LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Поетика "Поза межами болю" Осипа Турянського

звана деепізація прози, яскравим вираженням якої можуть служити слова Е.По, що вважав епос "мистецькою аномалією". Ураховуючи синтетичний характер жанрово-родових ознак великої прози, на думку багатьох теоретиків літератури, зокрема В.Кайзера, Г.Джеймса, Е.Ауербаха, М.Бахтіна, співвідношення ліричної та епічної форми забезпечує авторська позиція, яка в "Поза межами болю" має амбівалентний характер. Бо, з одного боку, торкається глибинних смисложиттєвих орієнтацій, пов'язаних з ідеєю одуховлення волі до життя, принципом моральної оцінки, національної свідомості, які осмислюються як закрита система завершеної епічної картини, з іншого - виношує екзистенційну спрямованість, що активізує ліричну ознаку її незавершеності й відкритості. Отже, авторову позицію обумовлено синтезом двох родових ліній модифікації жанрово-стильової своєрідності "Поза межами болю", що власне й складає другу частину розділу: "Модифікація структури романного мислення".

Вихідним об'єктивно-ключовим поняттям до розуміння усієї цілісної структури "книги Болю" О.Турянського, на нашу думку, є два заголовки даного твору: "Картина з безодні" й "Поза межами болю", що, володіючи статусом нормативності, як стверджує А.Стофт, "може натякати на місце і час події, час конфлікту, окреслювати засаду композиції, а часом і жанрову приналежність твору"9. Якщо "Поза межами болю" вказує на метаграничне буття героїв, їхню тимчасову і просторову сутність, то "Картина з безодні", будучи пов'язана із конкретним місцем і часом події, відображає ізольований світ людини, певну модель-факт, що звужує велику кількість композиційно можливих комбінацій до завершеної "картинної стилізації".

Важливим предикатом жанру є такі методологічні ознаки, як концепція героя й автора. Г.Джеймс, відзначаючи перспективність даного твердження, у своєму есе "Мистецтво белетристики" писав: "Що таке персонаж, як не детермінанта подій? І що таке події, як не ілюстрація поведінки героя? "10. Запитання американського літературознавця, які вже містять і відповідь, резонують із розгорнутою самобутньою картиною "Поза межами болю". Так, з погляду академічної теорії літератури хрестоматійного характеру, класифікація дійових осіб у "книзі Болю"

увиразнюється чітким поділом на головних персонажів: Сабо, Добровський, Штранцінґер; другорядних: Бояні, Ніколич, Пшилуський і ліричного суб'єкта, що є організуючим структурно-композиційним центром твору.

Загальні структурні особливості ліричного суб'єкта виражаються в калейдоскопічному співвідношенні: автор - оповідач - герой. Адже О.Турянський є водночас автором "Поза межами болю", оповідачем і героєм, виступаючи під прізвищем Оглядівський (мабуть, утвореного від назви його рідного села Оглядів), що у подальшій творчості письменника стане одним із його літературних псевдонімів. Така жанрова модель триєдиного образу митця - притаманна ліричному роману й характиризується інтроспективністю і рівновагою між реальним середовищем й алегоричним вимислом, є своєрідною модифікацією системи дистанціювання у внутрішній структурі поетизованої великої прози, яку розробив Н.Гортон - основоположник у США так званої теорії romance. Із цього приводу Т.Мотильова зауважувала, що "ліричний роман ХХ століття вбирає в себе досвід попередньої літератури - і виявляє нові ознаки. Герой-оповідач у ньому - одночасно й адресант, що відтворює хід подій, і спостережник... І сама розповідь про події явно окреслена особистим сприйняттям героя"11.

Структурний принцип організації головних персонажів зумовлює ліричний суб'єкт, реалізуючись у сповільненій оповіді, для якої характерна не поемна "героїзація," а романна "самокритичність." Отже, автор, виступаючи в ролі оповідача або персонажа, подолав спокусу звеличення прометеївського зусилля духу голодних, фізично виснажених

товаришів, й нерідко сумнівався в їхньому достойному моральному виборі, абстрактному гуманізмові, що примушує страждати і терпіти.

Хронотоп у "Поза межами болю" пов'язаний із ретроспекцією ліричного суб'єкта, що також убирає в себе авторове бажання віднайти смисл буття, навіть докорінно переоцінивши вищі життєві цінності. Це прагнення було настільки сильне, що спонукало митця до написання філософсько-алегоричної повісті "Дума пралісу", яка вийшла друком

буквально через півтора року після "книги Болю".

"Дума пралісу" - це фенотекст, своєрідне "продовження" "Поза межами болю" в сенсі семантичного опросторування ліричного суб'єкта, його пошукової ідейно-смислової заокругленості. Так, авторове модерністське "розбожнення світу" (К.Ясперс) у своєму поверненні до Боголюдини осягає нові пізнавальні горизонти зрілої філософії життя. Притім із теоретично-літературного аспекту складові величини внутрішньої структури романного мислення в "Поза межами болю" певною мірою відливаються в міжтекстуальну двовалентність.

Ця дефініція виявляє певний спосіб інтерпретаторського осмислення "Поза межами болю" як ліричного роману, що в жанрологічному відношенні зумовлює комунікацію даного твору із подальшою творчістю О.Турянського. Така перспектива спонукає нас відчувати, що роман даного типу стає "подібним до життя", дозволяє побачити текст із нової глибини, у всіх його прихованих механізмах творчого процесу.

У ліричному романі "Поза межами болю" О.Турянського дослідження психоаналітичних основ як однієї із складових частин другого розділу "Функціонування образів-символів" зорієнтоване передусім на потрактування внутрішнього поетичного світовідчуття письменника та його природних людських бажань, мрій, які, перебуваючи під тиском переживань, проявили себе в художньо-образній структурі твору на основі неусвідомленої авторської ідентифікації й перенесення.

Така тенденція є тим психоаналітичним вузлом, за допомогою якого можна виявити причину виникнення і формування художніх образів, символів й емоційних переживань митця в "Поза межами болю". При подоланні поетичної замкнутості тексту, епічної дистанції між авторським "Я" і його героями, сюжет, композиція твору сприйматимуться як своєрідна модель письменницької психіки, а художні образи розгортатимуться не в реальній дійсності, а в душевному просторі як "фігури" несвідомого.

Аналізуючи художньо-образну систему ліричного роману, ми загально окреслили ті моменти творчого життя письменника, що стали передумовою для розгляду психоаналітичних основ "книги Болю". Із цього приводу можна навести деякі зауваження американських теоретиків літератури Р.Уеллека і О.Уоррена, які вважали, що "біографія може бути предметом уваги постільки, поскільки вона здатна пролити

світло на самий твір мистецтва"12.

О.Турянський належав до тієї групи митців, що "призначені самим письменницьким інстинктом, - як писав Ян Парандовський, - ... вибирають перо серед декількох можливих засобів діяльності і, якщо воно було для них єдиною можливістю, відкладають його, як тільки виконають свою місію"13.

Здається все ясно і просто, все народжується і вмирає. Проте автор не розумів чи не хотів миритися з таким жеребом долі. І після написання "Поза межами болю"(І92І) - унікального, ледь не новаторського явища в європейській літературі, тішив себе надією, оптимізмом щодо подібного визнання й своєї подальшої творчості: написав філософсько-алегоричний твір "Дума пралісу"(І923), комедію