LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Висловлювання похвали в комунікативно-діяльнісній парадигмі спілкування (на матеріалі англійської мови)

значень.

Запропонована в роботі типологія ВП здійснюється не на основі лексико-семантичних або синтаксичних операторів (які, на нашу думку, не відіграють істотної категоризуючої ролі в процесі усвідомлення того чи іншого висловлювання як похвального), а залежно від типів МА, що реалізують полілокутивну природу похвали. Принцип полііллокутивності, обраний нами як класифікаційний критерій, допомагає відобразити прагматичну своєрідність ВП, яка полягає у широких можливостях варіювання їхнього загального прагматичного значення.

Переважна більшість досліджуваних ВП відповідають визначенню "двоактних", або "двоіллокутивних" (І.М.Кобзєва, Лім Гон Сук) висловлювань, тобто таких, що утворюють бінарні мовленнєві комплекси і сигналізують поряд з основним вторинне прагматичне значення – значення похвали. Відповідно виокремлюється низка прагматичних модифікацій залежно від типу МА, що становлять ядро похвального висловлювання і передають його основне, або первинне прагматичне значення. Іллокуція похвали у даному випадку є вторинним прагматичним значенням полііллокутивного МА, що нашаровується на основне, супроводжує його й "нерідко за певних умов набуває навіть домінуючого статусу" (О.М.Старикова).

1. ВП-констатив ( 61.6%), прагматичний зміст якого полягає в тому, щоб констатувати схвальне ставлення до стану справ, репрезентованого пропозиційним змістом висловлювання: "Your patient is recovering now, Kevin. You really did everything all right" (Green).

2. ВП-експресив (15.2%), мета якого полягає у тому, щоб висловити відповідну психологічну настанову – позитивний емоційний стан продуцента, викликаний станом справ, репрезентованим пропозиційним змістом висловлювання: "Clever!" Bracebridge said. "Spunky!" someone else added (Hailey).:

3. ВП-директив (похвала – стимул) (13.3%), у якому основне значення спонукання підсилене вторинною іллокуцією – спонукання адресата до продовження діяльності, що заслуговує похвали: That evening Granacci said confidingly: "Be careful about raising jealousies. Cieco and Tedesko have been apprenticed for a long time. Your works are brilliant but praise their work and keep your own to yourself" (Stone).

Похвала – стимул не є самостійним прагматичним типом висловлювання, вона лише супроводжує інші ВП. У результаті виникають секвенції МА (А.М.Приходько) з іллокутивною силою похвали. Можливі такі комбінації:

  • МА експресив+МА директив: "Oh, Jesus. Oh, Con! That's terrific! Just keep it up" (James).

  • МАперформатив+МАдиректив: "Your teacher is praising you. You'rе reading perfectly. Don't be so shy. Go on" (Drabble).

4. ВП-перформатив (6.3%), що є елементарною комунікативною дією в прямому розумінні цього слова, тобто саме його вимовляння є актом/дією похвали: "We praise you, Lord! We praise you, Jesus! We praise and honour you" (Stone).

5.ВП-квеситив (3.6%), який завдяки своїй питальній формі (загальне, питально-заперечне або розділове запитання) створює психологічну напругу у спілкуванні (мовець не впевнений у тому, що його позитивна оцінка об'єкта похвали поділяється співрозмовником), напругу, що знімається відповідною реакцією адресата: "It was good of Mr. Ramsden to let us help the man this afternoon, wasn't it?" – "It was. He is a lovely man" (Elgin).

ВП може бутиякпрямим, такі непрямим. Визначальною рисою прямих ВП є те, що їхня іллокутивна формула безпосередньо співвідноситься зі структурно-семантичним типом висловлювання, Більшість ВП (64.5% загальної вибірки) – прямі (див. наведені вище приклади, що ілюструють прагматичні типи ВП). Непряма похвала менш поширена – 35.5% випадків. Непрямий характер похвали виявляється на основі певного обсягу та референтної відносності контексту, тобто в межах конкретної ситуації. Таким чином, непряма похвала є імпліцитним засобом висловлення схвалення. До різновидів непрямої похвали відносимо:

1. Похвалуу формі скарги, жалю:

"I wish to see your performances more often, but, alas, I can't afford this" (Sheldon).

2. Похвалу у формі посилання на "авторитетну думку": "Senator Davis says you are one of the famous politicians in Washington." Oliver looked at him and said, "I'm flattered," and added, "Senator Davis speaks very highly of you, Mr. Mansini" (Sheldon).

3. Похвалууформі приємного здивування, викликаного неочікуваним результатом: "I've never thought that he is so witty and brave. I was really surprised by hiscourage" (Hailey).

4. Похвалуу формі визнанняперевагоб'єктапозитивноїоцінкинадсобоюабонадіншими (часто висловлена у формі похвального для адресата порівняння): "You've expressed it better than I could," Arkady said (Smith).

5. Похвалуу формі апріорноговизнаннязаадресатомпозитивнихякостей: "I suppose you've made something marvelous at Imber. I'd like to be able to do that" (Murdoch).

6. Похвалууформіапеляціїдоавторитетутакомпетентностіадресата (часто висловлена у формі прохання дати пораду або настанову): "I would really a ppreciate your opinion – how would you do it?" (Smith).

7. Похвалу - заздрість (часто висловлена у формі побажання мати або придбати щось, що належить адресату): He examined the masterpiece for a long time and then said: "I'd like to have this picture for my collection" (Drabble).

Оскільки похвала спрямована на співпрацю та підтримку неантагоністичних відносин, вона нерідко супроводжується висловленням інших позитивних почуттів, наприклад, подяки ("That's wonderful. Thank you so much" (Sheldon)), підбадьорювання ("You have a nice house, Mrs. Bestwick. Cheer up. You'll like it in Pelham. Trees, birds. The children'll put on weight" (Cheever)), захоплення ("Your new book is the bestseller. I'm a real admirer of yours" (Segal)), гордості та поваги (Constantin didn't hide his pride. "You two made pretty good teachers" (St. James)), приємного здивування ("I can't believe it! They're good, in spite of all your moaning that you've could carve nothing worth while" (Stone)) і т.і. Такі випадки ми розглядаємо як розгорнутупохвалу. Для цього різновиду характерна підвищена іллокутивна сила, інтенсифікація якої може здійснюватися як власне мовними (лексико-стилістичними) засобами, так і на мовленнєвому (у рамках МА) й невербальному