LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Людина, природа, цивілізація у творчості Л.Леонова 50-х - початку 90-х рр.

прогулка" (1979), "Мироздание по Дымкову" (перша редакція – у 1974, друга – у 1984), "Спираль" (1987)). Леоновські фрагменти роману вже тоді могли бути підґрунтям того, щоб скласти уявлення про концепцію світобудови, створену письменником.

Досліджуючи мікрокосмос душі людини, Л. Леонов змальовує нерозривний зв'язок цього мікрокосмосу зі значно більшою і сильнішою стихією – Всесвітом, тобто макрокосмосом. Письменник переконує, що людина, вступивши у нерівну боротьбу із середовищем значно вищого порядку, прирікає себе на вимирання, внаслідок чого на Землі зникне ще один вид живої природи, ще одна маленька, мікроскопічна частинка безмежного космічного простору, не підвладного ніяким законам, крім основного закону Всесвіту. На цьому взаємозв'язку природної нерівності наголошує автор: "В земных печалях та лишь и представлена нам крохотная утеха, чтобы на необъятной карте сущего найдя исчезающе-малую точку, шепнуть себе: "Здесь со своей болью обитаю я."*Другий розділ дисертації – "Художньо-філософська картина світо-будови у творчості Л. Леонова початку 90-х pp. (роман "Пирамида")" – присвячений розгляду художньо-філософських поглядів Л. Леонова на взаємодію людини і цивілізації як цілісної концепції світу, що знайшла відображення в творчості письменника. Проаналізований останній його роман "Пирамида".

У першому підрозділі другого розділу – "Доля людства і цивілізація в романі "Пирамида" – визначений планетарний підхід Л. Леонова до долі людства як вищого творіння природи, аналізується етичний бік цього питання. Охарактеризована ноосферна свідомість у романі, що створює інтелектуальний пласт роману. Фантасмагоричний пласт, який розкриває (у поєднанні з іншими пластами) багатовимірність світобачення автора, розглянуто у зв'язку з темою протиборства Добра і Зла.

Лише після виходу роману "Пирамида" стає зрозумілою глибина думки Л. Леонова, який зумів охопити глобальні проблеми людини та цивілізації як мікрокосмосу в їхніх взаємозв'язках з макрокосмосом.

У дисертації розглянуто питання долі людства як творіння природи і цивілізації, що визначає філософсько-етичний підхід Л. Леонова до життя, переважно на двох рівнях твору: інтелектуальному та фантасмагоричному. Розкрито діалогічність авторської думки, зокрема через публіцистичний пласт романної оповіді.

Інтелектуальний пласт у романі "Пирамида" створює ноосферна свідомість. Вона допомагає визначити конфліктність існування людини як мікрочастини Всесвіту, що віддзеркалюється у вчинках героїв, їхніх думках, різноманітних подіях їхнього життя. На цьому фоні досліджується проблема протиборства сил Добра і Зла, вирішення якої залежить значною мірою від планетарної наукової думки. Письменник доводить, що від того, в ім'я якої сили діє наука, в кінцевому результаті залежить доля усього, що створене розумом, й усього живого на землі. Одним з найбільших зол автор вважає те, що окремі люди (гід Вадима Лоскутова по засекреченому об'єкту, сусід професора Філуметьєва – "колхозний доцент", сексот Афінагор та ін.) деградують, втрачають свою індивідуальність. Саме в них злі сили, що в романі уособлені в образах Шатаницького, Сталіна, Мінтая Міносовича, котрі стоять біля вершин влади, знаходять підтримку у цілеспрямованому здійсненні соціальних перетворень, що неминуче ведуть людство до краху. Якщо одні знеособлені індивіди лише сліпо підпорядковуються чужій волі, деяким з них автор навіть не дає імен, то інші діють у відповідності з своїми споживацькими, викривленими потребами (Юлія Бамбалські, кінорежисер Сорокін та ін.) і тим лише зміцнюють віру в падіння духовності і торжество сил Зла. З цими персонажами у Л. Леонова пов'язаний мотив "темноти-порожнини", близький до платонівської концепції людини.

Антиподами виступають ті герої твору, що символізують собою вище інтелектуальне, а відповідно і Добре начало цивілізації і Всесвіту в цілому (Дуня Лоскутова, о. Матвій Лоскутов, Никанор Шамін, професор Філуметьєв, Вадим Лоскутов, комісар Сорокін, ангел Димков та ін.). Вони і у тяжких умовах здатні відкривати для інтелекту безмежні можливості творчості, а отже, і можливості розумного перетворення світу. Письменник зображує цих персонажів у пошуку свого місця на землі, у пошуку відповідей на важливі питання сучасності.

Піднятий у романі спектр проблем, розглянутий у дисертації на рівні інтелектуального пласта, дає змогу зробити висновок, що Л. Леонова, як і його героїв, турбують наслідки інтелектуальної і технічної могутності людської цивілізації. Тому письменник, розглядаючи різні варіанти можливої долі людства, досліджує саму людину в її внутрішній суті як істоту ірраціональну. Він бачить у ній жителя трьох світів – божественного, природного і диявольського. Більшість його героїв, звичайних людей, перебуваючи у природному середовищі, піддаються впливу двох крайніх світів, і цей вплив залежить від внутрішнього "Я" кожного конкретного індивіда. У романі "Пирамида" вплив двох крайніх світів – диявольського і божественного – відбувається і на зовнішньому рівні, що створює атмосферу химерності існування людини. Фантасмагоричні картини, які виникають внаслідок дій божественних (ангел Димков) і диявольських (Шатаницький, Мінтай Міносович та ін.) сил, пронизують твір і виявляють зашифрованість багатьох положень.

На основі взаємодії двох пластів твору – інтелектуального і фантасмагоричного – при безпосередньому впливі публіцистичного, що створюється завдяки постійній присутності автора-оповідача, Л. Леонов розглядає проблему "вільного" вибору між Добром і Злом, який є відносним: Добрі сили – ангел Димков – інертні у своєму ставленні до інших; Злі сили – активні, вони діють підступно, створюють щоразу певні умови, спрямовані на перевірку людської стійкості до різноманітних спокус. Автор у романі невпинно проводить думку про перевагу у світі злого начала, яке полягає у людській нетерпимості, бездуховності, жадоби наживи тощо, що неминуче веде до краху. Таку думку він висловив ще у передмові до твору: "...наблюдаемая сегодня территориальная междоусобица среди вчерашних добрососедей может вылиться в скоростной вариант, когда обезумевшие от собственного кромешного множества люди атомной метлой в запале самоистребления смахнут себя в небытие – только чудо на пару столетий может отсрочить агонию*.

Аналіз взаємодії різних пластів роману дав змогу визначити два рівні сюжету твору – земний і космічний. Етапи "космічного" сюжету моделюють шляхи вирішення головного, за Л. Леоновим, завдання людства – знайти розумний спосіб відведення катастрофи, тобто подолання смерті, придбання засобів для здобуття безсмертя. Зміст "земного", конкретно-історичного сюжету складає доля "природної" людини. Досліджуючи цю долю, Л. Леонов шукає можливості росту людської свідомості в розумінні реальної мети існування.

Розгляд роману Л. Леонова "Пирамида" в контексті світової літератури кінця XIX – поч. XX ст. дає можливість визначити традиційне та індивідуальне у підході письменника до філософського осмислення долі людства. Особливо цікавим у цьому плані стає зіставлення "Пирамиды" з художнім доробком В. Розанова ("Уединенное", "Опавшие листья"), який, створивши оригінальну концепцію людини, висловив думки-передчуття про трагічний кінець ще на початку XX ст. Такі літературні паралелі дають змогу встановити незмінність людської психології при зміні інформаційного і технологічного становища цивілізації.

У другому підрозділі другого розділу