LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Макромовленнєвий акт взаєморозуміння: засоби об'єктивації та прагматичний контекст (на матеріалі сучасної німецької мови)

ментально-інтелектуальним, модальним та експресивним лексичним забарвленням. Отже, наше дослідження підтвердило думку О.І. Шендельс про те, що лексичний склад мовленнєвого акту більшою мірою визначається загальною темою дискурсу, елементом якого він є, а комунікативний намір мовця, що лежить в основі кожного висловлення, і стосунки між комунікантами відіграють важливу роль у доборі граматичних засобів, визначають його граматичну домінанту.

Серед лексико-семантичних засобів (вони можуть бути експліцитними чи імпліцитними) виділяються одиниці, переважно дієслова, почуттєвої чи перцептивної (sich freuen, lieben, frchten, wnschen, gefallen, fhlen), мовленнєво-ментальної (glauben, verstehen, meinen, denken, wissen, kennen, hoffen, sagen, fragen), а також модальної семантики:

Bustelli nickte.

"Wie? Sie sind einverstanden?" fragte die Herzogin eifrig. "Sie wissen also, was ich meine? Kennen diese Empfindungen? Nun, dann sagen Sie doch das Wort, das mir fehlt!"

"Es fehlt mir genauso", erwiderte er.

"Und glcklicherweise, Durchlaut! Denn wenn wir's wten, wre die Welt entzaubert."

"Vielleicht haben Sie recht." (H.W. Geissler)

Виявлено, що важливу роль при вираженні взаєморозуміння виконують стверджувальні комунікативи ja, jawohl, okay, модальні слова прислівникового походження (schn, gut, wunderbar, groartig, super, toll, prima, sicher, natrlich, selbstverstndlich, gern(e) тощо) та модальні слова-дієприкметники ІІ (abgemacht, einverstanden), що їх використовують для демонстрування згоди:

"Wollen wir versuchen,eine Roulettebank zu sprengen?"

"Einverstanden."

"Ich glaube, wir sind sehr entschlossen", meinte Fiola erfreut.

"Sehr. Wir haben eine gute Basis."

"Ich mchte sagen, da wir sogar die Moral auf unserer Seite haben." (Е.М. Remarque)

Включення часток інтенсивності sehr, echt, gar, ganz, viel до складу висловлень зумовлене наміром мовця збільшити силу репрезентації їх прагматичних значень. Інтенсифікатори є переважно компонентами чи єдиними виразниками експресивів, зокрема мовленнєвих актів згоди з висловленням співрозмовника, задоволення, радості, захоплення, жалю, компліменту, вибачення, подяки.

Імпліцитним мовним вираженням ідентичності думок виступають також приєднувальні частки genauso та auch. Остання може поєднуватися із заперечною часткою nicht, яка у зазначеному контексті також слугує вираженню згоди: "Das verstehe ich nicht." – "Ich auch nicht. Mu man immer alles verstehen?" (Е.М. Remarque)

Іллокутивна сила висловлення-згоди зростає при контактному вживанні двох комунікативів, що посилює категоричність мовленнєвого акту й забезпечує прагматичний ефект, наприклад: "Ja, danke"; "Ja, einverstanden". Максимальний прагматичний ефект досягається у випадках, коли згода, подяка, позитивна оцінка (задоволення чи захоплення) підсилюються вигуком. Таке утворення часто оформлюється як відносно самостійна одиниця: "O, wie schn!" Вигуки (o, oh, ah, ach) як маркери емоційного компонента мовлення характерні для усного спілкування і звичайно знаходяться на початку висловлення.

Прагматичні кліше визначаються як фіксовані мовні реакції на стандартні ситуації соціального спілкування. Суть цих зворотів полягає не в дослівному значенні їх лексичних складників, а в прагматичній функції у комунікації. Кліше є частиною когнітивної репрезентації ситуацій у свідомості членів відповідної мовної спільноти. За допомогою прагматичних кліше в структурі макромовленнєвого акту взаєморозуміння реалізуються висловлення подяки, вибачення, прощання, похвали, згоди: Vielen Dank!, Danke schn!, Verzeihen Sie bitte!, Entschuldigung!, Auf Wiedersehen!, Bis morgen!, Bravo!, Das stimmt, es tut mir leid, du hast recht, ohne Fragen, ohne Zweifel, kein Problem, ohne weiteres і т.д. Їх правильне застосування співрозмовниками (згідно з комунікативно-прагматичними нормами німецької мови, а також відповідно до конкретних умов ситуації мовлення) розглядається як імпліцитне вираження взаєморозуміння: "Gute Nacht, Elisabeth." – "Gute Nacht, Onkel Karl." (I. Morgner)

До висловлень-компонентів макромовленнєвого акту взаєморозуміння, особливо подяки, згоди, прощання, часто включаються звертання, референтна функція яких полягає у позначенні адресата. При цьому воно може дублювати дієслівну й займенникову адресацію ("Ludwig, du wolltest dir einen Kognak bestellen...", R. Diehl), а може бути її єдиним засобом ("Gute Nacht, Elisabeth."). Використання різних форм звертання детерміноване соціальними стосунками між учасниками спілкування.

До лексико-семантичних засобів вираження модальних значень, що застосовуються для побудови акту взаєморозуміння, належать також конструкції з дієсловом ментальної семантики (ich glaube, ich hoffe, ich denke, ich wei, ich wnsche, ich finde). Вони використовуються здебільшого в директивах (проханнях, порадах, запрошеннях, пропонуваннях) з метою пом'якшення впливу на адресата й експресивах (побажаннях, сподіваннях, згодах з думкою партнера), щоб продемонструвати інтерес до адресата.

Особливістю вираження взаєморозуміння на морфологічному рівні є домінування (76% усіх висловлень, що входять до складу зазначеного макромовленнєвого акту) дійсного способу дієслів, зокрема модальних (25,5% висловлень). Кон'юнктив та імператив, які можна спостерігати переважно в директивах та експресивах, виконують завдання певної модифікації іллокутивної сили висловлення. Наприклад, у межах акту взаєморозуміння форми умовного способу дієслова, особливо Konjunktiv II, для яких характерна сема "некатегоричність", пом'якшують іллокутивну силу директивів (пропонування, нагадування, поради), експресивів (подяки, побажання, жалю), а також мовленнєвих актів згоди (комісиву), коментаря (асертиву): "Wir knnten auch in den letzten Hellen gehen" – пропонування, "Da knnte uns Laura sehen, wenn sie aus dem Geschft kommt" – коментар, "Das wrde mich schon mal interessieren", "Es wre am praktischsten" (W. Heinrich) – згода. Застосування кон'юнктива є виправданим із погляду дотримання норм увічливості в спілкуванні.

Використання форми 1-ї особи множини імператива (яка вказує на некатегоричність, стриманість) для побудови акту пропонування у складі взаєморозуміння дає адресату можливість альтернативного вибору, певну міру свободи сприйняття і дозволяє авторові зберегти соціальну рівновагу (колегіальність стосовно адресата): "Gehen wir dann essen!", "Machen wir das doch wieder einmal!"

Як засвідчує опрацьований матеріал, операторами модального аспекту вираження взаєморозуміння виступають дієслівна категорія особи та відповідний особовий займенник. Вони сигналізують про офіційне ставлення співрозмовників один до одного (ввічлива форма), фамільярне чи дружнє (2-а особа однини). Певною мірою вони модифікують й