LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Людина, природа, цивілізація у творчості Л.Леонова 50-х - початку 90-х рр.

письменника визначає і певний зв'язок між різними його творами і героями. Так, у другій редакції роману "Вор" вміщено "Эпилог", де ліричний герой твору, письменник Ф. Ф. Фірсов, котрий висловлює і думки автора, через багато років зустрічається в себе вдома з героїнею своєї повісті Машею Доломановою, яка є одночасно і героїнею роману Л. Леонова. Після згадок про долі деяких персонажів повісті відвідувачка запитує Фірсова про його подальші творчі плани. "Так, простенькая одна девчушка... поповна. Но тоже с разными завихреньями вкруг нее, — нехотя признался Фирсов". Ця відповідь героя перегукується з романом Л. Леонова "Пирамида". Отже, Маша Доломанова ("Вор") вступає в непрямі діалогічні відносини з Дунею Лоскутовою ("Пирамида"). Це про неї Маша передбачливо говорить: "...чокнутая вроде меня". Л. Леонов ніби зводить разом цих двох жінок бажанням Доломанової доторкнутися пальчиком "той волшебной точки над стопкой исписанной бумаги, откуда она взялась сама"* Доходимо висновку, що письменник не лише переглядає варіанти одного твору, а й на новому рівні – в "Пирамиде" – продовжує осмислювати певний тип персонажів.

У загостренні протиріч у творчості художника слова значну роль відіграють як об'єктивні фактори – обставини життя Л. Леонова та суспільства, так і суб'єктивні – шукання–розвиток індивідуальності. Глибина художнього мислення письменника ґрунтується на прозорливому відчутті небезпеки через помилки минулого і сучасного, через розуміння суперечностей між вірою в можливості раціонального підходу до природи, визначення її взаємозв'язку з людиною і цивілізацією та сумнівами в кінцевому результаті розвитку цивілізації. Формування цих протиріч відбувається поступово. Коли в романі "Русский лес" досить виразно звучать природоохоронні мотиви, що поєднуються із твердою вірою в людський розум, то в "Пирамиде" більшої сили набирають апокаліптичні мотиви, основані на сумнівах і розгубленості перед лицем суспільних процесів кінця XX ст.

Встановлено, що в останній період творчості Л. Леонова особливо загострюється суперечність правомірності божественного створення людини, суперечність у трактуванні того, що переважає в людині – Добро чи Зло. Відповідно до цього в основному і складається діалогічність художнього мислення письменника. Порівнявши ранні твори митця – романи 20–30-х років – з творами другої половини XX ст., визначено, як кардинально змінюються акценти у вирішенні цієї суперечності. Тому показовою є перша і друга редакції роману "Вор", а також боротьба між двома крайніми силами в романі "Русский лес" – Граціанський як зле начало в суспільстві та Вихров як начало добре. Доведено, що в романі "Пирамида" це питання вирішується на новому, більш складному рівні.


У другому підрозділі дисертаційної роботи – "Людська особистість у світі: між природою і цивілізацією ("Русский лес")" – роман "Русский лес" розглянуто як частину замислу – етапний твір про кризу земної цивілізації. Аналіз здійснено крізь призму роману "Пирамида" і вчення В. Вернадського про ноосферу.

У творах Л. Леонова 50-х pp. трагічні мотиви в передбаченні майбутнього не звучать так гостро, як у романі "Пирамида". Проте необхідно зазначити, що, починаючи з цього часу, у творчості письменника змінюється в порівнянні з попереднім періодом ідейно-філософська спрямованість його художніх пошуків. Він усе частіше звертається до актуальної проблеми взаємозв'язку людини, природи і цивілізації, протиставляючи ідеальну модель

світобудови, яку вбачає в самій природі, дисгармонії взаємовідношень у суспільстві. Звернувшись до основ буття людини, які автор вбачає в природі, її гармонійності, Л. Леонов розглядає моральні категорії життя, що визначають Добре і Зле начало людства. У романі "Русский лес" через ставлення до навколишнього середовища розкрито моральну сутність – позитивну і негативну – окремої людини і суспільства в цілому; виявлена залежність від цього окремої людської долі – щасливої чи нещасної.

Письменник довів, що щаслива чи нещасна доля значною мірою залежить від внутрішнього багатства індивіда, його взаємин з природою. Акцент у романі робиться на відтворенні вчинків окремої особистості, діалектиці її почуттів, мислительної діяльності, тобто тих явищ, які сприяють відкриттю системи ціннісних орієнтацій та емоційно-оціночних уявлень. Особливо значна роль відводиться розкриттю підсвідомих відчуттів, що глибоко висвітлюються через думки героїв, їх вчинки, а також образи природи, яка персоніфікується і взаємодіє з персонажами, віддзеркалюючи їх внутрішні стани.

Письменник контрастно змальовує два типи особистостей: з одного боку, людей, які не спроможні сприймати прекрасне, мати глибокі та щирі почуття (Книшев, Граціанський, Андрєйчик, Єйчик, Чик та ін.); з іншого – людей, котрі здатні заглибитись у світ природи та зрозуміти його і себе в ньому (Поля Вихрова, Серьожа, Іван Вихров, Олена Іванівна, Варя Чернєцова та ін.). Граціанський і такі, як він стали проявом темної сторони людства. Відповідно до цього роман виводить реципієнта на новий рівень узагальнення, розкриваючи співвідношення людей першого типу з силами Зла. У дисертації це співвідношення детально вивчено через зіставлення сил Зла романів "Русский лес" та "Пирамида".

Супротивниками Зла виступають люди такого типу, які стають символами життя, віри в можливість перемоги розумного, Доброго начала. Риси героя часу притаманні Івану Вихрову, який є носієм ноосферної свідомості. Ноосферний тип мислення дає змогу Івану Матвійовичу відчувати свою нероздільну єдність з життям природи. Відповідно до цього в дослідженні акцентується увага на співвіднесенні духовних світів і життєвих шляхів Івана Вихрова та Никанора Шаміна ("Пирамида"), що змальовується письменником через ремінісценції із "Русского леса" та опису спільності в баченні світу обома персонажами.

У дисертації доведено, що роман "Пирамида" дає можливість глибше виявити ноосферне мислення героїв роману "Русский лес"; підкреслює життєстверджуючий їх характер, підсилює значення образу природи-дзеркала, в якому відображена складність людської натури: здатність її водночас до доброго і злого, прекрасного і потворного, піднесеного і ницого, радісного і трагічного.

У третьому підрозділі – "Картина світу в кіносценарії "Бегство мистера Мак-Кинли" та в розділах з "нового роману" – окреслено і охарактеризовано зміну світоглядної позиції Л. Леонова, його розуміння буттєвості.

Якщо в "Русском лесе" автор ще оптимістично оцінює завтрашній день, то в наступних творах погляд на майбутнє письменника стає більш песимістичним. Проблему екології він починає розглядати не лише в ракурсі розумного природовикористання, а й у зв'язку зі значним накопиченням у світі зброї, здатної в найкоротший термін знищити життя на планеті. У кіноповісті "Бегство мистера Мак-Кинли" Л. Леонов ідею знищення всього живого пов'язує з темою війни, яку він розробляє гостріше, ніж у попередніх творах. Тема війни тут набуває планетарного масштабу і пов'язується з передбаченнями автора про її катастрофічні наслідки. Водночас у творі підкреслюється наявність у людині сил для подолання складних обставин життя: катастроф не лише природних, а й суспільно значимих – воєн. У кіноповість автор вводить апокаліптичні картини майбутнього, які знаходять своє яскраве відображення в його романі-заповіті "Пирамида", окремі розділи з якого побачили світ ще задовго до виходу самого твору ("Последняя