LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Динаміка і статика в діалектних просторових конструкціях (на матеріалі ІІ тому АУМ)

визначеному діалектному матеріалі вперше досліджено вияви динаміки й статики в українському діалектному просторі, що дозволило описати ядра діалектних просторових конструкцій, недоступні для діалектології риси периферійних ареалів, дослідити мовні процеси на зіткненні латеральних частин периферійних ареалів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здобуті відомості можна використовувати під час викладання курсів з лінгвогеографії та діалектології у вищих навчальних закладах, у процесі проведення спецсемінарів та спецкурсів із вивчення українського діалектного простору, а також історії української мови, фонетики та фонології.

Особистий внесок здобувача. На основі карт та коментарів ІІ тому АУМ і сучасних діалектних записів відстежено динаміку визначальних для говірок південно-західного наріччя фонетичних рис. Виявлено специфіку території зіткнення просторових конструкцій комплексів діалектних рис різних структурних рівнів у місцях співдії латеральних частин периферійних ареалів наддністрянських та подільських говірок.

У роботі розглянуто теоретичні положення про взаємозв'язок у мові динаміки та статики, досліджено процеси та стани в українському мовному просторі в межах діалектних просторових конструкцій. Теоретичні положення випливають у праці з практичних досліджень діалектних обширів, які репрезентують обниження наголошених голосних переднього ряду та асиміляцію приголосних за дзвінкістю/глухістю.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка.

Окремі положення дисертації апробовано на таких конференціях, наукових засіданнях і семінарах: 1. ХІ Наукова сесія НТШ. Засідання мовознавчої комісії. Діалектологічний семінар "Лінгвістична карта – лінгвістичний атлас – мовний простір" (Львів, 2000 р.). 2. Міжнародна конференція на честь 80-річчя Йосипа Дзендзелівського (Ужгород, 17-19 лютого 2001 р.). 3. Всеукраїнська наукова конференція "Лукія Гумецька. Незабутні імена української науки" (Львів, 2001 р.). 4. Міжнародна наукова конференція "Теоретичні й методологічні засади сучасної діалектології" (Житомир, 2002 р.). 5. Науковий семінар "Актуальні проблеми української діалектології. З історії діалектології: школи, постаті, проблеми" (Львів, 2003 р.). 6. Щорічні звітні конференції кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 1999 р., 2000 р., 2002 р., 2003 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено в шести статтях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, дев'яти картосхем (182 с.), списку використаної літератури (266 позицій). Загальний обсяг дисертації 208 сторінок.



основний зміст роботи


У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету та завдання, вказано на джерела добору матеріалу та методи його опрацювання, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичну цінність та можливість практичного використання результатів дослідження.

У першому розділі "Співвідношення динаміки та статики в мові" простежено зародження і розвиток української лінгвогеографії як окремої галузі лінгвістичних досліджень у контексті європейського мовознавства; висвітлено становлення наукових уявлень про динаміку та статику як поняття лінгвістики; розглянуто процеси і стани в сучасному українському діалектному мовленні; описано методи вияву ознак динамічності на вже створених лінгвістичних картах та вказано на спеціальні засоби її відображення в сучасних дослідженнях.

Перший розділ складається з двох підрозділів. У першому підрозділі "Становлення і розвиток лінгвістичного розуміння динаміки та статики" узагальнено погляди мовознавців на проблему динаміки та статики в мові. Упродовж тривалого часу українська діалектологія аналізувала і фіксувала вияви статичного в системі говірки, групи говірок чи всього діалектного простору. Внаслідок цього до 70-х років ХХ ст. виявлено й описано основні діалектні риси всіх структурних рівнів мови на українській діалектній території. Динаміку мовних рис (у тому числі й діалектних) традиційно вивчали методами діахронного зіставлення та аналізу станів мови на різних часових зрізах, хоча ще в перші десятиліття ХХ століття постало питання про вияви динаміки в синхронії (Ф. де Сосюр, члени Празької лінгвістичної школи (ПЛШ), у тому числі В. Матезіус, Р. Якобсон, М. Трубецькой). Ідеї ПЛШ, зокрема структурний підхід до вивчення мови з його намаганням сформулювати правила реалізації інваріантних мовних одиниць у межах їх допустимого варіювання в мовленні, поширилися в середовищі українських мовознавців ХХ ст. (В. Сімович, А. Артимович, В. Ганцов, О. Курило, О. Синявський, П. Бузук, І. Панькевич, І. Зілинський, М. Пшеп'юрська, Ф. Жилко та ін.

У другому підрозділі "Динаміка і статика в діалектному мовленні та їх відображення в лінгвістичних атласах" узагальнено основні способи відображення динаміки в лінгвістичних атласах. Сучасне мовознавство трактує динаміку і статику як два нерозривні стани існування мовних рис, що перебувають у постійній взаємодії та взаємозв'язку. Для кожного синхронного зрізу характерна тенденція до рівноваги і водночас проявляються риси, які існують нестатично. Динамічну модель діалектного ареалу можна одержати внаслідок всебічного його вивчення методами статистичних досліджень, зіставлення, порівняльно-історичного аналізу тощо. Процеси (динамічність) в діалектному мовленні можна виявити або аналізуючи уже створені карти, які обєктивно показують рух у діалектному просторі незалежно від змісту зображуваного і способу зображення; або створюючи спеціальні лінгвістичні динамічні карти. Безпосередніми джерелами дослідження динамічного в синхронії на базі АУМ є: по-перше, спеціально складені динамічні карти (напр., про опозиції /о/ ~ /у/; /и/ ~ /е/ в ІІ томі АУМ. Автор Л.Григорчук ); по-друге, різні карти, в результаті зіставлення яких на зіткненні латеральних частин периферійних ареалів можна виявити зони змішаності та зародки нових тенденцій; по-третє, карти, які спеціальними засобами зображають території перехідних говірок і груп говірок із їх контамінаціями, гіперизмами та архаїзмами. Важливою для інтерпретації лінгвістичних карт є інформація, що через об'єктивні причини залишилася некартографованою і подана в коментарях.

Більшість сучасних лінгвістичних карт фіксує діалектні риси, базуючись на синхронно записаних діалектних матеріалах, а інші – результат зміни явища, не вказуючи ні на передумови цих змін, ні на фактори, які спрямовували тенденції (тобто, лежать у їх основі). Для створення динамічної лінгвістичної карти потрібно: 1) визначити межі синхронного поширення діалектної риси, 2) узагальнити передбачені горизонтом дослідження і обраною висотою спостереження факти; 3) визначити ареал (ядро), в якому діалектна риса виявлена найбільш послідовно (в усіх позиціях слова, в мовленні представників усіх вікових груп); 4) виявити рух репрезентантів діалектних рис на відповідному рівні мовлення; 5) усталеними картографічними прийомами відобразити тенденції у функціонуванні окремої діалектної риси чи комплексу рис.

Тенденції в мовному розвитку можуть мати різний характер з поступовим наростанням якості чи спаданням. Це, з одного боку, формування певного явища (висхідна тенденція), а з другого – його занепад (спадна, низхідна тенденція). Розрізняють