LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філософські науки. Психологія → Антроподицея Миколи Бердяєва

ЛЬВIВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНIВЕРСИТЕТ iм. IВАНА ФРАНКА




СУМЧЕНКО IРИНА В'ЯЧЕСЛАВIВНА



УДК 10 (09)4 + 10 (09)-14






А Н Т Р О П О Д И Ц Е Я М И К О Л И Б Е Р Д Я Є В А



09.00.05 - iсторiя фiлософiї





А В Т О Р Е Ф Е Р А Т



дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата фiлософських наук










ЛЬВIВ - 1999


Дисертацiєю є рукопис.


Робота виконана в Iнститутi українознавства iм. I.Крип'якевича НАН

України.

Науковий керiвник - доктор фiлософських наук, професор,

Верников Марат Миколайович,

Iнститут українознавства iм. I.Крип'якевича,

провiдний науковий спiвробiтник

Офiцiйнi опоненти:

доктор фiлософських наук, професор,

Табачковський Віталій Георгійович,

Iнститут фiлософiї ім. Г.С. Сковороди

НАН України, завiдувач вiддiлом фiлософської

антропологiї;


кандидат фiлософських наук, доцент,

Захара Iгор Степанович,

Львiвський державний унiверситет iм.Iвана Франка,

доцент кафедри iсторiї фiлософiї



Провiдна установа - Волинський державний унiверситет iм. Лесi Українки, кафедра фiлософiї, м.Луцьк



Захист вiдбудеться 24 березня 1999 р. о 15 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 35.051.02 у Львiвському державному унiверситеті iм. Iвана Франка (290602, м.Львiв, вул. Університетська, 1)


З дисертацiєю можна ознайомитися у бiблiотецi Львiвського державного унiверситету iм.Iвана Франка (м.Львів, вул. Драгоманова,5)

Автореферат розiсланий 18 лютого 1999 р.


Вчений секретар

спецiалiзованої вченої ради ____________________ Денисенко В.М.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальнiсть теми дослiдження. Проблема людини, її мiсця та призначення в свiтi, починаючи з минулого столiття, виходить на провiдне мiсце фiлософської рефлексiї. На порозi ХХI ст., при аналiзi основних тенденцiй та можливих перспектив розвитку свiтової культури i цивiлiзацiї ми не можемо вiдмахнутися вiд сумного досвiду сучасної iсторiї - двох свiтових та безлiчi локальних вiйн, небезпечної екологiчної ситуацiї, духовного "чорнобиля", що робить актуальною тему виправдання людини, доцiльностi її перебування на планетi. Ця проблема отримала назву антроподицеї (вiд грецьк. anthropos - людина та dike - справедливiсть, буквально виправдання людини). Вагомий внесок у постановку та розв'язання цього питання зробив релiгiйний фiлософ, представник "київського кола" фiлософiв Микола Олександрович Бердяєв (1874 - 1948).

Якщо антропологiчна проблематика має багатовекторне спрямування, то антроподицея, як правило, стає предметом аналiзу релiгiйної фiлософiї. У православнiй релiгiйнiй думцi сам термiн "антроподицея" та виокремлення проблеми вперше запровадив П.Флоренський. Антроподицея, на його думку, повинна доповнити теодицею. Але як цiлiсна концепцiя проблема виправдання людини у працях П.Флоренського не представлена.

М.Бердяєв також звертається до питання людиновиправдання, яке стає, на нашу думку, одним iз провiдних в його фiлософiї. Оригiнальнiсть антроподицеї М.Бердяєва полягає у пiдкресленнi креативної природи людини, у розумiннi творчостi як продовженнi справи Бога: "Тема про творчiсть, про творче призначення людини - основна тема мого життя... Творчiсть не потребує виправдання, вона виправдовує людину, вона є антроподицеєю"* .

Пiдхiд до фiлософської спадщини М.Бердяєва крiзь призму антроподицеї дає можливiсть не тiльки по-новому оцiнити деякi тези його фiлософiї, але й показати цiлiснiсть концепцiї фiлософа.

У радянськiй фiлософськiй лiтературi його творчiсть сприймалася крiзь iдеологiчнi клiше, де вiн фiгурував як один iз засновникiв анти-комунiзму, тому фiлософiя М.Бердяєва потребує нового осмислення. Крiм того, позитивнi (свобода слова та пiдприємницької дiяльності) i негативні (розповсюдження через низькопробну продукцiю засобiв масової iнформацiї культу комфортного споживацтва, який фактично нiвелює вiльно-творчу дiяльнiсть людини) процеси, що вiдбуваються в Українi, актуалiзують проблему творчостi як основи життєдiяльностi людини, використання результатiв творчостi на благо людини та людства.

Таким чином, актуальнiсть теми дослiдження визначається:

- пiдвищеною увагою до антропологiчної проблематики, до антроподицеї, зокрема, до креативних можливостей людини в умовах сучасного стану свiтової культури i необхiдностi осмислення тих процесiв, що вiдбуваються в Українi;

- потребою переосмислення творчої спадщини М.Бердяєва, аналiзу його фiлософiї через провiдну тему - антроподицею;

- недостатнiм станом розробленостi даної теми в лiтературi.

Ступiнь розробленостi теми. Фiлософiя М.Бердяєва стає об'єктом фiлософських дослiджень фактично з часу її появи у виглядi окремих статей. Хронологiчно можна видiлити три етапи вивчення його творчостi:

- статтi початку столiття - середини 40-х рокiв (до кiнця життя фiлософа);

- працi середини 40-х – 80-х рокiв;

- розвiдки 90-х рокiв.

У свою чергу, всi роботи можна подiлити на два напрямки. До першого напрямку вiдносяться автори тих статей, фiлософiя та свiтогляд яких були близькими або спiвзвучними поглядам М.Бердяєва. До таких авторiв у перший перiод можна вiднести Н.Алексеєва, С.Аскольдова, О.Бiлiмовiча, А.Бiлого, М.Вишняка, В.Водовозова, З.Гiппiус, Еллiс, В.Ерна, В.Iванова, Iванова-Розумника, I.Iльїна, iєром.Iоанна, Л.Карсавiна, А.Кiзеветтера, С.Лозинського, В.Лосського, П.Мiлюкова, О.Мейєра, В.Розанова, В.Свенцицького, П.Струве, М.Тареєва, С.Трубецького, Н.Тургенєву, С.Франка. Найбiльш серйозними роботами цього перiоду можна вважати статтi Л.Шестова i Б.Яковенка та книгу Б.Шульце "Вчення про церкву Миколи Бердяєва "(Рим, 1938 р.)

До другого напрямку можна вiднести статтi про М.Бердяєва, якi написанi представниками лiворадикальної iнтелiгенцiї. На жаль, всi вони позначенi схематизмом, тенденцiйнiстю; аналiз з посиланням на першоджерела практично вiдсутнiй. Ця тенденцiя особливо посилилася пiсля 1917 р. До авторiв цього напрямку належать: Л.Аксельрод (Ортодокс), О.Богданов, М.Карєв, В.Ленiн, А.Луначарський, I.Луппол, М.Михайловсь-кий (як виняток, дуже доброзичлива та вдумлива критика деяких моментiв фiлософiї М.Бердяєва), В.Чернов.

Отже, статтi першого перiоду носять обмежений, полемiчний характер i тому грунтовно не аналiзують фiлософiї М.Бердяєва (а у деяких випадках, зокрема, у марксистськiй критицi спостерiгається спотворення iдей фiлософа).

Другий перiод - працi середини 40-х – 80-х рокiв. Статтi та книги емiграцiї цього перiоду щодо оцiнки творчостi мислителя вiдрiзняються зваженiстю, бiльш тонкою аналiтичною думкою, нiж у попереднiй перiод. Їх авторами є В.Зiньковський,