LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Ломоносов як драматург (на матеріалі трагедії "Таміра і Селім")

Зброя Мамая – підлість, підступність, брехня, жорстокість. Він тривалий час веде спустошувальні війни, сіючи всюди смерть, але сам не наділений ні мужністю, ні хоробрістю, ні відвагою. Навпаки, Мамай непомірно трусливий. У ньому зосередилися найогидніші якості.

Що ж до Мумета, царя кримського, це постать неоднозначна. Він володар, деспот, вчинками якого керує жага влади й могутності. Саме тому Мумет стає спільником Мамая й хоче видати за нього дочку, не враховуючи її власних бажань. Однак, дізнавшись про кохання Таміри й Селіма, Мумет починає сумніватися: "Но как я кровь свою тиранствовать могу? " [2: 376]. Але це триває недовго. Вісник приносить радісну звістку про "перемогу" Мамая, цар більше не вагається:

Мамаю небеса Тамиру поручают,

И слово данное сама судьба крепит [2: 379].

Він відмовляє Селімові, погрожує непокірливій Тамірі, замикає в темницю вірну Клеону. Однак не Мумет визначає долі закоханих, а обставини. Боги виявляються милосерднішими й справедливішими за батька. Повертається Нарсім та оповідає правду про Куликовську битву й зраду Мамая. І Мумет сам веде Селіма й Таміру до вівтаря, прощає Клеону. Саме в його вуста вкладено моралізаторський висновок трагедії. Цар здатний визнати свої помилки:

Я с небом и с судьбой и с вами соглашаюсь,

Исполню, что велит любовь и красота.

Я счастием своим и вашим утешаюсь!

Живи в веселии, любезная чета [2: 418].

Зображуючи правителя Кримського царства, Ломоносов порушує канони класицизму. Можливо, таке обережне змалювання царя пояснюється тим, що автор намагався обійти гострі кути, щоб уникнути незадоволеності імператриці. Така постановка теми правителя проводить вагому межу між трагедіями Ломоносова й Сумарокова.

Привертає увагу ще один образ. Це мамка Таміри Клеона. На думку дослідників, у її образі яскраво проглядаються риси російських кріпосних жінок. Невільно напрошується паралель між Клеоною й нянею Тетяни: "Таміра, звичайно, не Тетяна Ларіна, але уважному окові видно, що між мамкою Клеоною... й нянею Тетяни в основі характеру великих відмінностей немає. І те, що Ломоносов у своїй першій трагедії приводить нам невільно на пам'ять Пушкіна, говорить про його художній талант" [3: 213].

Головне місце в п'єсі відводиться монологам героїв, які є не лише засобом їх характеристики, розкриття внутрішнього світу, відтворення прагнень, переживань і почуттів персонажів. Монологи виконують й інформативну функцію. З них глядач дізнається про те, що відбувається за стінами царського палацу, що передувало початку дії, показаної на сцені, отримує деякі відомості з минулого окремих діючих осіб тощо. Часто роздуми героїв про особисте щастя перетворюються на міркування про сенс людського життя взагалі, що надає п'єсі філософського характеру.

Цікаво, що на особливостях релігійних вірувань магометан у трагедії увагу не закцентовано. Поведінка героїв, їх вчинки зумовлені загальнолюдськими прагненнями й устремліннями, не залежними від віросповідання. Таке ставлення до релігії було притаманне багатьом представникам дворянської інтелігенції ХVIII ст., починає з'являтися тип "вільнодумця", який виступає проти релігійних установ. "Ломоносов руйнує церковні уявлення про життя. Всім розвитком дії він показує, що хоча люди власні бажання й вчинки приписують волі потойбічної сили – долі, насправді все, що відбувається з людиною, є справа людських же рук" [4: 101]. У "Тамірі і Селімі" перемагають активні герої, які власними вчинками рішуче захищають своє право на щастя. Перемога Русі також є результатом єднання, організованого опору сильному ворогу.

Спірною, на наш погляд, є думка Западова про те, що саме домінування героїв-магометан, серед яких – головні позитивні персонажі, стало причиною недовготривалого сценічного життя п'єси [3: 210]. Трагедія ставила загальнолюдські проблеми, зображувала переживання й почуття, близькі кожній людині, акцентувала увагу на тому, що об'єднує, а не роз'єднує людей. Окрім того, вже досить багато часу пройшло з часів татаро-монгольщини, щоб покоління ХVIII ст. сприймало магометан як заклятих ворогів.

Трагедія "Таміра і Селім" в цілому класицистичний твір. Але прагнення автора до правдивого відтворення дійсності, неоднобічного змалювання характерів, розкриття істинних причин учинків людей, намагання зробити зображуване природним і зрозумілим пояснює ті відхилення від норм класицистичного мистецтва, про які мова вже йшла. Це позначилося й на стилі твору. Урочистість і піднесеність, що відповідає правилам класицизму, притаманна "Тамірі і Селіму". Але іноді відчуваються мотиви народної поезії, любовного романсу ХVIII ст., звучить жива розмовна мова, що порушує високий стиль трагедії, але наближує її до більш широкого кола читачів і глядачів.

Отже, талановитий поет-новатор зробив новаторські кроки й в драматургії. Трагедії Ломоносова стали підтвердженням різнобічності його таланту. Їх не можна розглядати як цікаву, але не потрібну сьогодні літературну пам'ятку минулого. Проблеми, поставлені в них, не втратили своєї актуальності в наш час: "... вустами своїх героїв Ломоносов-драматург говорить найчастіше... про вірність патріотичному обов'язку, про огиду до завойовницьких воєн, про твердість духу й про упокорення низьких пристрастей силою розуму" [3: 216].


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  • Кудрявцев Б.Б. Михаил Васильевич Ломоносов: Его жизнь и деятельность. – М. – Л.: Гос. изд-во техн.-теорет. лит., 1950. – 112 с.

  • Ломоносов М.В. Избранные произведения. – Л.: Советский писатель, 1990. – С. 353-418.

  • Западов А. Отец русской поэзии. – М.: Советский писатель, 1961. – С. 208-222.

  • Касаткина Е.А. Трагедия М.В. Ломоносова "Демофонт" // ХVIII век. Сб.3. – М. – Л.: Изд-во АН СССР, 1958. – С. 91-110.


    Матеріал надійшов до редакції 07.08.2006 р.

    Ржевская З.М. Ломоносов как драматург (на материале трагедии "Тамира и Селим").

    В статье определяется роль Ломоносова в развитии русской классицистической драматургии, утверждении жанра трагедии на российской сцене. Анализируется первая трагедия Ломоносова "Тамира и Селим". Рассматриваются тематика и проблематика пьесы, сюжет, особенности конфликта, образы, оригинальность отображения исторического прошлого, следование европейской традиции и новаторство Ломоносова-драматурга.

    Rzhevska Z.M. Lomonosov as a Playwright (on the material of tragedy "Tamira and Selim").

    The article determines Lomonosov's role in the Russian classicistic dramatic works, the establishment of tragedy genre on the Russian stage. The first Lomonosov's tragedy "Tamira and Selim" is analysed. The author also regards the subjects and problems of the play, its plot, the specific features of the conflict, images, the originality of historical past, European tradition imitation and Lomonosow's playwright innovation.


  •