LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Людина, природа, цивілізація у творчості Л.Леонова 50-х - початку 90-х рр.

Досто-євського, В. Розанова, Є. Замятіна, С. Залигіна, В. Лазарука та ін.), а також інших авторів світової літератури, які різною мірою порушують проблеми людини, природи, цивілізації (Р. Абернати, С. Лема, Г. Манна та ін.).

Предметом дослідження є леоновська художньо-філософська концепція взаємозв'язку людини, природи, цивілізації, відображена у творах письменника 50-90-х pp.

Методи дослідження. Методологія дослідження базується на поєднанні системного аналізу з історико-соціальним, порівняльним та типологічними методами. Системний підхід дає можливість дослідити творчість письменника в широкому контексті літератури XX ст. в діахронному і синхронному планах. Порівняльно-типологічний метод дає змогу виявити спільні риси екологічної прози, яка виникла у другій половині XX ст.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що автор дисертації, спираючись на поетику творчості Л. Леонова, здійснює цілісний аналіз його художньо-філософської концепції природи, людини, цивілізації, яка в завершальному вигляді постала в романі "Пирамида".

У дисертації вперше розглянуто в контексті літератури, культури і цивілізації художній та історико-естетичний аспекти світобудови у творчості письменника 50-90-х pp.; досліджено зображення "співвідношення реальної і можливої долі людини"* і людства в їхніх взаємозв'язках із Системою та цивілізацією у творчій спадщині Л.Леонова 50-90-х pp.; визначено діалогічність художнього мислення письменника; схарактеризовано ноосферне бачення автора в романі "Пирамида"; проаналізовано художнє висвітлення Л. Леоновим проблеми людини і влади в його останньому романі-заповіті; виявлено нові смислові аспекти образу-символу "пирамида" в однойменному романі; розкрито символічне значення образів "обитель", "земля обітована"; простежено сюжетні особливості, художньо-філософський підтекст і систему образів роману "Пирамида"; проведено розгорнутий порівняльний аналіз леоновських романів "Русский лес" та "Пирамида" з екологічною прозою 80-90-х pp. XX ст.

Практичне значення дисертації. Матеріали та результати роботи можуть бути використані у вузівських курсах історії російської літератури, спецкурсах та спецсемінарах, під час вивчення російської літератури в школах та інших навчальних закладах, підготовці науково-методичних посібників.

Апробація роботи. Дисертація обговорювалася на спільному засіданні кафедр історії зарубіжної літератури та теорії літератури Волинського державного університету імені Лесі Українки. Основні засади дисертації були викладені на XLI, XLII наукових конференціях професорсько-викладацького складу та студентів ВДУ, міжнародній науковій конференції "Суспільство- знавчі науки і відродження нації" (Луцьк, 1997), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 80-річчю від дня смерті В. Розанова "Творчість Василя Розанова в контексті культури Срібного віку" (Дрогобич, 1999), міжвузівській науковій конференції "Русская литературная классика XX века: В. Набоков, Л. Леонов, А. Платонов" (Саратов, 1999), а також відображені у 9 публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку основної використаної літератури (181 позиція). Загальний обсяг тексту дисертації – 170 сторінок (без урахування бібліографії).


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, проаналізовано критичні і літературознавчі роботи, вивчення проблеми у леонознавстві, виявлено нові аспекти дослідження творчості письменника, визначено об'єкт дослідження, його мету, завдання, теоретико-методологічні основи та методи аналізу, розкрито новизну, практичну значимість роботи.


У першому розділі – "Художньо-філософська картина світобудови у творчості Л. Леонова 50-80-х pp." – досліджена еволюція поглядів Л. Леонова на людину, її місце на планеті, вирішення питання збереження світу в 50-80-х pp.

У першому підрозділі – "Діалогічність художнього мислення письменника" – на фактичному матеріалі розкрита специфіка художнього мислення письменника, яке визначається як діалогічне.

Леоновське світосприймання, його діалогічність, виходячи за межі конкретного твору, пов'язує між собою твори різних жанрів та їхні варіанти у творчості письменника. Діалогічність простежено в двох редакціях роману "Вор", у варіантах фрагментів роману "Пирамида", а також у полеміці між романами "Русский лес" та "Пирамида". Особливість художнього мислення Л. Леонова полягає в тому, що воно містить непримиренність протилежних точок зору, різноспрямованість голосів самого життя і визначає аналітичність думки письменника.

У його твори, які можна вважати своєрідним "зведенням" багатоманітних конфліктів епохи – драматичних, а часом і трагічних, –вводяться різні, часто протилежні вирішення кардинальних проблем буття, що відтворюється через полемічні судження героїв і автора про людей, цивілізацію та Всесвіт. Суперечності морального, духовного, філософського і соціального планів характеризують усю творчість письменника, зокрема романи "Барсуки" (1924), "Соть" (1930), "Скутаревский" (1932), "Дорога на океан" (1935), "Русский лес" (1953) та в концентрованому вигляді його останній романі "Пирамида" (1994).

Діалогічність як прийом у романі "Вор" розкриває деградацію внутрішнього "Я" Митьки Вєкшина, його тернистий шлях до прірви бездуховності, відірваності від людства. Леоновська діалогічність спрямована на цілісне сприйняття епохи, на пошуки людиною гармонії та істини у світі і в самій собі.

Внутрішня сутність Вєкшина характеризується невпевненістю, що веде до нерозуміння ним сенсу свого існування, яке він обмірковує. Зображуючи долю Митьки Вєкшина, письменник розкриває подвійний конфлікт – дві його лінії на рівні художнього твору, що визначає і діалогічність думки письменника: з одного боку, "літературне" розгортання конфлікту, яке змальовує Фірсов у своїй повісті про Митьку; з другого, – більш реальний, ніби самоплинний розвиток подій, що визначає справжню сутність героя в його егоїстичному ставленні до цілого світу. "Літературний" фірсовський конфлікт, віддзеркалений у створеному письменником у "клетчатом демисезоне" творі, у свою чергу викликає в його автора внутрішній спротив, якийсь опір. "Літературний" варіант конфлікту, що змальовує Фірсов, має щасливий фінал, як і взагалі перший варіант роману "Вор" (1927). У другому варіанті Л. Леонов зумисно проводить паралельно іншу лінію, далеку від ідеалізації, показуючи реальне завершення історії Вєкшина, що розкриває певну зміну авторської концепції людини в порівнянні з її висвітленням у творах 20-30-х pp. У діалогічному сприйнятті письменника деградація людини супроводжується нищівною відсіччю в ній позитивного начала і веде її до безславного кінця. Таким чином, життєвий конфлікт, що виявляється в суперечності взаємовідносин людини з цивілізованим світом, та художній – "реальний" – конфлікт леоновського твору максимально зближуються у своїй гостроті. Діалогічна система оповіді письменника, де зовнішні події показані і через зображення мінливого внутрішнього світу героїв, стала для Л. Леонова мистецьким інструментом у всебічному художньому дослідженні живого життя та конфліктності існування цивілізації.

Якщо розглядати творчість Л. Леонова як єдиний текст, у якому кожний твір зберігає свою завершеність, можна сказати, що діалогічність художнього мислення