LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → М.Кузмін та російський емоціоналізм 1920-х років (проблема подолання кризи мистецтва)

новому історичному етапі художнього руху мистецтво в Росії не розвивало традиції, освячені російською і світовою класикою, а переривало їх, М.Кузмін і емоціоналісти повертали мистецтво до природних його витоків, намагалися переконати сучасників у тому, що не можна зрікатися високих традицій, які склалися в мистецтві, їх треба продовжувати і розвивати. Естетика емоціоналізму, завдяки широті її формулювань, набувала "бажаної гнучкості" і живучості, виявляючи дещо загальні твердження про мистецтво, точніше, універсальні "основні положення художньої ідеології", перерахування "абеткових істин" мистецтва (М.Кузмін), загальних і найбільш істотних елементів справжнього (класичного) мистецтва всіх часів і народів, яке і є емоційним, передусім, мистецтвом. Але естетична концепція емоціоналізму створювалась також і як передчуття нового мистецтва, як спроба його втілення, про що свідчили вірші М.Кузміна, які відкривали "Абраксас", театральна доктрина С.Радлова, 10-й пункт "Декларації емоціоналізму" і т.д.

У світлі нового мистецтва, на яке посилається 10-й пункт "Декларації емоціоналізму", що наочно втілилося в німецькому експресіонізмі, основні вимоги художньої ідеології, висунуті емоціоналістами (емоційність, активна, дієва любов, динаміка, віщий розум, духовність, окремий випадок, екзальтація, "здвиження", спрямованість на теперішнє, "елементарність" тощо) виглядають гострохарактерними, сучасними, інтенсивними рисами нового світового мистецтва початку 1920-х рр. Таким чином, "Декларація емоціоналізму" осмислюється і як універсальна для всього мистецтва "азбука" його основ, і як вказівка (з допомогою "ключа" – її 10-го пункту) на нову естетичну систему цінностей. Подібна її подвійність доводить, що емоціоналісти бачили нове мистецтво органічним продовженням і розвитком колишнього справжнього класичного мистецтва, яке пережило на рубежі епох смерть, розклад і відродження в новій, але все-таки собі подібній творчості.

Протистояння естетичної концепції емоціоналізму кризовому сучасному мистецтву втілено у творах Кузміна і емоціоналістів, опублікованих в альманасі "Абраксас": в віршах-"маніфестах" М. Кузміна, в поезії і прозі К. Вагінова i т.д. Виявлення нової поетики Кузміна та емоціоналістів, заснованої на роздрібненні тілесних образів, форм предметного світу, "змішуванні стилів, зсувi планів", осмислення відношення емоціоналістів до елементарної науковості, використання і подолання ними антиестетизму, інтерес Кузміна до теми новонародженості – підтверджують прагнення нового мистецтва кінця 1910-х – початку 1920-х рр. до "високої елементарності", відображене в творчості емоціоналістів, а також увагу Кузміна та інших учасників групи до проблеми подолання кризи сучасного мистецтва.

М.О.Бердяєв у період створення концепції кризи мистецтва передчував шляхи подолання сучасного "великого конфлікту" "занепадництва" класичного європейського мистецтва і механістично-футуристичного "варварства", але ще не бачив (крім А.Білого) нових сил, "гностиків нового типу", які знають "таїну цілісності і таїну роздвоєння". Російські емоціоналісти чітко розуміли, в чому полягають шляхи подолання даного конфлікту, своєю творчістю намагалися здійснити його, сподіваючись, що емоціоналізм і є справжнє, глибинне, за М.О.Бердяєвим, "рятівне духовне варварство", здатне на відродження істинного мистецтва і його оновлення. Не повіривши популярній думці О.Шпенглера про післякультурну епоху, не здатну до створення мистецтва, емоціоналісти вказали на новий напрямок розвитку світового мистецтва, дали йому назву і визначення. Емоціоналісти мали всі творчі передумови для подальшої сумісної діяльності, і не їхня провина, що течія ця виявилася короткочасною і малопомітною: період "проміжку", про який на початку 1920-х рр. писав Ю.М.Тинянов, виявився, за словами О.Ронена, лише "славним фіналом".


Список опублікованих праць за темою дисертації:


  • Творческие искания эмоционалистов // Науковi записки Харкiвського державного педагогiчного унiверситету. Серiя лiтературознавство. – 1998.- Вип.7(18). – С.44-56.

  • Проблема органичного и формального в оценке эмоционалистской критики М.Кузмина // Культура народов Причерноморья. – 1999. - № 6. – С.241-247.

  • Исключительность и фантастичность обыденной жизни в творчестве эмоционалиста Юр.Юркуна // Науковi записки Харкiвського державного педагогiчного унiверситету. Серiя лiтературознавство. - 1999. – Вип.3 (24). – С.179-189.

  • Мотив младенчества в творчестве М.Кузмина // Вопросы русской литературы.–2000.–Вып.5.-С.102-115.

  • Михаил Кузмин. Штрихи к творческому портрету // У Лукоморья. –1995. - № 2- 4. – С.31-33.

  • Русские эмоционалисты // VIII и IX Волошинские Чтения. - 1997. – С.135-143.

  • Стихотворение М.Кузмина "Пушкин" в свете теории эмоционализма // Пушкин и славянский мир: Материалы V Крымских Пушкинских Международных Чтений. – Симферополь: Крымский Архив, 1995.- С.74-75.


    АНОТАЦІЯ

    Шатова І.М. М.Кузмін і російський емоціоналізм 1920-х років (проблема подолання кризи мистецтва). – Рукопис.

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.02. – російська література. Таврiйський національний університет ім.В.І.Вернадського, Сімферополь, 2000.

    У дисертації розглядається відображення в творчості М.Кузміна та російських емоціоналістів тих сучасних ідей, поглядів, які відбилися в філософсько-естетичній концепції М.О.Бердяєва "кризи мистецтва", досліджується спроба вирішення емоціоналістами проблеми подолання кризи мистецтва. На матеріалі художньої і критичної творчості Кузміна та емоціоналістів, їх теоретичних робіт дана спроба розгляду естетичної платформи емоціоналізму, яка протистоїть автоматизованому життю та механізованому, бездушному, формальному мистецтву (футуризму, кубізму і т.д.), що призвело до кризи класичної естетики. Кузмін та емоціоналісти не тільки оголосили "похід проти формалістики", але протиставили їй свою "азбуку мистецтва", сформулювавши основні положення художньої ідеології, підтверджені їх творчістю, перерахувавши основні й вічні атрибути справжнього мистецтва. Своїми художніми шуканнями початку 1920-х років і положеннями емоціоналізму Кузмін та емоціоналісти накреслили вихід із глухого кута мистецтва "старого Заходу", вказали на хвилю нового мистецтва, поширену по Росії, Німеччині й Америці, визначили його основну характеристику (прагнення до "високої елементарності") і дали йому ім'я – емоціоналізм. У результаті проведеного дослідження в дисертації кардинально переглядається погляд на російський емоціоналізм як на явище, що не оформилося, випадкове, незначне, позбавлене цілісності, що відображає естетичні погляди тільки його лідера – М.Кузміна і безперспективне для наступних етапів історії


  •