LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Людина у в'язниці: випробування духу й тіла

муки!

Хто тут ввійшов, зціпи і зуби й руки,

Спини думки, і речі, і бажання!..


Тут стережуть основ, але основу

Усіх основ – людського серця мову, –

І волю, й мисль зневажують, як дрантє...[4].

У творах О. Солженіцина, І. Багряного, Б. Антоненка-Давидовича, спогадах Г. Костюка, зокрема, знаходимо різні варіанти моделювання образу в'язничного світу, невід'ємним компонентом якого є використання того контрасту, який доводиться пережити різним категоріям ув'язнених. На основі різного життєвого досвіду і психофізіологічних можливостей в'язні не тільки зазнають духовного пригнічення тюрмою, а й мимоволі завдають і посилюють його один одному.

Промовисто ілюструє цю тенденцію сонет І. Франка, який він пише 16 вересня 1889 року:

"Вузька, важкая до добра дорога", –

Се сказано десь у письмі святому.

Та я перечу тим словам як мога,

Пізнавши вхід до в'язенного дома.


Вонючі сіни – перша осторога,

Скрипливі двері в хіднику тісному.

Відтак ідеш по манівцю крутому,

А там подвір'я, мов пуста барлога.


А по подвір'ю вояк патрулює,

У сінях варта, стражники понурі

І арештанти наче тінь снуються.


Сей шлях важкий – чи до добра прямує?

Спитайте тих, що мучаться в тім мурі!

Зрахуйте сльози, що день в день тут ллються! [4]

Улас Самчук, коли передає "тюремні університети" Івана Мороза, акцентує не стільки на жахливих умовах перебування в задушливій камері, скільки на віталістичному світовідчутті свого героя. Іван, сприймаючи тюремний "пейзаж" і технологію допитів, свідомо й відразу обирає тактику виживання, зберігаючи фізичні та морально-духовні сили для подальшої боротьби за існування на своїй українській землі.

Найжахливіші методи, що поєднують тілесні страждання катованих в'язнів і використання їх людських вад, нестійкої психіки, внаслідок чого в'язень сам творить фантастичний світ і вірить у нього, демонструє М. Нароков у романі "Мнимые величины". Анормальне здається "нормальним" і можливим, а гостре почуття приреченості скеровує помисли знівеченого в'язня до єдиного виходу – до смерті.

В "Архипелаге ГУЛАГ" О. Солженіцина у розділі "Следствие" "пытка" в'язнів в'язнями відбувалася у візуальному взаємосприйнятті понівеченої тілесності й духовних ненормальних виявів.

Після ув'язнення широкий (безмежний) простір вільної людини звужується до камери. У своїх тюремних сонетах Іван Франко занотовує власні спостереження і враження від "тюремного домового порядку". З іронією, сарказмом, натуралістичними подробицями він зображує естетичну природу потворного, а також передає свій гнів і обурення поліцейсько-тюремною сваволею Австро-Угорської монархії:

... Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,

Свобідний дух або тікати мусить,

Або живцем вмирає в твоїм гробі [4].

Але Іван Франко і твердо вірить в силу свого духу, безкомпромісність власної позиції:

... Нехай тепер безсильно розбиваєсь

Мій крик о зимні стіни, прецінь раз

Він вирвавсь, і ваш сон його злякаєсь [4].

Отже, візійний світ людини, як і вся її духовна сфера, переформатовується кожної миті, в кожній ситуації з динамікою просторово-часових вимірів людського буття. В'язнично-таборовий світ як текстуалізована модель людського буття заповнений передусім постатями людей найрізноманітніших соціально-людських категорій і суспільних рангів. У цьому аспекті – це світ людських індивідів, зведених до рабського становища, в якому людська сутність особистості випробовується за неприродних умов.

Автори творів, присвячених цьому спотвореному, перевернутому світові, залишили в культурі ХІХ та ХХ століть свої версії різноманітних персонажних систем. Людина – феномен, який оприявнює читачам простір Космосу і простір рідного села, і простір переповненої в'язничної камери.

Як бачимо, різні підходи до художнього осмислення таборової теми все ж таки зводились до показу жорстокості, нелюдських катувань, приниження людської гідності, безпідставних звинувачень, духовного та морального знищення людини.


Список використаних джерел та літератури

Фуко М. Наглядати й карати. Народження в'язниці / Пер. з франц. – К.: Основи, 1998. – 392 с.

Солженицын А. Архипелаг ГУЛАГ. – М.: ИНКОМ НВ, 1991. – Т. 1. – 544 с.

Самчук У. Темнота. Роман у 2-х частинах. – Нью-Йорк: Українська вільна Академія наук у США, 1957. – 494 с.

Іван Франко. Вибрані твори у трьох томах. – К.: Дніпро, 1973. – Т. 1. – 759 с.


Матеріал надійшов до редакції 19.09.2007 р.

Пасечник Е.В. Человек в тюрьме: испытание духа и тела.

В статье рассматривается проблема сопоставления представленных в разных текстах миров, которые отображают восприятие заключёнными тюремных камер и практики следственных карательных учреждений. Подобные элементы художественного мира писателей не просто зависят от тюремных пространственно-временных измерений, а, в первую очередь обусловлены концепцией авторов, их идейно-эстетическим замыслом.

Pasichnyk O.V. A Man in a Prison: Trial of Spirit and Body.

The problem of comparison of the worlds which reflect prisoners' perception of prison chambers and investigation totalitarian punitive establishments' practice presented in different texts is examined in the article. Such elements of the writers' artistic world do not simply depend on the prison spatio-temporal dimensions, but in the first place are conditioned by authors' conception and their ideological-aesthetic scheme.