LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Макромовленнєвий акт взаєморозуміння: засоби об'єктивації та прагматичний контекст (на матеріалі сучасної німецької мови)

0199U001872).

Метою дослідження є встановлення та аналіз формальних, семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей взаєморозуміння як макромовленнєвого акту. Досягнення мети зумовлює необхідність виконання наступних завдань:

  • окреслення понятійного апарату дослідження відповідно до основних положень теорії мовленнєвих актів;

  • обґрунтування можливості визначення послідовності висловлень, що реалізують значення взаєморозуміння, як окремого цілісного макромовленнєвого акту;

  • виявлення іллокутивного потенціалу висловлень, що є складовими акту взаєморозуміння;

  • встановлення вербальних засобів вираження взаєморозуміння у німецькій мові та його невербальних маркерів;

  • визначення необхідних умов, принципів, лінгвальних й екстралінгвальних факторів, що впливають на реалізацію взаєморозуміння.

Розв'язання поставлених завдань дає у підсумку відносно цілісне уявлення про взаєморозуміння як макромовленнєвий акт: розкриває особливості структури, вказує на способи оптимізації його мовної побудови та шляхи підвищення ймовірності здійснення.

Об'єктом аналізу виступає послідовність висловлень, які у взаємодії виражають у німецькому діалогічному мовленні значення взаєморозуміння.

Предметом дослідження є формальні, семантичні й комунікативно-прагматичні характеристики взаєморозуміння як макромовленнєвого акту, вербальні та невербальні засоби його об'єктивації у німецькій мові.

Матеріалом дослідження стали фрагменти діалогів із художніх творів німецьких і австрійських авторів ХХ століття, а також з оригінальних німецькомовних фільмів. Усього було проаналізовано близько 1550 прикладів із ситуацією взаєморозуміння, одержаних методом загальної вибірки із романів, п'єс, кіносценаріїв (загальним обсягом приблизно 10000 сторінок) та з 6 кінофільмів і телевізійних серіалів (обсягом близько 20 годин).

Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження використовувалися логічні та лінгвістичні методи. Індуктивний і дедуктивний методи застосовувались на етапі спостереження мовного матеріалу та встановлення закономірностей його використання. При опрацюванні прикладів були задіяні елементи статистичного методу, а також описовий метод та метод семантичного аналізу, які слугували виявленню і поясненню формальних, семантичних та функціональних аспектів об'єкта. Застосування контекстуального і прагматичного (актомовленнєвого та інтенціонального) аналізу дало можливість визначити взаємозв'язок між мовним наповненням висловлення та врахуванням особистісних характеристик учасників мовленнєвої інтеракції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці здійснено комплексне дослідження послідовності висловлень, що ними виражається взаєморозуміння, як цілісного макромовленнєвого акту; систематизовано вербальні й невербальні засоби об'єктивації взаєморозуміння у німецькій мові та встановлено їх прагматичне навантаження; проведено аналіз умов, принципів і факторів, що впливають на здійснення акту взаєморозуміння.

Теоретичне значення роботи пояснюється тим, що характеристику взаєморозуміння як макромовленнєвого акту можна вважати наступним кроком у розвитку теорії мовленнєвих актів. При розгляді комунікативного акту як одиниці повідомлення залишається не до кінця розкритою особливість мовлення як способу впливу на учасників мовленнєвої діяльності, способу спілкування, що регулює стосунки між комунікантами. Оскільки в реальній комунікації мовленнєві акти пов'язані, вони повинні вивчатися як елементи інтеракції – у послідовності та взаємодії. Визначення лінгвістичних параметрів акту взаєморозуміння є певним внеском у наукове дослідження окремих функціональних аспектів німецької мови, наприклад, особливостей використання у мовленні лексичних одиниць, синтаксичних конструкцій тощо.

Практична цінність. Основні теоретичні положення та висновки дисертації можуть знайти застосування у спецкурсах з теорії комунікації, соціолінгвістики, функціональної граматики, культури мовлення. У прикладному аспекті результати дослідження, зокрема встановлення корпусу вербальних та невербальних засобів вираження взаєморозуміння, а також залежності їх використання від екстралінгвальних чинників (психологічного, соціального, особливостей національного менталітету), можуть бути використані на заняттях із практики німецької мови як рекомендації для удосконалення техніки побудови мовлення у різних ситуативних умовах, для формування комунікативної компетенції, розвитку діалогічного мовлення, що продиктовано потребами культури спілкування. Матеріали дисертації автор використовує при читанні курсу теоретичної граматики німецької мови (при висвітленні тем: "Комунікативний аспект речення", "Речення і мовленнєвий акт", "Типологія мовленнєвих актів", "Прагматика тексту") у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.

Положення, що виносяться на захист:

1.Макромовленнєвий акт взаєморозуміння – це фрагмент спільної мовленнєвої діяльності двох чи більше учасників спілкування, інтегрований блок послідовних різновекторних висловлень, які об'єднуються в єдине комунікативне ціле на основі реалізації ними загальної глобальної інтенції учасників реальної ситуації спілкування. Ця інтенція визначається як іллокутивна мета зазначеного акту і полягає у демонструванні мовцями взаємної згоди в їхніх комунікативних позиціях. Основними типами акту взаєморозуміння є консенсус та компроміс.

2. За своєю структурою взаєморозуміння є синергетичним, інтеракційним актом, що утворюється з двох і більше висловлень із однаковими чи різними іллокутивними силами, які в його складі є реактивними або ініціювальними стосовно один одного.

3. Особливостями побудови взаєморозуміння як макромовленнєвого акту та його комунікативним спрямуванням як завершальної частини дискурсу зумовлені його прагматичні та когнітивні характеристики.

4. Мовна побудова акту взаєморозуміння пояснюється його діалогічною природою, його специфікою як завершальної фази дискурсу, типом висловлень, що входять до його складу, а також загальною темою та ситуацією дискурсу. Лексико-семантичні, морфологічні та синтаксичні засоби об'єктивації взаєморозуміння в німецькій мові можуть бути експліцитними й імпліцитними.

5. Функціональними компонентами макромовленнєвого акту взаєморозуміння є невербальні одиниці, які у його складі виступають як інформативні чи неінформативні. Взаємодія мовних та кінетичних одиниць при вираженні взаєморозуміння є компенсаційною: невербальні засоби слугують максимальному розширенню інформативності мовлення, відтворенню мовних еліпсів й усуненню вербальної