LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філософські науки. Психологія → Аквакультура як чинник соціальної динаміки

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ






КИТАЄВА ОЛЕНА ОЛЕГІВНА



УДК: [141.201:502.55(204)]:316.4




АКВАКУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК
СОЦІАЛЬНОЇ ДИНАМІКИ




09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії





АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук






Запоріжжя – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник доктор філософських наук, професор
Кривега Людмила Дмитрівна,
Запорізький національний університет,
завідувач кафедри філософії.


Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор
Таран Володимир Олександрович,
Запорізький юридичний інститут
Дніпропетровського державного університету
внутрішніх справ МВС України, начальник
кафедри соціально- економічних дисциплін;


кандидат філософських наук,
Добридень Оксана Володимирівна,
Дніпропетровський державний
аграрний університет Міністерства
аграрної політики, ст. викладач
кафедри філософії, соціології та історії.


Провідна установа: Центр гуманітарної освіти НАН
України, кафедра філософії (м. Київ).


Захист відбудеться 06.03.2006 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.05 в Запорізькому національному університеті за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. VІ, ауд. 114.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІІ.


Автореферат розісланий 04.02. 2006 р.


Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.С. Александрова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлюється об'єктивними процесами, які свідчать про екологічну кризу сучасного суспільства, про певне відчуження людини від природних ресурсів взагалі і від водних – зокрема. Сучасні реалії вимагають зміни світоглядно-мотиваційних засад людської діяльності, поведінки і культури в сфері раціонального використання водних ресурсів, безпеки та охорони вод. Актуальність дослідження визначена також потребами концептуальної розробки засад формування нового рівня культури суспільства взагалі, аквакультури зокрема.

За даними ООН, на сьогоднішній день нараховується більше 1 мільярда людей, які не мають постійного доступу до чистої води. В найближчі роки в світі передбачається велика за масштабами криза водних ресурсів, яка, безсумнівно, призведе до соціальної напруги. Вода є найціннішим елементом життя на Землі та одним із найпотужніших природних факторів, який суттєво впливає на життєдіяльність людини. Низький рівень аквакультури суспільства ускладнює існування самих передумов суспільного буття, що негативно позначається на його соціальній динаміці.

В умовах трансформації сучасного українського суспільства та докорінної зміни світоглядно-мотиваційних засад людської свідомості і культури актуалізується всебічне вивчення особливостей соціального і повсякденного буття людини, пошуку напрямків розвитку аквакультури як чинника оптимізації соціальної динаміки. Слід також відзначити, що проблема аквакультури в суспільствознавчій літературі малодосліджена й тематично розпорошена по окремих галузях природознавства та гуманітарного знання. Поза увагою фахівців залишився людиновимірчий аспект зазначеної проблеми. У зв'язку з цим особливого значення набуває соціально-філософський аналіз аквакультури, її місця та ролі в системі чинників соціальної динаміки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексної цільової програми №0194У043134 Міністерства освіти і науки України "Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у вузі як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України" та планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького національного університету.

Мета і завдання дослідження полягають у здійсненні соціально-філософської рефлексії аквакультури як чинника соціальної динаміки та окресленні шляхів її формування, виходячи з тих глобальних екологічних загроз, перед якими постало людство в цілому, Україна зокрема.

Досягнення мети реалізується вирішенням обраних дисертантом дослідницьких завдань. Серед них:

– детальний аналіз сучасних сучасних філософських і природознавчих досліджень проблем аквакультури;

– пошук методологічних і світоглядних підходів, які визначають специфіку дисертаційного дослідження і напрямки формування аквакультурної свідомості суспільства та окремої людини;

– всебічний аналіз води, взятої в якості натурфілософської категорії, як людинотворчого культурного феномена, а також аквакультури в її світоглядному ракурсі;

– виведення мотиваційних характеристик аквакультури, виходячи зі значень, яких вона набуває в основних типах світогляду;

– змістовний аналіз сутнісних ознак феномена соціальної динаміки як визначального чинника у становленні людини, що є суб'єктом аквакультурної життєдіяльності;

– визначення напрямків формування аквакультури сучасного українського суспільства у взаємодії факторів її стримування та оптимізації.

Об'єкт дослідження – система "суспільство-природа", ядром якої є вода, як всезагальний предмет і знаряддя праці, засіб формування аквакультури.

Предмет дослідження – аквакультура як визначальний чинник соціальної динаміки, що детермінує суспільний розвиток в гармонійній єдності з природою.

Методи дослідження. Джерельну базу дослідження аквакультури складає сукупність соціогуманітарних і філософських текстів, екологічні, правові, економічні, соціологічні, політичні, а також міждисциплінарні теоретичні ресурси, які покликані сприяти усвідомленню аквакультури як соціокультурного феномена.

В роботі використовується соціокультурний підхід, який розширив бачення залежності аквакультури від динаміки різних аспектів, а саме зміни системи соціальних цінностей, парадигм та стереотипів соціального мислення, а також дав можливість пов'язати специфіку формування аквакультури у відповідності з національним духом та специфікою національно-культурних традицій.

Рефлексія феномену аквакультури може здійснюватися за допомогою таких підходів:

– історико-філософський (об'єкт і предмет дослідження розглядаються в контексті бачення шляхів вирішення проблем екокультури й аквакультури видатними мислителями як натурфілософського, так раціоналістичного спрямування);

– структурно-функціональний (визначається сутність, аспекти та атрибути аквакультури як чинника соціальної динаміки);

– системний (з'ясовується діалектика об'єктивного та суб'єктивного в функціонуванні та розвитку аквакультури як чинника соціальної динаміки);

– аксіологічний (з'ясовуються ціннісно-світоглядні орієнтири при визначенні шляхів та засобів оптимізації аквакультури у впливі на характер соціокультурної динаміки українського суспільства.

В основу аналізу аквакультури як чинника соціальної динаміки нами закладено фундаментальний принцип, сформульований