LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Людина, що читає: антропологія Володимира Набокова

натякають на таємницю як на постійно присутню, та непізнану причину всього, що відбувається.

Уважний читач книги світу, використовуючи для її дешифрування мову науки як код, упевнюється в існуванні автора цієї книги. В.В.Набоков постулює своє переконання, що чим серйозніша й точніша наука, тим глибшим є почування таємниці. Присутність таємниці найгостріше відчувається у точці перетину двох способів бачення – точці мистецтва (письменник використовує в таких роздумах метафори мікроскопа й бінокля). Ірраціональна таємниця у всіх романах В.В.Набокова не тільки натякає на своє існування, але й породжує у читача відчуття своєї присутності. Дослідники роману "Король.Дама.Валет" відзначали, що жодні натяки на таємницю у ньому не допомогли б, коли б не було самої таємниці. Відкидання В.В.Набоковим розмов про власну належність до будь-якої з існуючих релігійних систем не заважає дослідникам опиратися в аналізі творчості цього письменника на релігійні тексти, зокрема гностицизма та неоплатонізму, але такий підхід поділяють не всі критики. Можливо, саме про таке знання, як набоківське, про його невиразність писав Ж.Дерріда – про опір будь-якому насильству, що полягає у вимаганні відповіді. Таємниця не має відношення ані до приватного, ані до публічного. Мабуть тут і стає можливим розуміння відчуження В.В.Набокова і від релігії, і від філософії. Але це не заважає філософському прочитуванню його творів, яке ще чекає на своє майбутнє.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми читання як філософської через експлікацію її на матеріалі творчості В.В.Набокова. Найважливіші наукові результати, одержані у дисертації, сформульовані у висновках:

Проведене дослідженя дозволяє розглядати читання як важливий модус людського буття, хоча інтуїція цього завжди була притаманна літературі взагалі, а творам В.В.Набокова – особливо. Розуміння читання як способу організації внутрішньо багатого життя призводить до ґрунтовних змін не тільки у житті окремої людини, а й у житті суспільства.

Здатність до читання є проявом уяви і має наслідком збагачення мови, що сприяє праці людини над собою – це яскраво відображається у спілкуванні. Але душевні порухи й духовні зміни людини відбиваються не тільки у мові. Ми можемо стверджувати, що мовні трансформації призводять до глибинних зрушень у свідомості та способі життя особистості.

Важливість проблеми читання у творчості В.В.Набокова пов'язана з тим, що цей феномен розуміється ним як конструювання людиною особливої реальності, не менше, а можливо й більш "справжньої", ніж реальність емпірична. Проведене дослідження підтверджує справедливість набоківської упевненості щодо перебування у світі літератури як однієї з головних ознак приналежності до культури.

Проблема читання, на якій наголошує В.В.Набоков, залишається актуальною для сучасного буття, незважаючи на розповсюдження типів реальності, які не потребують творчої праці. Такі явища разраховані на людину-споживача, здатну не до творення, а лише до безплідних фантазій. Все більш зростаюча влада масмедіа, тиск маскультури призводить до розповсюдження пошлості, яка може стати ознакою часу. Дисертація доводе, що розвинута здатність до читання є "імунітетом" проти такої "неприсутності у світі".

Феномен читання не повинен обмежуватися описами і потребує детальнішого вивчення, і особливо тому, що читання все частіше розуміється як праця, спрямована на зміну людиною свого внутрішнього світу і мислення. Дослідження феномену читання у "постсучасному" суспільстві безсумнівно збагатять уявлення людини про її власну природу.


Зміст основних ідей дисертації відображено у таких публікаціях:


  • Лук'яненко О. Метафізика творчості. Роман В.Набокова "Істинне життя Себастьяна Найта"// Магістеріум. - Київ: Педагогіка, 1999. - С.104 – 110.

  • Лук'яненко О.І. "Не вірте оповідачу..." Поетика сюжету в романі В.Набокова "Король.Дама.Валет"// Наукові записки Харківського військового університету. - Вип.4. - Харків, 1999. - С.88-97.

  • Лукьяненко О. Фенеменология памяти в малой прозе Владимира Набокова// Вісник Харківського державного університету. №400/9. Харків, 1998.- С.17-27.

  • Лукьяненко О.И. Проблема личности в малой прозе Владимира Набокова// Наукові записки Харківського військового університету. Вип.2. - Харків, 1999. - С.69-73.

  • Воропай Т.С. Довбий О.И. Память и время в романе В.Набокова "Ада"// Культура у філософії ХХ століття: Матеріали 4 Харківських міжнародних читань. – Харків: Ун-т внутр. Справ, 1997. - С.327-330.


    АНОТАЦІЇ


    Лук'яненко О.І. Людина, що читає: антропологія Володимира Набокова. – Рукопис.

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09. 00. 04. – філософська антропологія та філософія культури. – Кафедра теорії культури та філософії науки Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – Харків, 2000.

    У дисертаційному дослідженні здійснено аналіз феномена читання у світогляді В.В.Набокова, виявлені сутнісні характеристики, які дозволяють говорити про його безсумнівну значущість для сучасного філософського дискурсу. Обгрунтовано, що у розумінні цього письменника ставлення до світу літератури ілюструє якість життя людини. Призмою антропологічного аналізу для нього є феномен читання, який розуміється як модус людського буття, що забезпечує людині істинність існування.

    Доведено, що особливість творчості В.В.Набокова, яка визначається критиками як "авторський соліпсизм", фактично забезпечує його творам художню полісемію та багатовимірність, та виявлено, що читання, яке розуміється В.В.Набоковим як творчість, передбачає метафізичний зв'язок, що поєднує "уважних читачів" і відокремлює їх таким чином від світу удаваностей та симулякрів. Було встановлено, що категорії "творчість", "пам'ять", "потойбічність", "випадковість" і "пошлість" "прочитуються" В.В.Набоковим у тісному зв'язку з процесом читання. Обґрунтовано, що для В.В.Набокова читання є не стільки засобом підвищення освіченості або розвитку інтелекту, скільки способом самоздійснення людини.

    У дисертації проаналізовано як художні, так і есеїстичні твори В.В.Набокова з точки зору цієї проблеми. Визначено напрямок транформації розуміння цього феномену у сучасну епоху влади аудіо, відео та мас-медіа.

    Ключові слова: читання, творчість, філософська антропологія, філософія літератури, модус буття.



    Лукьяненко О.И. Человек читающий: антропология Владимира Набокова. – Рукопись.

    Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04.


  •