LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філософські науки. Психологія → Аналіз історичних аспектів, базових принципів і структури духовних практик психосоматичних систем саморегуляції й програм фізкультурних комплексів

АНАЛІЗ ІСТОРИЧНИХ АСПЕКТІВ, БАЗОВИХ ПРИНЦИПІВ І СТРУКТУРИ ДУХОВНИХ ПРАКТИК ПСИХОСОМАТИЧНИХ СИСТЕМ САМОРЕГУЛЯЦІЇ Й ПРОГРАМ ФІЗКУЛЬТУРНИХ КОМПЛЕКСІВ

Твердохліб О.Ф.

НТУУ "КПІ", м. Київ


Анотація. Розглядаються історичні аспекти й перспективи використання духовних практик психосоматичної регуляції у фізичному вихованні студентів вузів.

Ключові слова: історичні аспекти, духовні практики, психосоматична регуляція.

Аннотация. Твердохлеб О.Ф. Анализ исторических аспектов, базовых принципов и структуры духовных практик психосоматических систем саморегуляции и программ физкультурных комплексов. Рассматриваются исторические аспекты и перспективы использования духовних практик психосоматической регуляции в физическом воспитании студентов вузов.

Ключевые слова: исторические аспекты, духовные практики, психосоматическая регуляция.

Annotation. Tverdohleb O.F. Analysis of history aspects, base principles and structure of spiritual is the practical worker of the psychosomatic systems of self-regulation and programs of athletic complexes. The historical aspects and perspectives of psychosomatic regulation spirit practices use in students' physical trainings have been considered.

Keywords: history aspects, spiritual practical workers, psychosomatic adjusting.


Вступ.

Усучасних умовах перед фізичним вихованням поставлена задача - забезпечення здоров'я громадян України, формування розумових і фізичних якостей різноманітними засобами фізичної культури, з урахуванням вітчизняного та закордонного досвіду [9]. Протягом тисячоліть вона вирішувалася духовними практиками психосоматичних систем релігійних культів, йоги, цигуну, бойових мистецтв та єдиноборств (карате, дзюдо, ушу, кунфу т.ін.) [1, 2, 3, 6, 8], досвід яких залишився по за увагою вітчизняних фахівців галузі фізичного виховання.

Аналіз останніх досліджень та публікаційвиявив:ряд науково-дослідних робіт присвячено вивченню функціонального впливу медитативних, дихальних та фізичних вправ різних психосоматичних систем на організм людини, шляхів використання їх у тренуванні спортсменів, підготовки кадрів екстремальних видів діяльності [4, 5, 7], але порівняльний аналіз їх духовних практик, залишився поза увагою дослідників.

Робота відповідає напрямку досліджень 2.1. "Теоретико-методичні основи фізичного виховання" розділу ІІ, Зведеного плану науково-дослідної роботи в сфері фізичної культури й спорту на 2001 – 2005 рр. по спеціальності ВАК України 24.00.02 "Фізична культура й фізичне виховання різних груп населення".

Формулювання цілей роботи.

Мета дослідження – аналіз базових принципів і структури духовних практик різних психосоматичних систем і фізкультурних комплексів.

Методи й організація дослідження: Аналіз даних науково-методичної літератури, творів мистецтв, засобів інформації, методи опитування, систематизації. Аналіз духовних практик проводили за алгоритмом: історичні аспекти, елементи структури, суб'єкт і характеристики дії.

Результати дослідження та їх обговорення.

Аналіз даних науково-методичної літератури виявив, що структуру психосоматичних практик різних систем визначали уявлення про структурну будову людини. Месопотамці (3 тис. до н.е.) основними складовими людини вважали дух, ім'я, душу, фізичне тіло. Ім'я цінувалося більш ніж життя й вважалося частиною матеріальної суті людини, фізичне тіло - смертним, дух - невмирущим. Стародавні єгиптяни (3 тис. - 1 ст. до н.е.) виділяли шість елементів структури: ім'я, душу (ба), душевну силу або енергію (ка), "просвітлення" (ах), фізичне тіло, тінь. Речі й люди починали існувати з моменту отримання імені, воно було більше ніж засіб ідентифікації - у ньому крилася вся суть його носія, його таємними силами підтримувалося життя кожної людини: "Чиє ім'я називають, той живе" - говорилося в єгипетській приказці. Ка – невмирущий дух людини, первісна енергія, яка народжується разом із людиною, у якості двійника супроводжує її протягом життя, передається від істоти - істоті, від бога – смертним, від фараона - підданим, від батька - сину, а після смерті залишає носія, і повертається до свого божественного першоначала ах та ба. Ба ближче всього до поняття "душа", ах - це "ясність", "преображення", "просвітлення". Стародавні єгиптяни вважали причинами хвороб - духовні проблеми, напад на людину злих духів, негативні вчинки, думки, побачене. Епічні пам'ятки зберегли вказівки мислити, діяти, жити позитивно: "... яка велика радість вознести хвалу до небес", "...слідуй бажанням серця поки існуєш", "роби свою справу на землі по велінню свого серця... втомлений серцем не чує криків і плачу, причитання нікого не врятують, ніхто не взяв із собою свого надбання, ніхто ще звідти не повернувся, ... відкинь думки про негаразди, думай тільки про радість, ...проводь щасливий день з чистими руками, слідуй повелінням свого серця, давай хліб бідним, щоб твоє ім'я залишилося прекрасним на віки. На тому світі нема людини, яка б взяла свої багатства із собою". Морально-етичні норми стародавніх єгиптян частково відображені в текстах заперечувального сповідання, а їх суть - у назві книги "Вихід у день" (сучасна назва "Книга мертвих"): "Я не спричиняв зла людям... втрати худобі. Я не творив дурного. Я не піднімав руку на слабкого. Я не робив мерзотного перед богами. Я не був причиною сліз. Я не вбивав і не віддавав наказу вбивати. Я не забирав молока від вуст дітей...".

За філософськими концепціями східних учень 1 тис. - 1 ст. до н.е. індійських (джайнізму, буддизму, індуїзму), китайських (конфуціанства, даосизму) та ін., людина, є живою істотою всередині більшої істоти – природи, яка входить до складу Всесвіту, тіло, розум й дух – взаємозв'язані аспекти єдиного джерела енергії, розвиток тіла забезпечує емоційну рівновагу, ясність розуму, високий рівень свідомості [2, 8]. У відповідності до концепцій індуїзму (5 - 1 ст. до н.е.), коли розум, інтелект та его контролюються, вільна від безкінечних бажань людина єднається з Богом й досягає спокою й щастя. Причиною всіх бід є страх (смерті, хвороб, нереалізованих бажань і т.д.). Людина має в собі вічне духовне начало, мільйони разів перевтілюється в різні форми, у відповідності до законів карми, керуючих Всесвітом. Мета людини ще за життя досягти розуміння ілюзорності світу, який вона бачить навколо себе, такого психічно-емоційно-фізичного стану, де нема місця болю, печалі, старості, хворобам, перенародженням.

Духовна свобода за філософією джайнізму (9 – 6 ст. до н.е.) – це звільнення шляхом виконання п'яти Великих зобов'язань: не насилля, дотримання істини й доброчинності, не привласнення чужого, відречення від усього світського, відмова від їжі після заходу сонця (для служителів культу), уникнення діяльності, пов'язаної з ушкодженням життя, дотримання вегетаріанства, досягнення душевного спокою, прояв доброзичливості й співчуття [2].

У відповідності до філософії буддизму (6 -