LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Локативні та темпоральні синтаксеми в українських східнослобожанських говірках

назвами не зафіксовані. У пам'ятках ці синтаксеми виявлені тільки зі значенням часового моменту.

Таким чином, можна стверджувати, що на частоту вживання синтаксем у говірках впливають різноманітні чинники, основними з яких є наявність подібних моделей у суміжних українських і російських говірках та тривала традиція вживання синтаксеми.

У "Висновках" узагальнено результати спостережень, найважливішими серед яких є наступні.

1. Типовим засобом вираження просторових та часових відношень у досліджуваних говірках є синтаксеми різної структури та відмінних семантичних характеристик; усього в східнослобожанських говірках зафіксовано 43 локативних і 40 темпоральних синтаксем, у яких прийменник виступає в присубстантивній позиції. Поширені також синтаксеми з причислівниковою позицією прийменників до, близько, коло, за, під, які семантично більш віддалені від субстантива, вони модифікують кількісне значення числівника.

2. Локативні синтаксеми виражають просторові відношення статичного або динамічного характеру. Статична локалізація дії співвідноситься з двома основними мікрополями цього значення – контактним і дистантним. Стосовно просторового орієнтира виділено такі різновиди локалізації: за ознакою близькості – віддаленості; по колу; між просторовими орієнтирами; щодо горизонтальної чи вертикальної осей. Відтінки значень аналізованих локативних синтаксем значною мірою залежать від семантики та лексико-граматичних особливостей іменників, які входять до їх складу. Спільною семантичною ознакою, на підставі якої ці синтаксеми групуються в один синтаксичний ряд, є загальна вказівка на місце реалізації дії чи перебування чогось або когось.

3. Темпоральні синтаксеми в українських східнослобожанських говірках передають:

  • неозначену часову попередність, позначаючи час, який передує моменту дії, указуючи на певну межу часу, що виступає кінцевим строком дії;

  • неозначену й означену часову наступність, виражаючи загальний план наступності дії щодо часового орієнтира, відтворюючи початкову зовнішню межу дії;

  • момент дії проміжного часу, значення початкової та кінцевої межі часового проміжку;

  • прямий час – означену й неозначену тривалість дії;

  • приблизний час дії.

Система часових відношень відображає загальну модель об'єктивно існуючих темпоральних відношень.

4. Центром категорії локативності виступають локативні синтаксеми при предикатах локативного стану, а темпоральності – темпоральні синтаксеми з лексичним значенням темпоральності.

5. Функцію темпорального детермінанта виконують лексеми часової семантики (частин доби, днів тижня, місяців року тощо: ў кяін'|ц'і неи|д'іл'і, |переид |Паскойу хреишя|ч'енс'кяі с'вяат|ки, |череиз |сорок ден'), які разом із відповідними прийменниками утворюють загальне значення синтаксеми, хоч нерідко до її складу входять іменники нечасової семантики. До складу локативних синтаксем входять іменники, які називають окремі предмети, просторові поняття, топографічні та водні об'єкти, будівлі, їх частини.

6. Синтаксеми з локативним та темпоральним значенням в українських східнослобожанських говірках здебільшого побудовані за типовими моделями, виявленими в багатьох українських говірках; їх формально-граматична варіативність незначна.

Синтаксема з прийменником коло для вираження загальної просторової близькості більш уживана порівняно з синтаксемами, до складу яких входять інші прийменники (наприклад, порівняно з прийменником біля); останнє виявляється в тому, що прийменник коло сполучається з іменниками різних семантичних класів (для прийменника коло їх зафіксовано 9, а для прийменника біля – 3); паралельне функціонування моделей біля + N gen і |коло + N gen відзначене і в мовленні одного діалектоносія; спорадично репрезентована синтаксема при + N inst.

7. Серед локативних синтаксем синонімічними є моделі до + N gen та у (ў) + N acc (т'і|кали до |пол'а – у |поле); до + N gen і на + N acc (виейі|ж:али на хуто|ри – до хуто|р'іў); у (ў) + N acc та |череиз + N acc (у вяік|но |видно – |череиз вяік|но); локалізацію дії чи стану виражають синтаксеми |коло + N gen, |бяіл'а + N gen, |возл'е + N gen, пяід + N inst, при + N loc, неидалеко вяід + N gen та ін. (усього 16 моделей); не вступають у синонімічні відношення синтаксеми з прийменниками за + N acc, |поза + N inst та під + N acc.

Відзначена тенденція функціонального взаємозаступлення, синонімічності темпоральних синтаксем: у (ў) + N acc і на + N acc, у (ў) + N loc і на + N loc (у тоi год – на тоi год); у (ў) + N acc і пяід ч'ас + N acc (у воi|ну – пяід ч'ас воi|ни); при + N loc і за + N acc (про хо|рошяіi по|год'і – за |теплойі по|годи).

8. Зіставлення синтаксем, виявлених у східнослобожанських говірках, із зафіксованими в пам'ятках давньо- і староукраїнського періодів, переконує в тому, що більшість досліджених синтаксем належать до пізніших утворень; досліджувані нами говірки не зберегли багатьох старих синтаксичних структур, за винятком поодиноких, зафіксованих спорадично (при + N loc, по|бяіл'а + N gen, |возл'е + N gen, |мяежду + N inst).

Синтаксис досліджуваних говірок за матеріалами локативних і темпоральних синтаксем не має відчутних відмінностей від літературної мови, хоча їх конкретне наповнення має локальні відмінності, що й творить індивідуальний портрет синтаксичної системи східнослобожанських говірок.


Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Синоніміка прийменникових синтаксем східнослобожанських говірок // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. – Луганськ, 1999. – № 7. – С. 100 – 101.

2. Синтаксеми контактного значення в східнослобожанських говірках // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. – Луганськ, 1999. – № 10. – С. 95 – 99.

3. Темпоральні синтаксеми на позначення часової попередності (у східнослобожанських українських говірках) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. – Луганськ, 2000. – № 4. – С. 54 – 59.

4. Відтворення одночасності в українських східнослобожанських говірках // Волинь-Житомирщина: Іст.-філол. зб. з регіональних проблем. – Житомир, 2001. – С. 103 – 109.

5. Склад і структурні особливості локативних синтаксем східнослобожанських говірок // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. – Вип. 7. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С. 232 – 237.


Анотація

Сердюкова Т.І. Локативні та темпоральні синтаксеми в українських східнослобожанських говірках. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Запорізький державний університет. – Запоріжжя, 2002.


У дисертації відтворено й проаналізовано локативні та темпоральні синтаксеми східнослобожанських говірок. Використано інваріантну наддіалектну модель опису, яка передбачає дослідження семантики базових структур синтаксем. Доведено, що синтаксеми з локативним та темпоральним значенням в