LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філософські науки. Психологія → Аконфліктність і аконфліктна драматургія в художній культурі XX століття європейської традиції (на прикладі розвитку музичного мистецтва). Культурологічний аспект



Міністерство культури і мистецтв України

Харківська державна академія культури



На правах рукопису

ОМЕЛЬЧЕНКО Вікторія Андріївна


УДК 009 + 168.522:781.1



АКОНФЛІКТНІСТЬ І АКОНФЛІКТНА

ДРАМАТУРГІЯ В ХУДОЖНІЙ КУЛЬТУРІ

ХХ СТОЛІТТЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ

(на прикладі розвитку музичного мистецтва).

КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ



17.00.01 - теорія та історія культури



А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства










Харків - 1998



Дисертацією є рукопис


Робота виконана в Харківському державному інституті мистецтв імені Івана Котляревського Міністерства культури і мистецтв України, м.Харків



Науковий керівник - кандидат мистецтвознавства, професор

Ігнатченко Георгій Ігоревич,

завідувач кафедрою теорії музики, ректор

Харківського державного інституту мистецтв імені Івана Котляревського


Офіційні опоненти: - доктор мистецтвознавства, професор

Бабій Неоніла Леонідівна,

завідувач кафедрою історії української культури

Харківського державного інституту мистецтв

імені Івана Котляревського


- кандидат мистецтвознавства, професор

Гулеско Інесса Іванівна,

професор кафедри хорового диригування і хорознавства

Харківської державної академії культури



Провідна установа

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, кафедра культурології, Міністерство освіти України, м.Харків



Захист відбудеться "24" грудня 1998 р. о 11 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01

Харківської державної академії культури за адресою:


310003, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4, мала зала.


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської

державної академії культури за адресою:


310003, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.


Автореферат розісланий "09" листопада 1998 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої рад.......................................................................................... Бортник Є.О.






ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Загальна картина художньо-культурних процесів ХХ століття в європейській художній традиції визначається, перш за все, наявністю радикальної новаторської тенденції. Її поява і характер зумовлені причинами, що далеко сягають за межі звичного. Не випадково чимало з авторитетних західних культурологів, виділяючи з видів мистецтва у цьому зв'язку музику, вважають початок віку за час видатного перевороту у світовому музичному розвитку. Саме о цій порі "найлівіші" композитори здійснюють перехід від тонального мислення до атоналізму і "абстрактної гри структурами". Теоретики звертають увагу на такі корінні новації, як емансипація дисонансу, ірраціональна ритміка, комплементарна гармонія, принцип остинато тощо. До "визволителів нової музики" відносять О. Скрябіна, А.Шенберга, А. Берга, А. Веберна, Й. Хауера, Б. Бартока, тобто композиторів, репрезентуючих різні гілки європейської музичної культури.

Майже одночасно у театрі виникають так звана "нова драма" і "статичний театр", котрий грунтується на теорії "мовчання" М. Метерлінка. Поширюється практика "вільних театрів", які вражають радикальністю відкидання традицій. Література, живопис, кіно не залишаються осторонь загально-культурних процесів. "Безсюжетна" проза європеїзованого Дж. Дос Пассоса, "безпредметний" живопис В. Кандинського і К. Малевича, асоціативний монтаж "Першого кіноавангарду", а також "чистий рух" і "зорова музика" "Другого Авангарду" (Ф.Леже, Ж. Дюлак, М. Рей, Л. Бунюель та інші), так само, як і "абстрактний фільм" німецьких експериментаторів (наприклад, "Діагональна симфонія" В. Еггерлінга, серія "Етюдів" В. Рутмана) - переконливо це демонструють. Але яскравий ряд новаторських пошуків не закінчено й дотепер.

Природно постає питання: що поєднує художні процеси у різних видах мистецтва ХХ століття, окрім їх новаторського радикалізму? Спираючись лише на готові поняття дійти суті нелегко, - термінологічні розбіжності поміж різних галузей мистецтва чималі. Доцільніше виявити таку рису європейської культури і мистецтва ХХ століття (європейської за художньо-культурною традицією, а не географічними координатами), яка б увібрала спільне з-поміж пошуків формування художньої композиції із ліній, звуків, кольорових плям і специфічного ритму монтажу у кіномистецтві, деформованих речей і геометричних фігур у скульптурі, дисонуючих акордів та шумів в музиці, випадкових словосполучень і звукосполучень в літературі, кольорових площин і плям у живопису тощо.

Така задача непроста для вирішення. Переконливо це демонструє ситуація у музикознавстві. Розвиток музичного мистецтва може репрезентувати загальну ситуацію в художній культурі, бо у ХХ столітті музика запозичує виразні засоби інших видів мистецтва (кольор, світлові ефекти, театральну техніку концертних мізансцен тощо), а також має неабиякий вплив на інші види мистецтва (наприклад, на авангардні кіноексперименти).

Коли формуються не тільки оцінки музичних явищ, але й самі явища, системно-теоретичне усвідомлення зазнає певних труднощів. Тому невипадково вже традиційно сучасна музика аналізується з боку досить елементарних рівнів організації звукової тканини - структури вертикалі (акорд), або горизонталі (лад, серія тощо). Рівні вищі, як правило, залишаються поза увагою. Чи не найбільш страждають від цього драматургічні функції. Між тим більшість сучасних музичних технік демонструє настільки нові драматургічні принципи, що майже заводить у безвихідь теоретичну думку. Певно через це у деяких дослідженнях висувається положення про відсутність тут драматургії взагалі ("безструктурна активність" за Т. Чередниченко). Не додають розуміння сучасної музичної драматургії й численні розробки з питань музичної загальної драматургії (праці С. Скребкова, В. Бобровського, Т. Чернової та інш.), бо фундаментом слугує переважно класична спадщина, а не музика ХХ століття. Наукові розвідки з боку так званої "медитативності" не охоплюють всього розмаїття сучасних технік, як не