширенішою моделлю синтаксем на позначення локалізації по колу є синтаксема кру|гом + N gen, яка відзначена в усіх обстежених говірках. У цих синтаксемах немає вказівки на рівномірне оточення з усіх боків: обяіiш|ли кру|гом моло|дих; |гос'т'і з'іб|ралис' круг жеини|ха; побяі|лили кру|гом к|лумби; кру|гом |тока поса|дили бу|р'ак са|харниi; тан'ц'у|вали кру|гом |йолки.

Найбільшу групу становлять синтаксеми за + N inst із вказівкою на місце перебування предмета: го|роди бу|ли за |хатойу; за са|райем сто|йали |вила; с'пяі|вали за дво|ром. Вони є домінуючими для позначення відношень переміщення слідом за рухомим предметом: йі|хати за пяід|водойу; бяігла за ма|шинойу.

Для вираження руху зсередини в говірках виявлені синтаксеми з (с) + N gen, із (іс) + N gen: виейі|ж:айут' п|р'амо з дво|ра; вие|ходили с |церкви; приеiш|ла іс |пол'а. Ця група синтаксем позначає дію з поверхні предмета: стриеб|нуў с:а|райу; ўз'аў с к|ришяі; з'н'і|мали с х|вяірточ'ки. Синтаксеми |ч'ереиз + N acc, кр'із' + N acc означають спрямування руху на проходження якогось отвору й подолання перешкоди: пройі|ж:али |ч'ереиз наш |город; добие|ралис' до|моi |ч'ереиз |р'іч'ку; шланг прот'аг|нули |ч'ереиз пал'і|садн'ік; |вил'із кр'із' |вяікно; |винеисли кр'із' |шибку.

У східнослобожанських говірках поширені синтаксеми у (ў)+ N loc і у (ў) + N асс, які передусім виражають просторові відношення: перебування предмета в якомусь середовищі, напрям руху всередину предмета, у якому є вільний простір; вони виявляються при статичних та динамічних дієсловах на позначення руху, а прийменник указує на обмежене, чітко окреслене місце; у цьому випадку йдеться про виконання дії обов'язково в приміщенні чи іншому чітко окресленому просторі: беи|с'едовал'і ў |хат'і; гу|л'али ў дво|р'і; заўл'і|кут' у |церкву; захо|валис' у |комнат'і; зак|рийіц':а ў д|ругу |комнату; сто|йат' ў |церквяі; па|се ў |л'іс'і.

Це ж значення має синтаксема у (ў) + N loc, до складу якої входять топоніми: сеист|ра жие|ве у Лу|ганс'ку; наро|дилас' ў Креимяі|н:ому; ро|била ў Бяіло|воц'ку.

Опорними для синтаксеми у (ў) + N асc є дієслова цілеспрямованого руху: |йіздили ў |Хар'коў; |возе у С|ватове; по|йіт:е ў Коноп|л'аноўку; пог|нали ў Геир|ман'ійу; с|ватат' хо|диў у Геи|оргяійеўку. Ці синтаксеми виражають просторові відношення напрямку руху.

Синтаксеми кінцевого пункту руху позначають локалізацію щодо пересування об'єкта: прие|йіхаў у Лу|ганс'к; преинеис|ли у двяір; занеис|ли ў |куз'н'у; остано|виўс'а ў сеи|л'і; пеиреинеис|ли ў у|добне |мяісто; захо|валис'а ў |л'іс'і.

У формі знахідного відмінка вживаються іменники на позначення території чи місця, у глиб яких спрямований рух: повеиз|ли ў сеи|ло; прие|ходили ў двяір; у двяір неи пус|кайут'; |йіздили с|ватат' у Ба|раноўку; |гонимо |пастис' у |поле; ка|тали ў центр; iшли ў са|док і зр'і|зали |гілоч'ку |вишн'і.

На місце, що мислиться як простір, середовище, вказує синтаксема у(ў) + N асс із словами на позначення географічних об'єктів: кие|дали ў |р'іч'ку; моло|д'ож |йіде ў |город; прие|хот':е ў сеи|ло.

Значення напрямку руху передає синтаксема у (ў) + N асс: проiш|ли у д|вер'і; заiш|ли у во|рота.

Локативні синтаксемами у (ў) + N асс і у (ў) + N loc характерні для говірок більшості українських діалектів, зокрема, джерела визначають їх функціонування в степових, середньонаддніпрянських, середньо-поліських, східнополіських, буковинських, наддністрянських, а також в українських говірках Воронезької обл., ці конструкції відомі в пам'ятках від найдавнішої доби. У козацьких літописах XVII – XVIII ст. синтаксеми у (ў) + N асс зафіксовано переважно для позначення місця, куди спрямована дія, у (вь, во, ў) + N lос – на позначення місця дії.

Значення напрямку руху, відправна точка якого знаходиться біля якогось об'єкта, представлена синтаксемами от (од) + N gen: |бяігли от |самого |л'ісу; сеи|ло прос'т'аг|нулос' од |р'іч'ки; |угол' во|зили од са|райу; от Бяіло|воц'ка |йіхали