LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Художні мемуари та автобіографічна повість в українській літературі 90-х років XX століття

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



МАСЛЮЧЕНКО ГАЛИНА ОЛЕКСАНДРІВНА



УДК 821.161.2"19" − 312.6/−94



ХУДОЖНІ МЕМУАРИ ТА АВТОБІОГРАФІЧНА ПОВІСТЬ

В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ 90-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ



10.01.01 – українська література



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук












Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української літератури Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Олійник Наталія Петрівна, Дніпропетровський

національний університет, завідувач кафедри

української літератури


Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Галич Олександр Андрійович,

Луганський національний педагогічний

університет ім. Т.Г.Шевченка,

завідувач кафедри української літератури


кандидат філологічних наук, доцент

Яшина Любов Іванівна,

Академія митної служби України,

доцент кафедри мистецтвознавчої

експертизи та гуманітарної підготовки


Провідна установа: Харківський національний університет

ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти

і науки України, м. Харків


Захист відбудеться "11" березня 2004 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 08.051.12 при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 72, ауд. 804.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.


Автореферат розісланий "10" лютого 2004 року.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І.В.Кропивко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Стрімкий потік автобіографічної прози 90-х років ХХ століття збагатив новітню українську літературу. В умовах отриманої свободи слова стало можливим звернення до тем і проблем, заборонених у радянські часи. Теми голодомору, репресій тридцятих та шістдесятих років, опору державному гнобленню, філософські питання про міру впливу обставин на особистість, про силу людського духу й перевагу його над матерією, про формування й розвиток неординарної особистості, митця в складних соціально-політичних умовах дістали розкриття в українській автобіографічній прозі цього періоду. В.Дрозд ("Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок"), І.Жиленко ("Homo feriens"), А.Дімаров ("Прожити й розповісти. Повість про сімдесят літ"), Є. Іваничук ("Записки каторжанина"), П.Наніїв ("Лозинова труна", "Чорний ворон"), В.Лопата ("Десь на дні мого серця"), М.Невидайло ("Кум, чорна кицька, Родіон і ми", "Хвилі. Приносини часів смутенних"), Г.Гордасевич ("Соло для дівочого голосу"), Л.Невідомський ("Нам про волю тільки мріяти"), В.Шовкун ("Система проти "Я"), А.Бобюк ("Ямпільський шлях") та інші письменники продемонстрували нові стильові та жанрові можливості автобіографічної прози, новий рівень стосунків між автором і читачем.

Актуальність дослідження. Названі вище твори української автобіографічної прози 90-х років ХХ століття залишилися поза увагою критики. На сьогодні маємо лише рецензії на деякі з них, але фактично відсутні ґрунтовні літературознавчі дослідження, присвячені питанням поетики їхніх текстів, з'ясуванню їх жанрової своєрідності. Ці твори, безперечно, потребують комплексного вивчення й аналізу, особливо якщо враховувати їхню подвійну художньо-документальну природу, яка неодмінно викликає суперечки стосовно її літературної вартості. Потребують оновлення та уточнення й методи аналізу автобіографічної прози, і критерії ідентифікації її жанрових різновидів. До цього часу українське літературознавство не має у своєму арсеналі праць, присвячених виключно питанням поетики автобіографічного жанру. Частково їх торкалися в рамках загального вивчення життя і творчості того чи іншого письменника Г.Сивокінь ("Друге прочитання. Літературно-критичні нариси"), В.Марко ("Художній світ М.Стельмаха"), О.Килимник ("Світ правди і краси: Проза М.Стельмаха"), З.Голубєва ("Юрій Смолич: Нарис життя і творчості"), а також Г.Скульський, Є.Старинкевич, П.Кононенко, О.Манченко, М.Наєнко, В.Новикова у статтях, присвячених автобіографічним повістям О.Довженка, М.Стельмаха, Ю.Смолича.

Висвітлення окремих питань поетики жанру української автобіографічної прози наявне в розвідках К.Волинського, О.Галича, В.Саєнко. Так, у монографії О.Галича "Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи" в загальному потоці української художньо-документальної літератури розглядаються деякі твори 90-х років ХХ ст., в основу яких покладено власну біографію автора ("Прожити й розповісти" А.Дімарова, "Музей живого письменника..." В.Дрозда, "Homo feriens" І.Жиленко тощо). Літературознавчих же праць, у яких ішлося б про систему критеріїв ідентифікації та розмежування жанрів автобіографічної прози, побудовану на аналізі поетики творів української літератури (тим більше, написаних у дев'яностих), узагалі не існує. У зв'язку з вищесказаним тема, обрана для дисертації, є актуальною. Зважаючи на жанровий синкретизм, притаманний як художнім мемуарам, так і автобіографічним повістям 90-х років ХХ століття, визначаємо й характер наукового пошуку.

Предметом аналізу стали твори художньої літератури, у яких на основі фактів власної біографії автора інтерпретовано історичні чи філософські теми, зроблено спробу зображення та філософсько-психологічного осмислення соціально-історичних і духовних реалій минулого й сучасного. Тобто такі твори, у яких автобіографічний та мемуарний матеріал постає у формі повісті або у формі, наближеній до роману, оскільки вони, на наш погляд, становлять кістяк автобіографічної прози 90-х років ХХ століття й потребують спеціального вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі української літератури Дніпропетровського національного університету в рамках науково-дослідної теми "Малодосліджені сторінки української літератури в аспекті поетики художнього тексту". Тема дисертації ухвалена на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми "Класична спадщина