LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Структурно-семантичні та функціональні характеристики міжчастиномовної морфологічної омонімії сучасної української мови

Національна академія наук України

Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні









ШИПНІВСЬКА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА



УДК 811.161.2





СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МІЖЧАСТИНОМОВНОЇ МОРФОЛОГІЧНОЇ ОМОНІМІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ



10.02.01 – українська мова




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук











Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі лінгвістики Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.


Науковий керівник

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник

Грязнухіна Тетяна Олександрівна,

Український мовно-інформаційний фонд НАН України,

старший науковий співробітник відділу лінгвістики.


Офіційні опоненти






доктор філологічних наук, професор

Лучик Алла Анатоліївна,

Національний університет "Києво-Могилянська академія",

професор кафедри загального і слов'янського мовознавства;


кандидат філологічних наук

Романюк Юлія Віталіївна,

Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України,

науковий співробітник відділу структурно-математичної лінгвістики.



Захист відбудеться "23" жовтня 2007 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.172.01 для захисту докторських (кандидатських) дисертацій Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).


З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О.Потебні НАН України.


Автореферат розіслано " 6 " вересня 2007 року.



Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук




Т. Я. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Розвиток інформаційного суспільства та суспільства знань викликав бурхливий прогрес у галузі комп'ютерних технологій опрацювання природної мови, який поставив нові завдання перед лінгвістичною наукою стосовно вивчення різних властивостей мовної системи. Завдання, які стоять у цій царині перед усіма ділянками мовознавства, тепер потребують вивчення різнопланових мовних явищ, структур, одиниць, відношень тощо не на окремих, хоча й показових, прикладах, а в їх повному, репрезентативному обсязі. Зрозуміло, що така постановка завдань потребує застосування спеціального комп'ютерного інструментарію дослідження, зокрема залучення методів корпусної лінгвістики1.

Серед вивчення різноманітних властивостей лексичної системи особливо актуальним на сучасному етапі є дослідження різних типів неоднозначності, притаманних їй, та розробка на цій основі ефективних формалізованих методів їх аналізу та усунення. Адже без цього неможлива побудова формальних моделей розуміння текстів з урахуванням вказаної фундаментальної семіотичної властивості мовного знака – здатності в одному означальному поєднувати декілька означуваних, одним із типів якої є граматична омонімія, зокрема морфологічна. Як показують результати проведеного нами аналізу, в тексті понад 60 % словоформ є омонімічними.

Проблема морфологічної неоднозначності не є новою: питання, що стосуються морфологічної неоднозначності словоформ, розглядалися багатьма лінгвістами як на теоретичному, так і на практичному рівнях. У теоретичному аспекті морфологічна омонімія досліджувалася здебільшого в контексті загальних проблем мовної неоднозначності, омонімії та полісемії, зумовлених потребами лексикографії, лексикології та граматики, в працях О. Потебні, В. Виноградова, Ю. Апресяна, О. Ахманової, О. Смирницького, Г. Уфімцевої, Д. Шмельова, В. Русанівського, Н. Клименко, М. Кочергана, О. Тараненка, М. Муравицької, Л. Авксентьєва, Г. Гнатюк, Л. Лисиченко, А. Лучик, О. Демської та інших дослідників.

На практичному рівні проблема неоднозначності вивчається у дослідженнях, присвячених автоматичній ідентифікації текстових словоформ (машинний переклад, автоматичне коригування тексту тощо). У наукових студіях Р. Піотровського, Ю. Марчука, Т. Аполлонської, С. Білокриницької, Т. Молошної, Т. Грязнухіної, О. Невзорової, Ю. Орєхова головна увага зосереджується на розгляді принципу контекстної зумовленості конкретного граматичного значення слова в тексті. Дослідження, які здійснювалися для української мови, здебільшого орієнтовані на аналіз конкретних підмов (як правило, йдеться про тексти наукового стилю), із залученням статистико-дистрибутивного методу2.

Актуальність теми дисертації. Проблема морфологічної омонімії потребує нагального розв'язання на сучасному етапі розвитку корпусної лінгвістики, коли до уваги дослідників потрапляють корпуси текстів, обсяги яких вже сьогодні досягають 100 млн словоформ3. А тому питання їх автоматичної розмітки, зокрема морфологічної, є обов'язковою умовою ефективності функціонування таких текстових корпусів. Морфологічне маркування тексту, яке полягає у визначенні граматичного значення текстових одиниць, неможливе без автоматичного усунення граматичної омонімії останніх, особливо для флективних мов, до яких належить українська.

Вирішення цієї проблеми передбачає обов'язкове здійснення повного структурно-семантичного аналізу типів морфологічних омонімів як у мові, так і в мовленні та побудови на основі цього аналізу алгоритму усунення граматичної неоднозначності словоформ.

Зв'язок дисертації з науковими темами. Дисертаційна праця виконана в межах наукових тем Українського мовно-інформаційного фонду НАНУ: "Теоретико-лінгвістичні та інформаційні засади автоматизованої обробки природної мови" (0198v003516), "Лексикографічні системи в інтелектуальному опрацюванні природної мови" (0102U003220), "Дослідження мовно-інформаційних процесів та розподілених систем національної словникової бази" (0102U003221).

Метою дослідження є структурно-семантичний і функціональний опис міжчастиномовних морфологічних омонімів сучасної української мови на репрезентативному обсязі лексики (понад 42 млн словоформ), який слугує