LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Магічний реалізм як дискурс постмодернізму

смерті. І старий – це коли Тобі стільки, як Тому Поетові було б зараз. Це коли б він не помер молодим. Тільки не кажи, що все не так і я знову проїхала! Я ж бачила, як Ти виходив з веранди до Послів Ночі! Вони залягали у темних чагарях в очікуванні на Тебе. Думаєш, мене глючило? ..." [15: 301-302].

Первинний сумнів читача в більшості випадків – це сумнів між розумінням події як галюцинації характеру або як дива. Інша можливість – інтерпретувати специфічну частину магій в іншій реалістичній фікції як явне використання алегорії. Але після магії, представленої тут як такої, вона належатиме способу магічного реалізму.

Роман "Дванадцять обручів" містить тісне злиття двох областей, світів або реальностей. Бачення магічного реалізму існує на перетині двох світів, уявна точка всередині двостороннього дзеркала, яке відображає у двох напрямах. Рухомі межі між світами живих і мертвих кресляться тільки для того, щоб бути пересіченими. Якщо фікція виснажувана в цьому світі, тоді, можливо, ці тексти створюють інший, суміжний світ, у якому вона виходить за межі, таким чином, вона продовжує "замогильне" життя. Як пише Юрій Андрухович у своєму автокоментарі до роману "Роман мав стати шуканням меж у нерозмежованій єдності і їх доланням. Кажучи по-іншому, авторові забаглося знайти територію, де ми – ті, котрі пішли, зникли з видимої поверхні світу, і ті, котрі все ще на ній залишаються, - мають шанси перетнутися" [15: 324].

Роман "Дванадцять обручів" зображує зміну сенсу часу, простору. Магічний реалізм у романі переорієнтовує не тільки наші звички часу і простору. Наприклад, у кінці роману, це якраво показує польот Карла-Йозефа після смерті: "Карл-Йозеф Цумбруннен описав невелике коло над долиною Річки і, не вагаючись, узяв напрям на Трансильванію. Цього не можна пояснити - це залишається тільки приймати як даність. ...

Жоден прикордонний пеленґатор, як і годиться, не засік його небесних пересувань. Уже на трансильванському боці Карл-Йозеф уперше зрозумів, хто тут завжди кричить по-пташиному. Йому самому ледве вдалося вигребти з повітряного чорторию, що виявився потужним астрально-енергетичним завихренням. Десятки, якщо не сотні, душ носилися цим просторово-часовим проваллям, не в змозі коли-небудь з нього вибратися. Ймовірніше за все, більшість із них була приречена залишатися в цій центрифузі вічно. Карл-Йозеф примудрився вислизнути крізь безповітряну трубу між двох зустрічних циклонів, кожен з яких міг би закрутити його в собі до решти часів.

Перед ним від самого початку розкривалося ціле віяло можливостей. ...

Можливе й інше. Можливо, то був тунель – його персональний тунель, і він просто не мав вибору.

Усе на краще в цьому найкращому з існувань" [15: 302-304].

Магічний реалізм має своє коріння в загальній сцені світового модернізму і реалізму, в той же час, протистоячи йому самому, його власним потребам, проблематизуючи його і пародіюючи його, виступає як дискурс постмодернізму. І ця основна тональність знаходиться не тільки у працях магічного реалізму латиноамериканських авторів. Дійсно "латиноамериканський" уплив магічного реалізму загальнопринятий, але не може бути принятий повністю. Тому що "західні" літературознавці не приймають до уваги досвід інших національних літератур. Наприклад, Тео Дан зазначає, що перед тим як магічний реалізм був використаний у латиноамериканській літературі, він уже застосовувався щодо специфічних тенденцій або рухів у німецько-австрійській і фламандській літературах у 20-х роках двадцятого століття [7]. Стосовно української літератури можна навести як яскравий приклад п'єсу-феєрію Лесі Українки "Лісова пісня" (1911). Дмитро Чижевський пише: "Леся Українка закінчує історію українського реалізму в надзвичайно цінній формі, яка фактично виводить літературу далеко за межі реалізму, а українську літературу робить — вперше — літературою світовою. ... В "Лісовій пісні" (1911) поєднується Гоголь з Гауптманом. ... Вона вже почала свій власний шлях ... і від поширення літературної мови переходила до поширення літературних форм у цілком новому напрямі" [16: 560]. Не менш яскравим прикладом магічного та реального в українській літературі є повість Миколи Коцюбинського "Тіні забутих предків" (1911), чию блискучу екранізацію виконав режисер Сергій Параджанов у 1965. Про цей фільм фахівець із сучасної культури Фредерік Джеймсон писав: "фільм "Тіні забутих предків" додає кольоровому образу інше, скоріше власне магічно-реалістичний напрям, замінюючи націоналізм і фольклор..." [17: 110].

Юрій Андрухович, продовжуючи традиції української літератури, поширює літературну творчість у напрямі магічного реалізму як дискурсу постмодернізму. Проведений аналіз його прози на прикладі роману "Дванадцять обручів" це яскраво показує. Роман виділяє декілька "привілейованих центрів", утілених у традиційному літературному дискурсі, а потім, через постмодерністські засоби магічного реалізму, "переміщує" його.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  • Постмодернизм. Энциклопедия / Грицанов А.А., Можейко М.А. — Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом. 2001. — 1040 с.

  • Carpentier A. On the Marvelous Real in America // Faris W.B., Zamora L.P. Magical Realism: Theory, History, Community: Durham, NC: Duke University Press, 1995. – 581 p.

  • John Barth, "The Literature of Replenishment," Atlantic Monthly (January 1980).

  • Chanady A. The Territorialization of the Imaginary in Latin America: Self-Affirmation and Resistance to Metropolitan Paradigms // Faris W.B., Zamora L.P. Magical Realism: Theory, History, Community: Durham, NC: Duke University Press, 1995. – 581 p.

  • Leal L. Magical Realism in Spanish American Literature // Faris W.B., Zamora L.P. Magical Realism: Theory, History, Community: Durham, NC: Duke University Press, 1995. – 581 p.

  • Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Пер. с фр. Н.А. Шматко. — М.: Інститут экспериментальной социологии, Спб.: Алетейя, 1998. — 160 с.

  • D'haen Theo L. Magical Realism and Postmodernism: Decentering Privileged Centers // Faris W.B., Zamora L.P. Magical Realism: Theory, History, Community: Durham, NC: Duke University Press, 1995. – 581 p.

  • Faris Wendy B. Scheherazade's Children: Magical Realism and Postmodern Fiction // Faris W.B., Zamora L.P. Magical Realism: Theory, History, Community: Durham, NC: Duke University Press, 1995. – 581 p.

  • Hutcheon L. A Poetics Of Postmodernism: History, Theory Fiction: New York and London, Routledge, 2003. – 268 p.

  • McHale B. Postmodernist Fiction: London and New York, University Press, Cambridge, 2001. – 264 p.

  • Todd R. Narrative Trickery and Performative Historiography: Fictional Representation of National Identity in Graham Swift, Peter Carey, and Mordecai Richler // Faris W.B., Zamora L.P. Magical Realism: Theory, History, Community: Durham, NC: Duke University Press, 1995. – 581 p.

  • Андрухович Ю. Рекреації: Романи. — К.: Час, 1997. — 287 с.

  • Андрухович Ю. Московіада. Роман жахів. — Івано–Франківськ: Лілея – НВ, 2000.— 140 с.

  • Андрухович Ю. Перверзія: Роман. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2004. — 291 с.

  • Андрухович Ю. Дванадцять обручів: Роман. — К.: Критика, 2004. — 336 с.

  • Чижевський Д. Історія української літератури.— К: (за виданням Нью-Йорк 1956), 2003.

  • Джеймисон Ф. О советском магическом реализме // "Синий диван". – №4. – 2004 г.


    Матеріал надійшов до редакції 16.03.2006 р.

    Ячменьова М.Н. Магический реализм как дискурс постмодернизма.

    В статье сосредоточено внимание на моментах, позволяющих определить магический реализм как дискурс постмодернизма.

    Yachmeneva M.M. Magic realism as postmodernism discourse.

    The article focuses on the elements which help to define the magic realism as postmodernism discourse.

    1 Такої ж думки про співвідношення магічного реалізму і постмодернізму дотримуються Браєн Мак Гейл [10], Лінда Гатчіен [9], а Венді Б. Фаріс пропонує пять первинних характеристик магічного реалізму у постмодернізмі, а саме: "неперетворюваний елемент" магії, реалізм у магічному реалізмі, несумісність розуміння подій, тісне злиття двох областей, світів або реальностей, зміна сенсу часу, простору та ідентичності [8].


  •