LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → М.Кузмін та російський емоціоналізм 1920-х років (проблема подолання кризи мистецтва)



ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.І.ВЕРНАДСЬКОГО





Шатова Ірина Миколаївна



УДК 882.015 "19"




М.КУЗМІН ТА РОСІЙСЬКИЙ ЕМОЦІОНАЛІЗМ 1920-Х РОКІВ

(ПРОБЛЕМА ПОДОЛАННЯ КРИЗИ МИСТЕЦТВА)



10.01.02 – російська література




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук








Сімферополь – 2000



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Таврійському національному університетi ім. В.І.Вернадського

Мiнiстерства освiти i науки України



Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Кобзєв Микола Олексійович,

Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського,

професор кафедри російської та зарубіжної літератури



Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент Ніколенко Ольга Миколаївна, Полтавський державний

педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, завідувач кафедри зарубiжної літератури;


кандидат філологічних наук Войнов Олександр Дмитрович, Запорізький

державний університет, старший викладач кафедри зарубіжної літератури



Провідна установа: Дніпропетровський національний університет, кафедра російського

літературознавства Міністерства освіти i науки України, м.Дніпропетровськ



Захист відбудеться __29 сiчня_ 2001 р. о _13____ годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського

(95007 Сімферополь, вул.Ялтинська,4)



З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім.

В.І.Вернадського (95007 Сімферополь, вул.Ялтинська, 4)


Автореферат розісланий ___29 грудня_________ 2000 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В.Лавров

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Явище російського емоціоналізму безсумнівно цікаве тому, що засновником його був М.О.Кузмін – мистецька особистість яскрава, самобутня, талановита, яка виявилась у Петрограді початку 1920-х рр. "останнім із могікан" (О.М.Фрейденберг). Групу емоціоналістів (1921-1925) склала творча молодь із близького оточення Кузміна, в ті роки – художники-початківці, більшість з яких стали пізніше відомими митцями слова та заслуженими діячами театрального мистецтва (Ю.Юркун, А.Радлова, С.Радлов, К.Вагінов, А.Піотровський, В. Дмитрієв, Б.Папаригопуло). Головним друкованим органом групи був альманах "Абраксас".

Актуальність теми. Творча діяльність групи емоціоналістів довгі роки залишалась поза увагою дослідників. В свій час вкрай побіжний погляд зупинили на даному явищі Ю.М.Тинянов і Б.М.Ейхенбаум, у 1980р. Л.Я.Гінзбург згадала один з їхніх принципів (індуктивність), в сучасній науці тільки Т.Л.Нікольська присвятила діяльності емоціоналістів дві статті, порівнюючі емоціоналізм з експресіонізмом. Інші ж літературознавці, досліджуючі творчість М.Кузміна, К.Вагінова, Ю.Юркуна, лише мимохiдь згадували про існування даного угруповання, в кращому випадку перераховуючи основні тези "Декларації емоціоналізму". Невиясненість питання про місце і значення групи емоціоналістів у російському художньому процесі початку 1920-х рр., про поняття емоціоналізму в цілому, про його сутність і співвідношення з німецьким експресіонізмом дає підставу вважати пропоновану тему дисертації актуальною.

Окремий інтерес дослідження викликає гостросучасна в середині 1910-х – початку 1920-х рр. проблема кризи класичного мистецтва, яка знайшла відображення в концепції М.О.Бердяєва 1914-18-х рр., яка схвилювала весь передовий художній світ, привернувши увагу і російських емоціоналістів. Необхідність осмислення спроби емоціоналістів початку 20-х рр. своєрідного вирішення даної проблеми, пропонованого ними їхнього розуміння подолання кризи мистецтва також зумовлює актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось у межах плану науково-дослідної роботи кафедри російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського.

Метою дослiдження є обгрунтування і опис російського емоціоналізму 1920-х рр. як своєрідного художнього явища, яке спиралося на цілісну естетичну платформу, протиставляло себе кризі мистецтва і долало її своєю творчістю і теорією.

У роботі дається спроба вирішити наступні завдання:

- виявити спільність творчих спрямувань учасників групи емоціоналістів, яка дозволила їм створити цілісну і своєрідну естетичну платформу і теорію емоціоналізму;

- основуючись на художній творчості емоціоналістів початку 20-х рр., їхніх теоретичних працях і "Декларації емоціоналізму", розглянути естетичну платформу емоціоналізму, суть положень теорії емоціоналізму, спробувати розкрити їхній глибинний смисл, прихований за категоричністю і "однобокістю" лозунгів;

- показати, яким чином відобразилась у творчості емоціоналістів і їхній теорії глобальна криза класичного мистецтва, які вони знаходили шляхи її подолання;

- розглянути становлення позиції російських емоціоналістів в діахронії, на прикладі їхніх же творчих пошуків, які передували емоціоналізму; визначити місце кожного з емоціоналістів у формуванні загальної естетичної теорії;

- розглянути в світлі теорії емоціоналізму, проблеми подолання кризи мистецтва творчість головних його прибічників, привернути увагу до творів таких напівзабутих, недостатньо оцінених нині діячів мистецтва, як Ю.Юркун, А. і С.Радлови, К.Вагінов, А.Піотровський, В.Дмитрієв;

- порівняти емоціоналізм з німецьким експресіонізмом, описати головні моменти подібності і відмінності даних течій у мистецтві.

Об'єктом дослідження пропонованої дисертації є історико-літературна і художня своєрідність російського емоціоналізму 1920-х рр. і формування його естетичної платформи як протистояння кризі мистецтва і її подолання. Основні положення дисертації доводяться на матеріалі художніх творів М.Кузміна, Ю.Юркуна, К.Вагінова, А.Радлової, С.Радлова, А.Піотровського, В.Дмитрієва.

Методи дослiдження. Теоретико-методологiчною основою роботи є концепцiя М.О. Бердяєва "кризи мистецтва", розглянута ним в серiї праць середини 1910-х рр. Дослiдження пропонує цiлiсний пiдхiд до художньої творчостi емоцiоналiстiв початку 20-х рр. ХХ ст. як частини культури епохи