LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Автобіографія як спосіб самопрезентації мовної особистості

Л.П. Сердійчук. Автобіографія як спосіб самопрезентації мовної особистості

УДК 81'42+82-94

Л.П. Сердійчук,

аспірант

(Житомирський педуніверситет)

Автобіографія як спосіб самопрезентації мовної особистості

У статті характеризуються види сучасних автобіографічних текстів та розглядається автобіографія з точки зору мовної особистості автора

Питання "хто я такий?" хвилює людство протягом багатьох століть. Однією із спроб відповісти на нього є жанр автобіографії.

Людина може репрезентувати себе різними способами. Два основних шляхи – це самоопис та самовираження. У першому випадку людина створює образ самої себе за допомогою засобів розповіді та опису і приписує цьому образу портретну схожість зі своєю особистістю. У другому – автор представлений опосередковано, символічно, він може виражати себе через речі, які він вважає важливими чи цікавими [1].

Поняття мовної особистості широке й об'ємне. Його глибокий лінгвістичний аналіз потребує застосовування різноманітних підходів. Проблеми аналізу мовних особистостей знайшли відображення в роботах Караулова Ю.М., Красних В.В., Ляпон М.В., Сухих С.А. та інших, однак належного висвітлення не зазнали питання, пов'язані із самовираженням та самопрезентацією людини у тексті.

Метою цієї статті є: проаналізувати види сучасних автобіографій та визначити їх жанрову належність; розглянути автобіографічний текст з точки зору підходів до нього мовної особистості автора.

Як відомо, термін "автобіографія" походить від грецьких слів "автос" – сам, "біос" – життя та "графіо" – пишу. Отже, автобіографія – це розповідь про життя людини, написана нею самою. В нашій роботі ми розуміємо під автобіографією опис власного життя [2], опис свого життя [3].

Автобіографія належить до літератури так званих жанрів людського документа [4]. До такої літератури належать щоденники, спогади (мемуари), листи, сповіді. Автобіографію також відносять до мемуарного жанру, его-белетристики [5], літератури документального жанру [6]. Усі види автобіографічної прози мають вигляд текстів.

Традиційно автобіографію поділяють на художню автобіографію та автобіографічний документ. Англійський учений В. Шпенгеман [1] вважає, що існує два погляди на автобіографію:

- як на текст, що вміщує автобіографічні, тобто документальні, а не художні матеріали. Людину можна описати, подаючи лише факти, які стосуються її життя, розвитку поглядів та становлення у реальному світі;

- як на твір, у якому людина представляє себе так, як вона вважає за потрібне, – тільки так можна розкрити свою внутрішню сутність, своє "я".

Між двома названими типами автобіографії існує відмінність. Документальна автобіографія належить до мемуарно-біографічної прози і має за мету якнайповніше відобразити індивідуальність автора, дати перелік подій його життя, показати своєрідність його філософських концепцій, картину соціально-історичного періоду. В художній автобіографії присутні автобіографічний герой, який не завжди є відображенням автора, ліричні відступи, специфічні критерії у відборі матеріалу, елементи вимислу й узагальнення. Вона частково дотримується законів автобіографічного жанру (установка на документальність), а частково орієнтується на тенденції сучасної їй літератури. Її герой твориться за тими ж законами, що і персонаж традиційної белетристики [6:5-28].

На нашу думку, головна різниця між художньою автобіографією та документальним автобіографічним текстом полягає у тому, що останній являє собою відображений і трансформований у свідомості образ дійсності, а художня автобіографія поєднує відображення дійсності з вимислом. Художня автобіографія – це жанрова модифікація оповідної прози, вона має свої традиції та є, зазвичай, об'єктом досліджень літературознавства.

Багато автобіографічних текстів, подаючи фактичні дані життєвого досвіду, поєднують у собі як документальні, так і художні риси. Більшість автобіографій – це "не просто хронологічне викладення фактів, а літературне оформлення деталей і подій, які набувають статусу фактів у процесі створення певною людиною образу самої себе" [7:351]. Такі твори ми називаємо літературними автобіографіями. Їх варто відрізняти від автобіографій художніх і не слід плутати із так званою службовою автобіографією – жанром офіційно-ділового стилю (Curriculum Vitae). Структура CV має жорсткі, чітко задані параметри, її мета – повідомлення про себе точних даних, що здебільшого стосуються освіти та професійної діяльності. Для неї характерні стандартні звороти, відсутність емоційності, експресивності, стандартне розміщення частин тексту, її створюють при потребі, час для написання обмежений. Літературна автобіографія як послідовне описання автором реальних фактів власного життя характеризується довільним способом викладу, її текст включає елементи художнього та офіційно-ділового стилів, дається осмислена картина минулого її автора. Мова твору емоційна, експресивна, текст має велику кількість складних речень, можливі відступи від стандартів. Таку автобіографію людина створює не для подання до певної установи, а для довільного читання.

"Сповідь" св. Августина (IV ст.) стала однією з перших книг, яку можна назвати автобіографією [6:10]. В. Шпенгеман виділяє три види автобіографії: історичну, філософську, поетичну (художню) і зазначає, що автобіографія з раннього середньовіччя до сьогодення пройшла еволюцію від історичої через філософську до художньої. Кожному виду автобіографії притаманні власні засоби репрезентації людини – самоопис, самоусвідомлення, самомоделювання, самопізнання, самовираження [1].

У гендерній літературній критиці виділяють особливий вид автобіографії – жіночу. Її головним завданням є самопрезентація жіночого "я", акцентування саме жіночої специфічної суб'єктивності [8].

Останнім часом неймовірної популярності набули так звані автобіографії "online" (розміщені в мережі Інтернет). Створити їх можуть не тільки відомі діячі науки, культури, а й звичайні прості люди розміщують на власних сайтах опис свого життя. Характерною рисою цих автобіографій є абсолютна розкутість змісту та довільна форма