LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Політика. Політичні науки → Безпекові імперативи телевізійного простору України

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка





ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ








САЩУК Ганна Миколаївна





УДК 621.397.13 + 351.746.1









БЕЗПЕКОВІ ІМПЕРАТИВИ ТЕЛЕВІЗІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ






Спеціальність 23.00.03 – політична культура та ідеологія






АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук









Київ-2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі телебачення та радіомовлення Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор

ЄСИПЕНКО РОМАН МИКОЛАЙОВИЧ,

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв,

професор кафедри теорії, історії і практики культури.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор

Головченко Володимир Іванович,

Інститут міжнародних відносин, Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри країнознавства;

кандидат філологічних наук, доцент

Слісаренко Ігор Юрійович,

Міжнародна академія управління персоналом

віце-президент по зв'язках з громадськістю.


Провідна установа: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова


Захист відбудеться "05" квітня 2005 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119 м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.


З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033

м. Київ, вул. Володимирська, 58.


Автореферат розісланий "4" березня 2005 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор політичних наук Гриценко О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження визначається масштабним впровадженням інформаційних технологій в усі сфери людської діяльності в умовах настання ери інформації, інтеграції та глобалізації, що супроводжується намаганням певних суспільних кіл використати інновації у дестабілізаційних цілях і, таким чином, відповідно позначається на формуванні рівнів національної, регіональної та міжнародної безпеки. Власне поняття „інформаційна безпека" набуває дедалі вагомішого значення у процесі нинішніх динамічних трансформаційних процесів. У сфері журналістики воно застосовне для всіх засобів масової інформації – періодичних видань, радіомовлення, телебачення та Інтернет-ЗМІ, при цьому кожен з них потребує автономного наукового дослідження. Вітчизняна журналістика багато в чому відрізняється від світової, що пояснюється, зокрема, відмінностями журналістикознавчих шкіл, національним менталітетом, історичними та політичними особливостями функціонування української журналістики як соціального інституту, станом розвитку кожного із засобів масової інформації.

Тема актуалізована імперативами становлення української державності, передусім, - вирішення доленосних проблем вибору вектору розвитку, національної ідентичності, формування громадянського суспільства на засадах демократії та ринкової економіки.

Роздержавлення системи журналістики, зниження життєвого рівня населення, орієнтація на розважальність публікацій та ефірних передач, засилля непрофесійних журналістських матеріалів на замовлення призвели до того, що в нашому суспільстві переважна більшість засобів масової інформації втратили якість масовості разом з людською довірою. Як наслідок, преса розгубила традиційні мільйонні тиражі (нинішні наклади в 30-50 тисяч вважаються цілком пристойними). Такий стан спричинив зниження частки державного інформаційного сервісу в особі національного інформаційного агентства Укрінформ. В ринкових умовах державне радіомовлення не знайшло оптимального формату, який би поєднував у собі високий змістовний рівень передач і належний музичний супровід. Відсутність конкурентоспроможного інформаційного продукту обумовило заповнення вітчизняного інформаційного простору зарубіжною інформпродукцією. Дво-тривідсоткове охоплення України мережею Інтернет та новітніми Інтернет-ЗМІ не дає, звичайно, підстав говорити про можливість масового впливу на формування громадської думки цього потужного засобу інформування. Телебачення найдоступніше більшості родин з минулих років, отже, залишається найефективнішим засобом журналістики. Однак стан його ускладнений низкою загальних для суспільства і специфічних для національного ТБ проблем, що, як ніколи, актуалізує потребу теоретичного обґрунтування особливостей його адаптування до нинішніх реалій українського державотворення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обрана проблема дослідження безпосередньо пов'язана з науково-дослідними планами Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (№ 01БФ045-10 "Система масової комунікації та світовий інформаційний простір"), а також з галузевими планами міністерства інформації, телебачення і радіомовлення, урядовою програмою підтримки державних засобів масової інформації.

Мета дослідження – вивчити стан, встановити особливості формування і функціонування телевізійного простору України, визначити можливості забезпечення в ньому належної інформаційної безпеки.

Поставлена мета обумовила виконання наступних завдань:

1) дослідити ступені загроз інформаційній безпеці України;

2) з'ясувати сутність понять "інформаційна безпека", "національна безпека", "телевізійний простір", "безпекові імперативи";

3) встановити роль і значення законодавчої бази у регулюванні інформаційної безпеки;

4) дослідити механізм забезпечення інформаційної безпеки телевізійного простору на рівні держави, суспільства, окремого індивіда;

5) встановити детермінанти системи інформаційної безпеки телевізійного простору України;

Об'єкт дослідження – державні, муніципальні (комунальні) та приватні телеканали як всеукраїнського, так і місцевого (приміром, столичного) покриття: Перший національний (УТ-1), УТ-2, Інтер, ICTV, "Новий" канал, СТБ, ЮТАР, ТРК "Київ", "Гравіс", "Тоніс" та