LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філософські науки. Психологія → Агресія в системі комунікації "мати - дитина" як фактор соціальної дезадаптованості молодших школярів



ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

АПН УКРАЇНИ









ІСАЄНКО Ольга Сергіївна







УДК 159.9.316.6



АГРЕСІЯ В СИСТЕМІ КОМУНІКАЦІЇ "МАТИ – ДИТИНА" ЯК ФАКТОР СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТОВАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ



19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук













Київ – 2007


Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано в Інституті соціальної та політичної психології АПН України.


Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

Горностай Павло Петрович, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, завідувач лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин.



Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, доцент Власова Олена Іванівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, в.о. завідувача кафедри соціальної психології;




кандидат психологічних наук, доцент Тіхонова Марина Іванівна, Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри філософії та соціології освіти.






Провідна установа:

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

факультет психології, кафедра прикладної психології.



Захист відбудеться 5 липня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська,15.


З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська,15.

Автореферат розіслано 4 червня 2007 р.





Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник Жадан І.В.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність проблеми. Дослідження шкільної дезадаптації, починаючи з середини 90-х років минулого століття, вирізняються соціально-психологічною спрямованістю. Останнім часом, аналізуючи її, різні автори (В. Є. Каган, О. Л. Венгер, Є. В. Новікова, М. Р. Бітянова, Л. В. Дзюбко, М. І. Тіхонова, Т.М. Титаренко, Л.А. Лєпіхова та ін.) роблять акцент не на результатах навчання, а на процесах соціальної взаємодії, стосунках зі значущими дорослими та емоційних переживаннях з приводу помилок (висока тривожність, конформність, нездатність до досягнення, недостатні самостійність та ініціатива, соціальна дезорієнтація, залежність, некритичне прагнення до лідерства тощо). Причини таких порушень слід шукати на ранніх етапах дитячого розвитку, насамперед у ранніх взаєминах дитини з матір'ю як основи для всіх наступних соціальних контактів.

Виникненню й розвитку агресії в системі комунікації матері та дитини в контексті відокремлення дитини від матері та формування у неї власних психологічних границь присвячені дослідження багатьох психоаналітиків. Нормальний адаптивний процес передбачає здатність матері зустрічатися з руйнівними нападами дитячої люті й забезпечувати межі цих переживань. Це дає дитині можливість використати стабільний образ матері у своїх екскурсіях з дослідження світу, розвиває ініціативу й активні засоби адаптації. Отже, важливим показником розвитку дитячого его є прояв і нейтралізація агресії у парі "мати – дитина" (М. Кляйн, Д. Віннікотт, Дж. Боулбі, М. Эйнсворт, М.Малер, К. Г. Юнг та ін.).

У процесі опису агресії за існуючих теоретичних підходів (З. Фрейд, К. Лоренц, Л. Берковіц, А. Міллер, Д. Зілман, А. Бандура та ін.) виникає проблема метамови та метапозиції щодо цього феномена. Її можна розв'язати в рамках сучасної етологічної моделі, що передбачає високий рівень рефлексії в процесі реєстрації структури й динаміки невербальної агресивної поведінки. Виділення в такій поведінці агресивно-попереджувальної, агресивно-конфліктної, агресивно-контактної стадій дає змогу досліджувати повний спектр агресивних станів і створює можливість для оцінювання агресії як соціально-нормативного феномена. Найбільший інтерес при цьому становить реєстрація агресивно-попереджувальних елементів як найменш доступних для усвідомлення і найбільш інформативних (за внеском) у регуляції повсякденних соціальних групових процесів, пов'язаних з територією та ієрархією (М.О. Дерягіна, М.Л. Бутовська, О.В. Хренніков, В.П. Самохвалов).

Аналіз психологічної літератури дає підстави стверджувати, що уявлення про особливості агресивної комунікації матері й дитини недостатньо диференційовано, немає докладного опису структури та динаміки агресивної взаємодії в парі, мало інформації про конструктивні аспекти агресії та її роль в регуляції адаптивних процесів. З певними труднощами пов'язаний вибір методів діагностики агресії, особливо якщо об'єктом дослідження є діти дошкільного та молодшого шкільного віку. Недостатнє розроблення теоретичних і прикладних аспектів означеної проблеми і зумовило вибір теми дослідження.

Мета роботи – дослідити особливості агресії в системі комунікації матері й дитини, а також визначити зв'язок такої поведінки з проявами шкільної дезадаптованості дітей 8–10 років в умовах загальноосвітньої школи.

Об'єкт дослідження: агресія як механізм соціально-психологічної адаптації.

Предмет дослідження: залежність соціальної дезадаптованості молодшого школяра від особливостей агресії в парі "мати – дитина".

Гіпотеза дослідження визначається такими положеннями:

  • Якщо особливості агресивної поведінки пари "мати – дитина" призводять до посилення психологічного напруження в парі в ситуації навчання/виховання, до порушення стратегії домінування-підпорядкування, то це спричинює формування соціальної дезадаптованості молодшого школяра, що виявляється, зокрема, у високому рівні тривоги дитини з приводу ситуації навчання, в низькому її


  •