LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Людина, що читає: антропологія Володимира Набокова



ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.Н. КАРАЗІНА





ЛУК'ЯНЕНКО ОКСАНА ІВАНІВНА



УДК 130.2: 821 + 028.02



ЛЮДИНА, ЩО ЧИТАЄ: АНТРОПОЛОГІЯ ВОЛОДИМИРА НАБОКОВА



Спеціальність 09. 00. 04 – філософська антропологія,

Філософія культури





АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

Кандидата філософських наук






Харків – 2000





Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харцівському національному університеті

ім. В.Н. Каразіна. Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор

Шкода Володимир Васильович,

Харківський національний університет

ім. В. Н. Каразіна, професор кафедри прикладної соціології


Офіційні опоненти:


доктор філософських наук, професор

Попович Мирослав Володимирович, член-кореспондент НАН України,

зав. відділом логики наукового пізнання Інституту

філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України


кандидат філософських наук Гетало Тетяна Євгенівна,

Харківський дердавний економічний університет,

старший викладач кафедри філософії та політології


Провідна установа:

Центр гуманітарної освіти НАН України, м.Київ


Захист відбудеться "12" жовтня 2000 р. о 17 годині на засіданні спеціалізованної вченої ради

Д 64. 054. 06 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 3-83.


З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м.Харків, пл. Свободи, 4.


Автореферат розісланий "8" вересня 2000 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Старовойт В.С.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Володимир Володимирович Набоков займає особливе місце у культурі ХХ століття. Увібравши у себе традиції класичної літератури - як російської, так і світової, він став ключовою фігурою модернізму і навіть постмодернізму.

Кращі зразки світової літератури завжди мали зв'язок з філософською та релігійною думкою. Твори В.В.Набокова не є винятком, вони вміщають у собі багатий світоглядний потенціал.

Актуальність теми. Інтерес більшості сучасних філософських напрямів зосереджено на гуманітарному дискурсі, який раніше не викликав до себе уваги через свою "поетичність", метафоричність та розпливчастість. Філософська думка сьогодення багата на приклади асиміляції проблемного поля антропологічних, культурологічних, літературознавчих, лінгвістичних і релігієзнавчих студій. У центрі уваги зараз постає літературний твір, який вимагає від критиків міждисциплінарного характеру досліджень. Ці дослідження у другій половині ХХ століття конституювали філософію літератури як цілком самостійну дисципліну. Значний внесок у розвиток цієї галузі зробили М.Гайдеггер, Г.-Г.Гадамер, Х.Ортега-і-Гасет, Р.Інгарден, Ж.-П.Сартр, Ж.Дерріда, Ф.Лаку-Лабарт, Ж.Дельоз, Р.Рорті.

З.Бауман визначив сучасну філософію як продукт інтерпретуючого розуму, на відміну від класичної філософії, що була результатом роботи розуму законодавчого, чиїм головним завданням є встановлення чітких меж, перш за все між внутрішнім і зовнішнім, і, як наслідок, усунення чи знищення усього амбівалентного. На відміну від цього, інтерпретуючий розум зацікавлений не у монолозі, а у дискусії й у готовності її учасників до сприйняття багатозначності. Однією з виразних демонстрацій стратегії інтерпретуючого розуму стали твори В.В.Набокова, одного з "найметафізичніших" письменників сучасності. І перш за все — завдяки специфічній філософській концепції читання. Проте, незважаючи на велику кількість публікацій про нього останнім часом, творчий спадок В.В.Набокова й дотепер залишається недостатньо вивченим у пострадянському філософському просторі.

Проблема читання у сучасному суспільстві набуває чимдалі більшої гостроти, зокрема, через те, що витрати техногенної цивілізації призводять до його витіснення аудіо- та відеорядом, які не вимагають від людини духовної праці. Читання знову, як і за часи Середньовіччя, стає привілеєм, але цього разу причина полягає зовсім не у недоступності знань. Сучасна філософська думка, повертаючись до традиційної метафори світу як Книги, застосовує категорію "прочитування" й до людини, до людського суспільства, що визначає для цього феномену ще один філософсько-антропологічний вимір. Здатність до "вчитування" у світ є одним із способів самореалізаціі людини, яка опрацьовується як проблема, зокрема, у роботах М.Фуко. Процес читання, що сприймається як творчість, передбачає розуміння людиною власної природи із подальшими змінами ціннісних орієнтацій та способу життя.

Наше звернення до творчості В.В.Набокова обумовлюється перш за все тим, що для нього ставлення до світу літератури проявляє сутність людини. Основою для антропологічного аналізу у творчості цього письменника є діяльність читання, яке розуміється як модус буття, що забезпечує людині автентичність її існування. Письменник протиставляє начитаність як інструмент маніпулювання дійсністю читанню як способу занурювання у багатозначність буття. Ці важливі ідеї наразі є недостатньо дослідженими у контексті творчості В.В.Набокова, що свідчить про актуальність проблеми і необхідність її вивчення.

Ступінь наукового опрацювання проблеми обумовлюється тим, що філософічність набоківських творів є очевидною і суттєвою рисою не для всіх дослідників спадку письменника. Деякі з його сучасників судили про творчість письменника тільки як про демонстрацію досконалості форми. Однак вже такий глибокий та авторитетний мислитель як В.Вейдле наполягав на тому, що творчість В.В.Набокова не може редукуватись до блискучої віртуозності. Зараз все більше з'являється робіт, спрямованих на усвідомлення прихованих глибин у вишуканій набоківській прозі.

Наявна набокознавча література є доволі широкою й неоднорідною. Перш за все до неї відносяться спогади та роботи біографічного характеру, літературно-критичні статті, але для нашої теми насамперед мають значення роботи, що досліджують світоглядні пласти, які включені у контекст і набоківської творчості, і сучасної думки в цілому. Слід відзначити роботи