LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → М. Зеров про творчість Лесі Українки

змогу поетесі розкрити свою силу і міць. Вона в постійних творчих пошуках, збагачується новими знаннями, створює колоритні образи. М.Зеров пише, що в цих поемах "ціле життя людини відбивається, як всесвіт у краплі роси, отворяються горизонти думки, зарисовуються верстви людської психіки" [1:382]. Критик вказує і на словесну боротьбу " межи двома супротивниками, де кожний всіма засобами і до останнього боронить свою тезу" [1:385]. Це, на думку М.Зерова, є важливим моментом у творчих пошуках поетеси. Дослідник робить припущення, що це, можливо, "родинна риса, один із виявів драгоманівської складки мислення, мислення гнучкого, сильного в діалектиці. Можливо, це результат виховання літературного, пильного читання грецьких авторів, почасти доступних Лесі Українці і в оригіналах... Можливе й третє – впливи доби, що була добою суперечок, полеміки..."[1:385]. Та яка б причина цих словесних баталій не була, приходить до висновку літературознавець, "вони відіграють в її творах чималу ролю і досягають часом великої викінченості артистичної" [1:386 ].

Знавцю латині та античної культури імпонує звернення Лесі Українки до властивих античній драмі діалогів, що в деяких творах "...сиплються, складають щедрим, буйним дощем" [ 1: 386]. Критик доводить на прикладі вибраних творів ("Лісова пісня", "Камінний господар", "У пущі") досконалість засвоєння специфіки цих способів. Відзначає критик і другу особливість стилю Лесі Українки, а саме: "порівнююча їх (діалогів авт.) блідість в розумінні дії, руху, звичайного фізичного руху" [1:388]. Це М.Зеров пояснює фізичним станом поетеси, що впливав на її психологію, адже вона "мусила заглиблятися в собі, зосереджувала на своїх внутрішніх переживаннях, призвичаювалась до тонких мислительських процесів, до рознімання кожної ідеї на її чинники, погоджені в діалектичному ході, до сприймання кожного життьового факту, як рівнодіючої двох, у різні сторони скерованих сил" [1:389]. Досліджуючи всі нюанси зародження та розвитку драматичного таланту поетеси, критик відзначає етапи творчих пошуків Лесі Українки: "Почала з монологу, від монологу перейшла спершу до діалогу, потім – до драматичної поеми ("Кассандра", "Руфін і Прісцілла", "У пущі") і тільки в кінці творчого шляху підійшла до сутої драми" [1:389]. Давши характеристику творчих шукань поетеси, М.Зеров приходить до висновку, що завдяки насиченим, яскравим діалогам, виявленням усіх психологічних тонкощів героїв, різноманітності дії, "п'єси Лесі Українки досягають найвищої точки, до якої коли-небудь доходила українська драма" [1:389].

Часто Лесі Українці дорікали тим, що в її творах багато чужини. Тому почали говорити про "екзотичність" її сюжетів. М.Зеров намагається дослідити, які ж обставини це спричинили. Звертаючись до думок сучасників, критик приходить до висновку, що Леся Українка не завжди могла вибрати час і місце для творчості, що часто змушена була їхати за кордон і зрікатись українських сюжетів через відсутність певних джерел. І все ж таки, підсумовує М.Зеров, "її вавілоняни й єгиптяни мають сучасну психологію, а її американські пущі, середньовічна Іспанія, Рим і Єгипет – то тільки більш-менш прозорі псевдоніми її рідного краю" [1:392]. Уся її творчість присвячена розв'язуванню вічних людських проблем, через що її супутниками завжди були мандрівні образи. Адже саме через них поетесі вдавалося реалізовувати свої поривання, досягати вершини філософської думки, знаходитись на п'єдесталі досконалості художньої образності. М.Зеров погоджується, що поетесу оточувало суспільство, яке ще не було готове сприйняти геній Лесі Українки, а звідси й слова поетеси до своєї матері: " бути голосом волаючим у пустині без відгуку все-таки нікому не весело, хоч би він мав і так мало претензій на популярність, як я..." [1:399].

Незважаючи на захоплення творчістю Лесі Українки, М.Зеров намагається проаналізувати як позитивні сторони творчих пошуків поетеси, так і реальні причини несприйняття частини її творів сучасниками. Критик вказує, що від поетеси " прохали літературних оглядів, критичних розвідок, розправ про західноєвропейські письменства, її втягали в "журнальну" роботу, від неї сподівалися перекладів із чужомовних поетів – тоді як вона вся була переповнена своїми утворами, власними героями, що не давали їй спокою" [1:399]. М.Зеров не погоджується з думкою частини сучасної йому критики, котра вважала індивідуалізм поетеси "розпачливим", а мрійництво – "безпорадним". "Її індивідуалізм – бурхливий протест проти кволості й дрімливості громадянства, проти його невільницького духу й пасивності. ...Її трагедія – то трагедія сівача, що вийшов занадто рано... А її самотність ... то самотність творця, що в горах повинен, як Заратустра, передумати всю свою мудрість, щоб у належний час понести її в долини, віддати людям" [1:400].

Тривалий шлях потрібно було пройти нашому суспільству, щоб доступитись до інтелектуальних глибин поетичного мислення Лесі Українки. Нині ми не мислимо нашої культури без творів цієї талановитої жінки. І кожен раз, ведучи мову про поетичні пошуки Лесі Українки, маємо згадати добрим словом людей, які стояли біля початків наукового осмислення творчості поетеси, і серед них – тонкого знавця літератури, серйозного критика, вибагливого художника, автора цілого ряду літературознавчих праць – Миколу Костьовича Зерова.

Список використаної літератури

  • Зеров М. Твори: У 2 т. – К.: Дніпро, 1990.– Т.2 – 594 с.


    Матеріал надійшов до редакції 21.12.2001 р.

    Башманивский В.И. М.Зеров о творчестве Леси Украинки

    В статье анализируются взгляды М.Зерова на творчество Леси Украинки, сосредоточено внимание на его отношении к литературному наследию поэтесы

    Bashmanivsky V.I. M. Zerov's View on the Literary Heritage of Lesya Ukraїnka.

    The article deals with M. Zerov's attitude to Lesya Ukraїnka's literary works.


  •