LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Фізика. Астрономія → Чужомовні словотвірні елементи в українській біологічній термінології

елементів кореневого походження, оскільки широке використання таких одиниць потребує їхньої чіткої морфемної характеристики. На позначення аналізованих терміноелементів українськими та зарубіжними мовознавцями запропоновані різні термінологічні назви: афіксоїди, серед яких розрізнюють префіксоїди та суфіксоїди (О. Безпояско, К. Городенська, В. Горпинич, І. Муромцев, З. Осипенко та інші), компоненти (І. Кочан), корені (Є. Карпіловська), основи (Н. Клименко), афікси (Д. Лотте), афіксальні радиксоїди (Р. Сафін), міжнародні терміноелементи (В. Григор'єв), морфемоїди (Н. Васильєва), напівафікси (М. Степанова), препозитивні і постпозитивні міжнародні блоки (В. Акуленко) тощо. Під час визначення статусу аналізованих терміноелементів прийнятним є використання трирівневої класифікації морфем, за якою на дихотомічній осі "афікс – корінь" можна виділити клас перехідних одиниць – кореневих за походженням морфем, які частково десемантизувалися й функціонально наблизилися до афіксів, тобто афіксоїдів, що залежно від позиції у слові кваліфіковано як префіксоїди і суфіксоїди.

Дискусійним є питання не тільки про статус чужомовних терміноелементів, але й про морфемну будову мовних одиниць, до складу яких вони входять. Більшість учених (Л. Азарова, Н. Клименко, І. Кочан, А. Крижанівська, В. Лопатін, В. Немченко, З. Осипенко, І. Процик, Л. Симоненко та інші) кваліфікує слова з такими формантами як складні. Переконливішими видаються погляди О. Земської, І. Муромцева та Н. Янко Триницької, які розглядають слова, що мають у своїй структурі афіксоїди, як прості. Підґрунтям для визначення морфемної будови слів із кореневими за походженням елементами є критерій розгортання / не розгортання, запропонований у науковій літературі: терміни з чужомовними елементами, що розкладаються на словосполучення, слід кваліфікувати як складні слова, у структурі яких можна виділити більше одного кореня (наприклад, біогенетика – біологічна генетика, зоопсихологія – зоологічна психологія), натомість терміни, які мають у своєму складі два або більшу кількість структурних елементів, але не мотивуються словосполученнями, треба розглядати як прості слова, що складаються з кореня та афіксоїда (наприклад, амфіспора, екзомутація, мікрогамета, філокактус). Додатковим критерієм розмежування складних і простих слів із чужомовними складниками є здатність деяких терміноелементів уживатися як самостійна мовна одиниця: ті частини слова, що можуть функціонувати в мові як самостійні лексеми, у разі їхнього сполучання з іншими основами слід кваліфікувати як корені (наприклад, ген, кіно-, метр, радіо-); ті кореневі за походженням чужомовні елементи, які наближаються за функціями до афіксів і не вживаються в мові як самостійні слова, доцільно вважати афіксоїдами, що оформлюють прості за морфемною будовою термінологічні одиниці (наприклад, андро-, гетеро-, ентомо-, -міцет, -оїд, цит).

Другий розділ "Походження чужомовних словотвірних елементів у сучасній біологічній термінології" присвячений теоретичним засадам дослідження запозичених одиниць, а також аналізу чужомовних пре- і постпозиційних дериваторів за генетичними джерелами. У першому підрозділі "Запозичене та інтернаціональне в термінології" подана багатоаспектна характеристика запозичених, зокрема інтернаціональних, елементів різного рівня. Дослідженню морфемних запозичень присвячені роботи С. Дорошенко, І. Кочан, А. Крижанівської, Н. Місник, О. Остапенко, І. Процик, Г. Ракшанової, Л. Симоненко, О. Стишова та інших дослідників.

Можна виділити кілька етапів асиміляції чужомовних словотвірних елементів після їхньої появи у складі термінів мови-реципієнта, перший із яких умовно називають проникненням, другий – адаптацією, третій – засвоєнням. Не всі чужомовні словотвірні елементи проходять усі три етапи асиміляції і закорінюються в мові: деякі з них надовго, а ймовірно, і назавжди можуть залишатися на першому ступені. У межах біологічної термінології це форманти кореневого походження, які виражають суто спеціальні значення цієї галузі.

В українській біологічній термінології виявлено 138 чужомовних препозиційних і 40 постпозиційних елементів. У другому підрозділі "Походження чужомовних префіксів та префіксоїдів в українській біологічній термінології"здійснено аналіз чужомовних препозиційних морфем за генетичними джерелами. Пріоритетними серед них є терміноелементи, запозичені з класичних мов – давньогрецької та латинської. Зокрема можна виділити понад 10 префіксів (наприклад, а /ан-, амфі-/амфо-, анти-, гіпер-, гіпо-) та 100 префіксоїдів (наприклад, андро-, дендро-, ентомо-, каріо-, фіто-) грецького походження. З латинської мови запозичені 14 префіксів (наприклад, амбі-, де-, ім-/ін-, ре-, ультра-) та 10 префіксоїдів (наприклад, лакто-, муко-, мульти-, нуклео-, фібрино-). Джерелом запозичення префіксів бі- та дис- може бути як грецька, так і латинська мова, оскільки у складі названих мов функціонували форманти з однаковим значенням та схожим звучанням. Усі чужомовні препозиційні елементи, використовувані в біологічних термінах, потрапили до складу української мови безпосередньо або через російську.

Третій підрозділ "Походження чужомовних суфіксів та суфіксоїдів в українській біологічній термінології" присвячений аналізу запозичених постпозиційних дериваторів за генетичними джерелами. Виявлено 9 суфіксів (наприклад, -ант-, -ат-, аціj-, ист-/-іст-, ур-) латинського походження, дві морфеми, джерелом запозичення яких може бути як грецька, так і латинська мови (суфікси изм-/ ізм- та -ик-), атакож три гібридні одиниці (суфікси альн-, -ичн- та озн-). Більшість суфіксоїдів, використовуваних для творення українських біологічних термінів, має грецькомовну основу (наприклад, ангіj,гаміj, фаг, філ, фоб); лише два постпозиційні афіксоїди (-аріj, ол) запозичені з латинської мови. Частина післякореневих морфем (-ант-, ат-, -ент-, ур-) запозичена українською мовою за посередництвом французької, суфікс -ер- – англійської мови, інші потрапили до складу української мови безпосередньо або через російську. Пріоритетну роль класичних мов для запозичення словотвірних елементів можна пояснити тим, що саме вони історично були мовами науки, а також тенденцією до інтернаціоналізації, яка має вияв і в термінотворчих процесах української мови.

У третьому розділі "Словотвірний потенціал чужомовних словотвірних елементів в українській біологічній термінології" запозичені дериватори проаналізовані за рівнем продуктивності. У першому підрозділі "Основні поняття словотвору" визначено та схарактеризовано категорії дериватології, необхідні для виявлення словотвірного потенціалу формантів (словотвірна пара,