LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Фізика. Астрономія → Аерозольна складова атмосфери Урана за даними комбінаційного розсіяння

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ГОЛОВНА АСТРОНОМІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ






Костогриз Надія Михайлівна




УДК 523.47:523.4-852






АЕРОЗОЛЬНА СКЛАДОВА АТМОСФЕРИ УРАНА ЗА ДАНИМИ КОМБІНАЦІЙНОГО РОЗСІЯННЯ






01.03.03 – Геліофізика і фізика Сонячної системи















Автореферат



дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фізико-математичних наук







Київ-2008


Дисертацією є рукопис



Робота виконана в Головній астрономічній обсерваторії Національної академії наук України, м. Київ.



Науковий керівник: доктор фізико-математичних наук,

старший науковий співробітник

Відьмаченко Анатолій Петрович,

Головна астрономічна обсерваторія

НАН України, м. Київ,

завідувач відділу фізики тіл Сонячної системи.


Офіційні опоненти: доктор фізико-математичних наук, професор

Кручиненко Віталій Григорович,

Науково-дослідна лабораторія "Астрономічна обсерваторія" кафедри астрономії та фізики космосу фізичного факультету

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка;


кандидат фізико-математичних наук,

старший науковий співробітник

Корохін Віктор Валентинович,

НДІ астрономії Харківського національного університету

імені В.Н.Каразіна МОН України;

завідувач відділу фізики Сонця, Місяця та планет.




Захист відбудеться " 15 " травня 2008 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.208.01 при Головній астрономічній обсерваторії Національної академії наук України за адресою: ГАО НАНУ, 03680 МСП, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 27.


Початок засідань о 10 годині.


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ГАО НАНУ за адресою: ГАО НАНУ, 03680 МСП, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 27.



Автореферат розісланий " 11 " квітня 2008 р.





Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат фізико-математичних наук І.Е. Васильєва


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. В атмосферах планет-гігантів визначення і врахування залежності поглинання світла в неперервному спектрі від довжини хвилі є складною проблемою особливо в короткохвильовій області спектра Урана, що зумовлена впливом ефектів комбінаційного розсіяння (КРС) в його воднево-гелієвій атмосфері. Крім ефектів зменшення глибини фраунгоферових ліній (псевдоемісій) і появи їхніх „духів" (псевдодепресій) комбінаційне розсіяння також зумовлює зменшення геометричного альбедо Ag в короткохвильовій області спектра, що може трактуватися як псевдопоглинання в неперервному спектрі. В довгохвильовій області спектра комбінаційне розсіяння приводить до збільшення значення геометричного альбедо. Ефекти комбінаційного розсіяння найбільше проявляються в водневій атмосфері і послаблюються при наявності в атмосфері інших газів та аерозолю []. Тому при аналізі спектрофотометричних вимірювань в короткохвильовій області спектра їх обов'язково необхідно враховувати.

В останній час багато уваги приділялось врахуванню КРС в спектрах планет. При цьому звичайно розглядалася модель ізотермічної атмосфери, тоді як реальні атмосфери планет-гігантів характеризуються досить складними температурними профілями []. Проведені нами оцінки показали, що навіть в оптично однорідній неізотермічній атмосфері інтенсивність комбінаційного розсіяння буде залежати від глибини формування інтенсивності дифузно-відбитого випромінювання і що неврахування реальних температурних профілів при аналізі інтенсивності деталей комбінаційного розсіяння приводить до помилкових значень оптичних параметрів атмосфери, які визначаються. Тому врахування неізотермічної атмосфери при обчисленні впливу ефектів комбінаційного розсіяння світла є важливою задачею у вивченні фізичних характеристик планетних атмосфер.

Уран є унікальною планетою серед зовнішніх планет-гігантів: у нього дуже слабке внутрішнє джерело енергій, а його вісь обертання лежить майже в площині орбіти. Через слабке внутрішнє джерело теплової енергії до недавнього часу вважалося, що атмосфера Урана є досить однорідною і стаціонарною. Після прольоту космічного апарату „Вояджер-2" біля Урана, який показав малу атмосферну активність, зацікавленість цією унікальною планетою дещо вщухла. Проте в 1994 р. на космічному телескопі Габбла почала реалізовуватись програма з пошуку слабких супутників в системі Урана []. В результаті цих спостережень було виявлено крім яскравої південної полярної шапки Урана, ще й смугасту структуру на нижчих широтах, які найвиразніше спостерігаються в близькій інфрачервоній області спектра (700–1000 нм). Несподіване відкриття дискретних хмар на планеті відновило цікавість до її атмосфери []. Тому визначення відношення кількості аерозолю до кількості газу в атмосфері планети, що може підтвердити існування аерозольних хмар дуже актуальне в сучасній планетній астрофізиці. Адже поява і зникнення аерозольних хмар на різних широтах може бути можливою причиною довгоперіодичних змін геометричного альбедо Урана.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Представлені в дисертації дослідження виконувалися згідно планів таких наукових тем відділу фізики тіл Сонячної системи Головної астрономічної обсерваторії НАН України:

  • „Нестаціонарні процеси на Сонці, в Сонячній системі та космічній плазмі", шифр 1.4.6/6-204-Ц, № держ. реєстрації 0102U003757, 2002–2006 рр.

  • „Розробка програми спектрополяриметричного експерименту на борту МКС та його наземного супроводження", шифр 1.4.6/5-206-В, № держ. реєстрації 0103U001180, 2003–2005 рр.

  • „Розробка перспективних методик та створення нового покоління приладів для проведення позаатмосферних астрономічних спостережень", шифр 1.4.6/5-212-Кт, № держ. реєстрації 0103U008378, 2003–2008 рр.

  • „Вертикальна структура атмосфер Урана і Нептуна за даними спектральних спостережень та виготовлення спектрополяриметричної апаратури для наземних спостережень небесних об'єктів", шифр 1.4.6/5–225–В, № держ. реєстрації 0106U004542, 2006–2008 рр.

    Здобувачка брала участь у виконанні цих досліджень в якості аспірантки.

    Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є визначення відносного внеску аерозольного розсіяння і поглинання в атмосфері Урана. Це визначення велося за даними про інтенсивність деталей комбінаційного розсіяння та з врахуванням реального температурного профілю планети.

    Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі задачі:

  • розробити і побудувати метод врахування неізотермічності атмосфери при обчисленні ефектів комбінаційного


  •