LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Генітивні речення в сучасній українській мові

семантики, досліджуються питання про особливості функціонування ґенітивних речень у тексті, про оцінний характер і референцію ґенітивних висловлювань, вплив мовленнєвої ситуації на форму висловлення.

Практичне значення одержаних результатів. Визначення лінгвального статусу ґенітивних речень як окремого типу односкладних іменних структур дасть змогу уточнити існуючі класифікації односкладних речень, доповнити синтаксичну теорію про односкладні речення. У дисертації введено в науковий обіг значний за обсягом та вагомістю новий фактичний матеріал.

Результати дослідження знайдуть практичне застосування у працях із синтаксису та стилістики, при читанні основних курсів, спецкурсів та спецсемінарів у вузі, а також при написанні шкільних та вузівських підручників з синтаксису.

Методи дослідження. Основними методами дослідження є описовий, структурно-семантичний, компонентний, метод моделювання та метод синтаксичних трансформацій.

Джерела дослідження. Матеріалом для дослідження послужили твори української художньої літератури ХІХ-ХХ ст., у першу чергу ті, що яскраво відображають особливості народнорозмовного мовлення, джерела усної народної творчості. Картотека фактичного матеріалу складає 4 тисячі прикладів.

Особистий внесок здобувача. Усі результати одержано самостійно. У статті, написаній у співавторстві, основна ідея, теоретичні засади та висновки щодо лінгвального статусу ґенітивних та ґенітивно-квантитативних речень належать дисертантці.

Апробація роботи. Основні результати дослідження були представлені на чотирьох міжнародних (Ніжин, 1989; Кам'янець-Подільський, 1992; Чернівці, 1997; Ніжин, 1998) та дев'яти всеукраїнських наукових конференціях (Чернівці, 1988; Чернігів, 1989; Луганськ, 1991; Херсон, 1991; Чернівці, 1994; Чернівці, 1994; Чернівці, 1995; Чернівці, 1997; Чернівці, 1998), а також на засіданнях кафедри сучасної української мови Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича (червень, 1998) та кафедри української мови Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (липень, 1998).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 19 публікаціях. Серед них 8 статей, решта — матеріали і тези конференцій.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (розділ І - "Синтаксична природа ґенітивних односкладних речень"; розділ ІІ - "Структурно-семантичні особливості стверджувальних ґенітивних речень"; розділ ІІІ - "Заперечні ґенітивні речення"; розділ IV - "Ґенітивно-квантитативні речення"), висновків, списку літератури та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи — 186 с. Список використаних джерел та літератури нараховує — 419 найменувань.


основний зміст роботи


У вступі визначається мета і завдання дисертаційного дослідження, обґрунтовується актуальність обраної теми, описуються методи і прийоми дослідження, визначається загальна структура роботи, відзначається теоретичне і практичне значення, наукова новизна дисертації. Тут же подається загальна характеристика об'єкта дослідження, узагальнюються основні відомості про ґенітивні речення у лінгвістичній літературі.

Перший розділ "Синтаксична природа ґенітивних односкладних речень" містить історію питання про іменні односкладні речення та їх класифікацію, відомості про ґенітивні речення, їх лінгвістичний статус у типології синтаксичних структур та місце в синтаксичній системі української мови, про структурну схему, модель та парадигму.

Ґенітивні речення належать до односкладних іменних структур, предикативним центром яких є незалежний родовий відмінок, наприклад: Народу! Квітів! А галасу! Скільки шуму! Ні шуму, ні галасу! та ін.

Проблема ґенітивних речень пов'язана передусім з імпліцитністю вираження синтаксичних значень: буття (його ствердження чи заперечення) та квантитативності.

Ґенітивні речення є самостійним типом синтаксичних структур, оскільки мають спеціальну мінімальну структурну схему (Ngen), загальне граматичне значення буттєвості, характеризуються своєрідною семантикою квантитативності, співвідношенням об'єктивної та суб'єктивної модальності тощо. На основі тлумачення простого речення, яке враховує всі рівні його кваліфікації (структурний, семантичний та комунікативно-функціональний), можемо визначити ґенітивне речення як висловлення, утворене за спеціально призначеною структурною схемою, що має граматичне значення предикативності, власну семантичну структуру, виявляє значення буттєвості в системі чітко окреслених парадигматичних видозмін та регулярних комунікативно-функціональних реалізацій.

Предикативність ґенітивних односкладних речень реалізується незалежною позицією родового відмінка, що виражає загальне стверджувальне чи заперечне значення буттєвості (екзистенційності) предметів чи явищ об'єктивної дійсності синтаксично у дійсному способі та розширеному теперішньому часі. Засобом вираження предикативності є незалежний родовий відмінок, порядок слів та інтонація.

Предикативна інтонація в ґенітивних реченнях перетворює родовий відмінок у головний компонент — структурно-смисловий центр односкладного іменного речення, що стверджує чи заперечує буття предметів, явищ реальної дійсності, названих формою родового відмінка, з одночасною вказівкою на їх кількісне виявлення.

Ґенітивний компонент репрезентується підкласом іменників з категоріально-предметним значенням — назвами осіб чи взагалі істот (людина, дитина, тварина); неістот (конкретних предметів — машина, квітка і под.); опредмечених ознак (розум, лагідність і под.); опредмечених станів людини (сон, спокій); станів природи (вітер, сніг, мороз і под.); опредмечених дій (крик, шум, галас тощо).

Обмеження лексичної групи імен стосується лише кількісного вияву (вживаються такі назви предметів, що піддаються лічбі чи вимірюванню). Іменник у родовому відмінку має форму однини і множини.Наприклад: Скільки щастя і краси в твоєму імені... Марія...(В.Сосюра); Там тих парубків і дівчат!(У.Самчук).

Подібно до номінативних односкладних речень, ґенітивні речення виражають предметне та екзистенційне (буттєве) значення одним головним компонентом. На відміну від номінативних речень, які бувають лише стверджувальними, ґенітивні буттєві речення реалізуються двома функціональними типами: стверджувальними і заперечними структурами.

Стверджувальні і заперечні