LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Людина, що читає: антропологія Володимира Набокова

В.Є.Олександрова, С.Давидова, Б.Бойда, Г.Барабтарло, Р.Рорті. Серед публікацій російськомовних дослідників – статті та книги М.Липовецького, В.Єрофеєва, О.Долініна. У роботах О.М.П'ятигорського та М.К.Мамрдашвілі тексти В.В.Набокова розглядаються з точки зору філософії свідомості.

Серед зростаючої кількості робіт, присвячених вивченню творчості В.В.Набокова, лише деякі спрямовані на філософське осмислення його творів. Науковий аналіз текстів письменника з точки зору проблеми читання у філософській літературі дотепер не здійснювався. Недостатня вивченість філософами творчості В.В.Набокова, а також відсутність у вітчизняній літературі досліджень, присвячених філософії читання в контексті творчості цього автора, визначили мету і задачі дослідження.


Мета і задачі дослідження. Метою цього дослідження є філософський аналіз світогляду В.В.Набокова в контексті теми "читання" як модусу людського буття. Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання:

  • виявити та проаналізувати філософське значення категорії "читання", що розробляється сучасною філософією;

  • реконструювати розуміння В.В.Набоковим категорії "читання" та показати її зв'язок з іншими темами, що цікавлять сучасну філософію людини;

  • виявити взаємозв'язок категорії "читання" з основними філософсько-антропологічними поняттями у художніх та есеїстичних творах В.В.Набокова;

  • на матеріалі творчості В.В.Набокова уточнити предметне поле "філософії літератури" як нового напряму гуманітарних досліджень;

  • довести, що для В.В.Набокова читання є не стільки засобом підвищення освіченості або розвитку інтелекту, скільки способом самоздійснення людини.

Об'ектом дослідження виступає читання як процес конструювання особливої реальності, завдяки чому людина залучається до культури.

Предметом дослідження є філософія читання у творчості В.В.Набокова, а саме фігура Homo legens.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано широке коло джерел, що належать до різноманітних філософських шкіл та напрямів. Теоретичною основою дисертації слугують перш за все ті роботи, які сприяли обгрунтуванню та з'ясуванню проблеми читання. Насамперед, це праці представників філософської антропології, філософії життя, феноменології, філософської герменевтики: М.Шеллера, К.Леві-Строса, А.Бергсона, М.Гайдеггера, Г.-Г.Гадамера, П.Рікера. Для повнішого розуміння самобутності й незалежності поглядів В.В.Набокова, а також з метою встановлення ґенези деяких його ідей, використано філософські та культурологічні роботи його найближчих сучасників: В.Вейдле, Ф.Степуна, М.Алданова. Прагненням зберегти літературний фон епохи зумовлене звернення до художніх творів М.Пруста.

Центральною для нас є сучасна парадигма відношень між філософією та літературою, яка найяскравіше виражена у працях Р.Рорті про зближення цих дисциплін, а також відчутне спирання на досягнення формальної школи (В.Шкловського, Р.Якобсона), структуралізму і постструктуралізму (Р.Барта, М.Фуко, Ж.Дерріда), філософії постмодерну (Ж.Дельоза, П. де Мана). Автор використовує також і деякі методологічні принципи сучасних компаративних та міждисциплінарних студій, елементи типологічного (тематичного) підходу.

Емпіричну базу дослідження становлять перш за все ті твори В.В.Набокова, у яких читання показане як проблема, що потребує філософської постановки і усвідомлення. Твори, що аналізуються в дисертації, відповідають різноплановості набоковської творчості і демонструють її основні ідеї.


Наукова новизна одержаних результатів. Запропонована дисертація є першим у вітчизняній філософії аналізом творчості В.В.Набокова з точки зору центральної для цього автора проблеми читання. Одним із найважливіших філософських питань, на якому фокусував свою увагу В.В.Набоков, є раніше докладно не досліджуване філософсько-антропологічне бачення ним феномену Homo legens в органічному зв'язку з проблемами читання і творчості у їхньому найширшому значенні. У процесі дослідження було отримано такі результати, що виносяться до захисту:

  • обґрунтовано положення про те, що у писемних культурах читання постає як особливий тип сприйняття реальності; у сучасному суспільстві це уявлення переживає ренесанс, збагачується новим змістом;

  • зроблено висновок про те, що, незважаючи на природність послідовності "мова – письмо – читання", акт читання є фундаментально первинним;

  • встановлено, що безсумнівне для В.В.Набокова розуміння читання і як літературного явища, і – головним чином – як засобу археології культури, інтуїтивно відбите у його творчості, підтверджується та розвивається у сучасних філософсько-антропологічних розвідках;

  • показано, що в центрі уваги В.В.Набокова перебуває важливий антропологічний модус – здатність до читання, неангажованого позицією (тобто вільного від явного або прихованого тиску ідей та догм);

  • доведено, що особливість творчості В.В.Набокова, яка визначається критиками як "авторський соліпсизм", фактично забезпечує його творам художню полісемію та багатовимірність;

  • виявлено, що читання, яке розуміється В.В.Набоковим як творчість, передбачає метафізичний зв'язок, що поєднує "уважних читачів" і відокремлює їх таким чином від світу удаваностей та симулякрів;

  • встановлено, що категорії "творчість", "пам'ять", "потойбічність", "випадковість" і "пошлість" "прочитуються" В.В.Набоковим у тісному зв'язку з процесом читання.


Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшої роботи, спрямованої на збереження культурного спадку; це передбачається сучасним розумінням того, що збереження культури є питанням збереження життя суспільства. Одержані висновки мають значення для поглибленого вивчення філософської антропології, а також філософії літератури як основних напрямів філософії ХХ століття, для подальшого вивчення творчості В.В.Набокова завдяки введенню його творів в корпус філософської аналітики.

Положення дисертації можуть бути використані спеціалістами у галузі літературознавства та історії літератури. Отримані результати можуть бути використані як у науковій, так і у викладацькій діяльності, включені до курсів та спецкурсів з історії й теорії культури, філософії. Вони використовувались автором під час проведення семінарських занять з курсу "Історія вітчизняної та зарубіжної культури" для студентів ХДПУ.


Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення дослідження обговорювались на науковому семінарі кафедри теорії